Особливості мотиваційної сфери неповнолітніх правопорушників

На сьогодні проблема злочинності серед неповнолітніх є однією з найбільш актуальних у зв`язку з негативними соціальними наслідками та поширеністю цього явища. Сучасні статистичні дані свідчать, що при більш-менш стабільному кількісному показнику злочинності неповнолітніх (відсутність чіткої тенденції до її збільшення або до зменшення) серйозну занепокоєність викликають якісні показники: зниження віку неповнолітніх правопорушників, зростання жорстокості, зухвалості, „безмотивованості” при скоєнні злочинів, поява в структурі злочинності неповнолітніх так званих дорослих злочинів (вбивств, розбійних нападів), груповий характер злочинності серед цього контингенту, її підвищена латентність. Тобто злочинність неповнолітніх має свої, набагато складніші, притаманні тільки їй особливості.

Загальновідомо, що головними поняттями, які використовуються для пояснення рушійних сил поведінки людини, у тому числі й протиправної, є поняття мотивації та мотиву. Однак, при декларуванні науковцями важливості аналізу особливостей мотиваційної сфери особистості неповнолітніх правопорушників досліджень цього феномену на сьогодні проведено замало (Ю.М. Антонян, С.О. Гарькавець, С.Л. Дановський, В.М. Кудрявцев, В.В. Лунєєв, Є.В. Пєтухов). Крім того, мотиваційна сфера особистості - це динамічне утворення, що найбільш чутливе до будь-яких змін у суспільстві, (соціальних, економічних, політичних тощо). Всім цим зумовлена необхідність у глибокому науково-психологічному дослідженні мотиваційної сфери особистості неповнолітніх правопорушників різних категорій саме на сучасному етапі розвитку суспільства.

Метою дослідження є комплексне вивчення змістовно-динамічних особливостей мотиваційної сфери особистості неповнолітніх правопорушників різних категорій та визначення її ролі у детермінації протиправної поведінки та перевихованні неповнолітніх.

Практичне значення одержаних результатів визначається можливістю їх використання персоналом спеціальних установ при проведенні виховної, навчальної, психологічної роботи з неповнолітніми правопорушниками. Науково-обґрунтовані знання щодо особливостей мотиваційної сфери неповнолітніх правопорушників різних категорій (у залежності від спрямованості вчиненого злочину, ступеня перевиховання) дають підґрунтя для розробки диференційованих психопрофілактичних та психокорекційних програм.

Одержані результати можуть бути використані для вдосконалення процесу підготовки та поліпшення роботи пенітенціарних психологів, соціальних працівників і тим самим забезпечити максимальне врахування індивідуальних особливостей неповнолітніх правопорушників.

Всього у дослідженні брали участь 213 неповнолітніх правопорушників чоловічої статі у віці від 11 до 18 років, з них 145 чоловік, які відбували покарання у виді позбавлення волі в виховній колонії та 68 неповнолітніх, до яких застосовані примусові заходи виховного характеру і які направлені до спеціальної навчально-виховної установи. Дослідження проводилось на базі Білгород-Дністровського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області, где отбывают наказания осужденные  в виде общественных и исправительных работ а также условно осужденые в том числе и несовершенолетние.

Відповідно до завдань дослідження аналіз особливостей мотиваційної сфери неповнолітніх правопорушників нами проводився з урахуванням:

- спрямованості вчинених ними злочинів;

- ступеня перевиховання у виховній колонії та у спеціальному навчально-виховному закладі.

Узагальнюючи здійснено автором наукове дослідження дозволило зробити наступні висновки:

1. Мотиваційна сфера особистості різних категорій неповнолітніх правопорушників має свої специфічні властивості та є психологічним чинником, який поряд з іншими детермінантами, визначає суб’єктивну можливість скоєння злочину, його спрямованість, особливості процесу перевиховання неповнолітніх правопорушників різного віку в різних умовах утримання у спеціальних виховних установах.

2. Фрустрація потреби у безпеці є психологічною передумовою для скоєння насильницьких злочинів на тлі підвищеної тривожності, емотивності, недовірливості. Подальшому розвитку почуття небезпеки сприяють жорсткі умови утримання неповнолітніх правопорушників у спеціальних установах. Сполучення фрустрації матеріальних потреб з потребою у безпеці є одним із чинників, що з високою вірогідністю визначає корисливо-насильницьку спрямованість злочинів, а напруженість матеріальних потреб та потреби у самовизначенні суттєво впливає на формування мотивації корисливого злочину. До труднощів соціально-психологічної адаптації в умовах суворого регламенту призводить також незадоволеність потреби у самовираженні.

