Савчук C. П., Маховська Л. Й.

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника,

Інститут природничих наук, кафедра біології та екології

НАЗЕМНІ МОЛЮСКИ (MOLLUSCA: GASTROPODA) ГЕОЛОГІЧНОГО ЗАКАЗНИКА «СТАРУНЯ»

Молюски є одними з важливих компонентів водних та наземних біоценозів. Вони характеризуються значною екологічною пластичністю, завдяки чому заселяють найрізноманітніші біотопи, у тому числі такі, що не придатні для життя багатьох інших організмів [5, 6]. Не зважаючи на широке розповсюдження, таксономічний склад цих тварин у окремих біогеоценозах практично не вивчений.

Метою наших досліджень було встановити видовий склад, чисельність та структуру домінування наземних черевоногих молюсків геологічного заказника «Старуня».

Дослідження малакофауни проводились у травні-серпні 2011 року на території геологічного заказника «Старуня», що у Богородчанському районі Івано-Франківської області. За фізико-географічним районуванням ця територія належить до Надвірнянського (Міжбистрецького) передгір’я, яке розкинулось між долинами двох Бистриць – Солотвинської і Надвірнянської. На півдні прилягає до Карпат, а на півночі до долини верхньої течії р. Горохолино і відокремлюється від Бистрецької угловини [2].

До цікавих геологічних пам’яток природи належать шахти-колодязі, в яких колись добували озокерит (земний віск) та нафту, розміщені родовища кам’яної та калійних солей, джерела соляних вод, а також сірчані виливи біля села Старуні. Старунське родовище має тектонічну активність, підвищений рівень радіоактивного випромінювання (60 мікрорентген на годину), а також поширені діючі болотні грифони. Грязьовий вулкан знаходиться на західному березі річки Великий Лукавець (притока Бистриці Солотвинської) у межах Бориславсько-Покутської зони Передкарпатського прогину, на місці відпрацьованого озокеритового промислу, де виходить на поверхню Старунська складка. Поблизу тектонічних зон через численні мікрократери, розташовані на відстані 2-5 м один від одного, на поверхню виходять гази, мінеральні води і вуглеводневі флюїди.

Для проведення досліджень вибирали ділянки, які розташовані на різних відстанях від кратерів грязьового вулкану (фото 1), сірчаних виливів, шахт-колодязів нафти та озокериту.

Наземних черевоногих молюсків вивчали за допомогою ручного розбирання Но грунтового біогоризонту площею 0,25 м² і окремих трансект розміром 1м х 3м. [9]. Видові назви приймали за [8]. Для характеристики видів в угрупованнях використовували домінантну класифікацію Штокера-Бергмана [5, 9], щодо оцінки біологічного різноманіття – індекс видового різноманіття Шеннона [3].

У результаті наших досліджень на території геологічного заказника «Старуня» зібрано 138 екземплярів наземних черевоногих молюсків, які належать до 8 родин таких як: Valloniidae, Hydromiidae, Zonitidae, Cochlicopidae, Succineidae, Bradybaenidae, Vitrinidae, Euconulidae. Умови обраних ділянок були різноманітними, що безперечно наклало свій відбиток на таксономічний склад, чисельність, структуру домінування та особливості розподілу окремих видів.

Вже на відстані 1 – 1,5 м від кратеру грязьового вулкану було помічено живі екземпляри Bradybaena fruticum, а на відстані 0,5 м – мушлі молюсків цього виду. Очевидно, цих молюсків приваблюють мінеральні солі, які виділяються кратером. Слід зазначити, що Bradybaena fruticum виявлена на ділянках, де відсутня рослинність (із-за значної засоленості). Succinella putris була на відносно великій відстані від кратерів – 18-25 м, але навіть на такій відстані, чисельність її порівняно невелика, і досягає максимуму на відстані 38 – 45 м від кратеру.

Найближче до виходу на поверхню сірководню (2-3 м) було помічено мушлі Bradybaenidae, Vitrinidae, Cochlicopidae. Живі екземпляри Bradybaena fruticum було знайдено на відстані 3,5 м від виходу сірководню на кущах ялівцю звичайного. Слід зауважити, що у літературних повідомленнях немає інформації про ялівець, як кормову базу Bradybaena fruticum. Інші види молюсків траплялися на значно більших відстанях.

