Сільське господарство/5. Рослинництво, селекція та насінництво

Д.т.н., Головко М.П.

Харківський державний університет харчування та торгівлі

К.т.н., Пенкіна Н.М.

Харківський державний університет харчування та торгівлі

Колесник В.В.

Харківський державний університет харчування та торгівлі

К.т.н., Рудавська М.В.

Львівський інститут економіки і туризму

ВИЗНАЧЕННЯ вмісту селену у лікарській рослинній сировині зі східного регіону україни

Сьогодні вже відомий факт, що у раціоні харчування більшості населення нашої країни не вистачає мікроелементів. Клінічно вираженні та приховані гіповітамінози та гіпомікроелементози супроводжуються зниженням антиоксидантного та імунного статусу організму. Люди частіше хворіють, знижується їх працездатність, а також погіршується якість життя та знижується його тривалість.

Одним з найважливіших, життєво необхідних мікроелементів є селен. Селен, Se – елемент VI групи періодичної системи [1]. Незамінний мікроелемент з чітко вираженими захисними властивостями. Біогенний хімічний елемент. Довгі роки селен вважали отрутою. Він дійсно є отрутою, але тільки у певних дозах. Селен контролює окисно-відновні процеси на клітинному рівні. При наявності надлишку вільних радикалів в організмі діє система антиоксидантного захисту, до складу якої входять вітаміни Е, С та бета-каротин і багато інших ферментів, у їх числі глютатіонпероксидаза (селенвміщуючий фермент) [2]. Цей фермент є важливою ланкою, яка здатна нейтралізувати дію найнебезпечніших та агресивних вільних радикалів, з якими не можуть впоратись інші антиоксиданти. Зараз, що в організмі селен стимулює обмін речовин, приймає участь у виведенні з організму різноманітних токсинів. Селен конкурентний елемент, щодо кадмію, талію, свинцю, є антагоністом ртуті та миш'яку [3]. Селен – сильний антиоксидант, він уповільнює окислення ліпідів та розвиток деяких видів пухлин, підтримує функцію печінки, попереджаючи алкогольний цироз. Недостатня кількість селену може передувати розвитку захворювань серця, його відсутність клінічно проявляється станом крайньої втоми, підвищенням рівня холестерину, послабленням імунних реакцій.

Єдиним джерелом селену є рослини, харчові продукти на їх основі, у меншому ступені – питна вода. Добова потреба у ньому – 150-200мкг [4]. Селен не міститься у хімічно оброблених продуктах – консервах та концентратах, а у всіх варених та рафінованих продуктах його вдвічі менше, ніж у свіжих. Але під час корегування раціону харчування, для отримання організмом оптимальної дози селену, треба пам¢ятати, найнебезпечніший «ворог» цього мікроелементу – моно- та дисахариди, які зв¢язують його та виводять з організму. А це значить, що вони можуть повністю або частково знищити селен. Коли ми відмовляємось від цукру, ми зберігаємо у нашому організмі цей мікроелемент.

За даними вчених [4], найбільша кількість селену накопичується у таких рослинах: волошка, люцерна, пирій повзучий, чистотіл великий, суниця лісова, полин звичайна, череда, шипшина, солодка гола, лимонник китайський, евкаліпт, тим¢ян повзучий, пастернак посівний, родіола рожева, собача кропива, золоте коріння, петрушка (трава), конвалія (листя), валеріана (трава), листя та бруньки берези.

Особливо підкреслюється синергізм дії селену та іншого потужного антиоксиданту – вітаміну Е. Ефективна дія селену підтверджується лише в присутності вітаміну Е, додаткове вживання одного з них потребує додатково пропорційного вживання іншого. Під час «роботи» з вітаміном Е селен відіграє роль антиоксиданту: токофероли «перехоплюють» перекисні радикали, а ферменти, до складу яких входить селен, радикали руйнують. Дефіцит вітаміну Е може завадити організму використовувати селен.

Тому, перед нами постала задача визначення вмісту селену у рослинній лікарській сировині зі Східного регіону України (рисунок 1-5). Сутність методу визначення селену полягає у вологому спалюванні зразку сумішшю азотної та хлорної кислот, відновлення шестивалентного селену до Се⁺⁴ дією соляної кислоти та утворення комплексу селенистої кислоти з 2,3 – диамінофталіном – піазоселенола, величина флуоресценції якого пропорційна вмісту селену у пробі.

Рис.1 – Вміст селену у деяких рослинах родини злакові, мг/кг

Рис.2 – Вміст селену у деяких рослинах родини складноцвітні, мг/кг

Рис.3 – Вміст селену у деяких рослинах родини бобові, мг/кг

Рис.4 – Вміст селену у деяких рослинах родини губоцвітні, мг/кг

Рис.5 – Вміст селену у деяких рослинах інших родин, мг/кг

Як видно з рисунку, серед досліджених рослин найвищій вміст селену виявлено у тим¢яні, люцерні та волошці, він складає відповідно 1,0 та 1,5 мг/кг. Кларк селену у досліджених рослинах складає 0,1мг/кг. Кларкове число – числа, які виражають середній вміст хімічних елементів [5]. Дещо нижче за кларкове значення мають такі рослини, як пирій повзучий (0,072мг/кг), просо (0,085мг/кг), горошок мишачий (0,092мг/кг), валеріана лікарська (0,088мг/кг), чистотіл великий (0,075мг/кг), горець пташиний (0,078мг/кг), осока вічнозелена (0,062мг/кг). Найнижчий вміст селену виявлено у таких видах рослин, як ковила периста (0,01мг/кг), ячмінь звичайний (0,04 мг/кг), пшениця м¢яка (0,015 мг/кг), тисячолисник звичайний (0,035мг/кг), змієголовник пониклий та жимолость, в останніх вміст досліджуємого елементу складає 0,005 мг/кг та 0,008 мг/кг.

Під час досліджень було встановлено, що рівень селену в досліджуваних рослинах значно варіює: мінімальні значення відрізняються від максимальних на порядок та вище, а саме коливається від 0,008 мг/кг до 1,5 мг/кг. Поглинання його залежить від виду рослини та кількості водорозчинних сполук селену.

Необхідність контролю за вмістом селену у рослинній сировині обумовлена вузьким інтервалом між профілактичною та токсичною дозами.

Література

1. Bendich A., Machlin I.J., Scandurra O., Rurton G.W., and Wayner D.D.M. The atioxidant role of vitamin Е. Adv. in Free Radical Biology & Medicine. — 1986. — 2. Р. 419.

2. Бобырев В.Н., Почернява В.Ф., Стародубцев С.Г. и др. Специфичность систем антиоксидантной защиты органов и тканей — основа дифференцированной фармакотерапии антиоксидантами // Эксперим. и клин. фармакология, 1994. — 57(1) — с.47-54.

3. Кольман Я., Рем К.Г. Наглядная биохимия: Пер. с нем. — М., Мир, 2000. — 469 с.

4. Свободнорадикальное окисление и антиоксидантная терапия / В.К.Казимирко, В.И.Мальцев, В.Ю.Бутылин, Н.И.Горобец. — К.: Морион, 2004. — 160 с.

5. http://ru.wikipedia.org/wiki/Кларковое_число