3. Одним із мотивів протиправної поведінки неповнолітніх є задоволення потреби у пошуках „гострих” відчуттів, яка більш притаманна насильницьким злочинцям. При скоєнні корисливих злочинів ця потреба відіграє значно меншу роль і пов’язана у зворотно-пропорційній залежності з досвідом протиправної поведінки корисливої спрямованості. Мотивація пошуку „гострих” відчуттів є також одним з психологічних чинників, який утруднює процес перевиховання неповнолітніх правопорушників у спеціальних виховних установах.

4. „Комплекс відчуження”, характерний для дорослих злочинців, бере свій початок у підлітково-юнацькому віці і проявляється перевагою у неповнолітніх правопорушників негативних мотиваційно-афіліативних тенденцій страху бути відкинутим. Це призводить до стилю спілкування та поведінки, який утруднює засвоєння неповнолітніми соціальних норм, веде до відчуття соціально-психологічної ізоляції, сприяє формуванню у підлітка негативного, ворожого ставлення до оточуючих зі слабкістю емпатійно-ідентифікаційних механізмів. Відчуження стає однією із психологічних причин порушеної адаптації та злочинної поведінки, особливо насильницької спрямованості.

5. Зареєстровані у неповнолітніх правопорушників особистісні конфлікти по типу „значуще, але недоступне” відрізняються у різних категорій досліджуваних за змістом та силою спонукальної дії. Виражені внутрішні конфлікти у сфері міжособистісних стосунків поряд із станом внутрішнього вакууму щодо інших цінностей, можуть призводити до насильницьких злочинів, у той час як з корисливою спрямованістю у підлітково-юнацькому віці корелює конфлікт щодо цінностей самоствердження, впевненості у собі, атрибутом яких є матеріальні блага. Фрустрація цінності самоствердження погіршує процес перевиховання неповнолітніх правопорушників, а стан внутрішнього вакууму щодо цінності самореалізації веде до звуження можливостей та шляхів перевиховання неповнолітніх. Такі норми-цінності як „закон” та „дисципліна” не виконують своєї регулюючої функції у неповнолітніх правопорушників у зв’язку із негативним ставленням до цих явищ.

6. Життєва перспектива майбутнього різних категорій неповнолітніх правопорушників має як схожі, так і специфічні особливості. При позивному ставленні до свого майбутнього, мріях про щасливе життя та свободу, минуле сприймається правопорушниками як негативно-забарвлене і несе сенсове навантаження скоєного злочину. Ставлення до свого минулого, яке за нашими даними, є більш негативним у насильницьких злочинців, малолітніх правопорушників та неповнолітніх з високим ступенем перевиховання, може бути одним із вимірів усвідомлення та переживання провини. У той же час розірваність часової перспективи майбутнього, її розмитість, відсутність глибини свідчать про соціально-психологічну незрілість, інфантилізм неповнолітніх правопорушників і є прогностично несприятливим психологічним чинником.

Перспективи дослідження ми вбачаємо у необхідності всебічного та системного дослідження всього комплексу чинників, що призводять до злочинності серед неповнолітніх, а також розробки науково обґрунтованих, ефективних програм профілактики правопорушень неповнолітніх, нових методів та форм їх перевиховання, шляхів ресоціалізації.

Література:

1. Павлик О.М. Дослідження мотиваційної сфери неповнолітніх правопорушників // Проблеми девіантної поведінки: історія, теорія, практика Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції (25-27 листопада 2002 р.) – К.: Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України. – С. 34-38.

2. Павлик О.М. Психологічні аспекти ресоціалізації неповнолітніх злочинців // Вісник ХДПУ ім. Г.С.Сковороди. Психологія. – Х.: ХДПУ, 2002. – Вип. 8.- С. 154-158.

3. Павлик О.М. Прагнення до „гострих” відчуттів як один із мотивів протиправної поведінки неповнолітніх // Право і безпека. – 2004. – № 4 – С. 24-28.