Біля шахт-колодязів колишнього добування нафти та озокериту на відстані 2 – 2,5 м знайдено Bradybaena fruticum, Euomphalia strigella, Vallonia costata, Nesovitrea hammonis, Nesovitrea hammonis. Найбіднішою виявилася малакофауна поблизу діючої свердловини «Надія – 3». Нами виявлено лише Bradybaena fruticum та Vitrea crystalline на відстані 51 м від свердловини, що, очевидно, є наслідком підвищеної температури, відсутності рослинності, постійної активності свердловини та несприятливий хімічний склад її викидів.

Succinella putris на пробній ділянці налічує 20 екз/м². Чисельність Bradybaena fruticum є найбільшою – 22,3 екз/м². Кількість особин інших видів черевоногих молюсків коливається від 1,3 до 5,5 екз/м². У свою чергу, чисельність таких видів, як Vallonia costata і Nesovitrea hammonis утримується на рівні 3,3 екз/м², Euomphalia strigella та Aegopinella minor –1,7-2,0 екз/м².

Структура домінування черевоногих молюсків показала, що до видів супердомінантів можна віднести Succinella putris – 33,3 %, Bradybaena fruticum – 35 %. Інші види становлять: Vitrina pellucida і Cochlicopa lubricella – 13 %; Nesovitrea hammonis та Vallonia costata – 8,7 %; Aegopinella minor – 7,0 %; Euomphalia strigella – 3 %. Vitrea crystallina складає 0,7 % від загальної чисельності молюсків.

Збільшення кількості видів наземних черевоногих молюсків, відсутність у складі малакофауни великої кількості супердомінантів веде до підвищення індекса видового різноманіття Шеннона, який на цій пробній ділянці знаходиться на рівні 1,3.

Висновки

1. На території геологічного заказника «Старуня» виявлено 138 екземплярів наземних черевоногих молюсків, які належать до 8 родин: Valloniidae, Hydromiidae, Zonitidae, Cochlicopidae, Succineidae, Bradybaenidae, Vitrinidae, Euconulidae.

2. Bradybaena fruticum є найвитривалішим видом, який виявлено на невеликій відстані від кратерів грязьового вулкана, виходів сірководню.

Фото 1. Кратер грязьового вулкану

Література

1. Амиров О.В. Малакология Украины. Справочник / О.В. Амиров – К.: Вид-во УАН, 1993. – С.18-28.

2. Кирпан С.П. До вивчення синантропних елементів у наземних малакоценозах заходу України / С.П. Кирпан, Н.В. Сверлова // Наук. зап. держ. природозн. музею. – Львів, 2002. – Т. 17. – С. 191-195.

3. Лакин Г.В. Биометрия. / Г.В. Лакин – М.: Высшая школа, 1990. – 352 с.

4. Макеева В.М. Эколого-генетический анализ структуры колоний кустарниковой улитки Bradybaena fruticum (Mill.) в условиях антропогенного ландшафта Подмосковья / В.М. Макеева // Журн. общ. биол. – 1988. – 49, № 3. – С. 333-342.

5. Надзач В.В. Систематика, экология и закономерности распространения моллюсков / В.В. Надзач – Л.: Наука, 1983. – С. 85-110.

6. Сверлова Н.В. Биотическое распределение наземных моллюсков / Н.В. Сверлова // Вестник зоологии. – К.: Наукова думка, 2000. – С. 19-23.

7. Сверлова Н.В. Можливості збереження видової різноманітності наземних молюсків в міському середовищі / Н.В. Сверлова // Збереження біорізноманітності в Україні. – К.: Егем, 1997. – С. 50.

8. Сверлова Н.В. Визначник наземних молюсків заходу України / Н.В. Сверлова, Р.І. Гураль – Львів, 2005. – 218 с.

9. Фасулати К.К. Полевое изучение наземных беспозвоночных / К.К. Фасулати – М.: Высшая школа, 1971. – 187 с.