Географія і геологія / 6. Природокористування і екологічний моніторинг

К. геогр. н., доцент, член-кореспондент МАНЕБ Гамалій І.П.

Білоцерківський національний аграрний університет, Україна

Ландшафтно-адаптивне заліснення басейнів надмірно зарегульованих рік Правобережного Лісостепу України

Постановка проблеми. Серед заходів, які сприяють оптимізації водних ландшафтів Правобережного Лісостепу України варто наголосити на ландшафтному облісненні водозбірної площі, водоохоронної зони і урізу води, адаптованому до кліматичних умов лісостепової зони і сформованому водному режимові.

Мета дослідження полягала у вивченні стану ландшафтно-адаптивного заліснення басейнів надмірно зарегульованих річок Правобережного Лісостепу України на прикладі басейнів рік Дністер, Південний Буг, Рось.

Результати дослідження. Для басейнів рік Південний Буг, Дністер і Рось характерним є недостатність прибережних захисних смуг (ПЗС), не винесення більшості ПЗС в натуру і не закріплення їх на місцевості, повільність облаштування ПЗС навколо малих водойм, що прискорює їх замулення і заростання.

В умовах лісостепової зони лісокультурні ландшафти басейнів надмірно зарегульованих рік при повному збереженні існуючих природних лісів повинні виконувати такі функції:

· агролісомеліоративні з метою боротьби з ерозією і дефляцією ґрунтів, снігозатримання і поліпшення кліматичних умов лісостепової зони;

· водоохоронні для поліпшення водного балансу території і охорони водойм від замулення;

· конструктивно-ландшафтні для створення лісових угідь на малопридатних землях;

· лісогосподарські з метою заліснення і раціонального використання земельних угідь;

· ландшафтно-архітектурні, культурно-естетичні, санітарно-гігієнічні і рекреаційні.

З метою зменшення замулення водоймищ продуктами твердого стоку з прилеглих угідь, поліпшення санітарно-гігієнічних умов на узбережжях водосховищ, ставів, річок та струмків, а також культурно-естетичного оформлення, на незаліснених ділянках узбережжів проектами водоохоронних зон передбачено створення лісових смуг шириною до 100 м, зокрема для малих річок і струмків, а також ставів площею до 3 га прибережні захисні смуги встановлюються по обидві береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (в меженний період) шириною 25 м, для середніх річок, а також ставів площею понад 3 га – 50 м, для великих річок і водосховищ на них – 100 м. Ширина смуги визначається за шириною водозбірної площі навколо водосховища, яка в середньому складає 3–5 км і даних лісомеліоративних станцій, які встановили, що 1 м² лісосмуги здатний перевести у підгрунтовий шар стік води з площі 20 м².

Наприклад, виконання лісогосподарських функцій дозволить дещо збільшити загальну лісистість басейну ріки Рось, яка на сучасному рівні недостатня (10,3 % при оптимальній 16 %). По адміністративним областям лісистість на теперішній час становить: Вінницька – 10,1 %; Черкаська – 13,8 %; Київська – 19,5 %; Житомирська – 31,3 %. Отже, питання підвищення лісистості особливо актуальне для Вінницької та Черкаської областей (табл. 1).

Таблиця 1. Виконання водоохоронних заходів щодо покращання стану ПЗС басейнів рік Південний Буг, Дністер, Рось у межах Правобережного Лісостепу України (складено самостійно автором за [2–4])

№ п/п	Адміністративна область	Заліснення прибережних захисних смуг у 2009 р., га	Всього за період виконання робіт з 1985 р. по 2009 р.
1	2	3	4
Басейн р. Південний Буг
1.	Вінницька	2,0	2262,0
2.	Кіровоградська	200,0	3468,0
3.	Черкаська	38,0	4270,0
4.	Одеська	4,0
Басейн р. Рось
1.	Київська	16,45	106,75
2.	Житомирська		30,70
Басейн р. Дністер
1.	Вінницька	– ^*	3300,0

* – дані відсутні

В результаті проведених досліджень виявлені адаптаційні властивості дерево-чагарникової флори до зростання в умовах тимчасового затоплення, підтоплення і підняття ґрунтових вод. Установлено, що найвищі адаптаційні властивості мають родини вербових (Salicaceae) (тополя біла (Populus alba L.), тополя чорна або осокір (Populus nigra L.), тополя сірувата (Populus canescens Sm.), верба гостролиста або шелюга (Salix acutifolia Wild.), верба біла (Salix alba L.), верба каспійська (Salix caspica Pall.), верба сиза (Salix livida Whlnb.), верба ламка (Salix fragilis L.)), родина березові (Betulaceae) (береза бородавчаста (Betula verrucosa Ehrh.), вільха клейка або чорна (Almus glutinosa (L.) Gaerth), вільха сіра (Almus incana (L.) Willd.)), в’язові (Ulmaceae) (в’яз шорсткий (Ulmus scabra Mill.), в’яз гладенький (Ulmus laevis Pall.), в’яз дрібнолистий (Ulmus pumila)). Найбільш розповсюдженими видами, які використовуються в ландшафтно-адаптивному залісненні є в’яз дрібнолистий, тополя сірувата і тополя канадська (Populus deltoides Marsch.). Одначе, для посилення культурно-естетичних функцій узбережжів необхідно використовувати більше видове різноманіття деревно-чагарникової флори, адаптованої до змінених умов.

Відновлення й створення захисних насаджень у ландшафті прибережної зони водних ландшфтно-інженерних систем (ВЛІС) сприятимуть самоочищенню води, захисту берегів, дамб від руйнування та підмиву, запобігатимуть утворенню заток. У деревних насадженнях на берегах великих водосховищ і на прилеглих до них територіях, які зазнають підтоплення потрібно передбачати щільні закриті узлісся. Наприклад, деревні і чагарникові породи рекомендовано для посадки в басейні р. Рось з урахуванням ґрунтових, кліматичних умов, особливостей фіторізноманіття та історичних і національних аспектів естетичного сприйняття ВЛІС – водосховищ і ставів. До рекомендованих основних деревних порід віднесено робінію звичайну або акацію білу (Robinia pseudoacacia L.), вільху чорну, вербу прутовидну (S. viminalis L.), горіх волоський або царський (Juglans regia L.), дуб звичайний (Quercus robur L.), дуб червоний (Q. Rubra L.), осокір, сосну звичайну (Pinus silvestris L.), тополю самаркандську (P. Bolleana Lauche); до супутніх деревних порід – березу бородавчасту, вербу білу, вербу каспійську, вербу ламку, в’яз дрібнолистий, грушу лісову (Pyrus communis L.), клен звичайний, гостролистий або платаноподібний (Acer platanoides L.), липу серцелисту (Tilia cordata Mill.), черешню (Cerasus avium (L.) Moench), клен несправжньоплатановий, явір (A. pseudoplatanus L.), ясен звичайний (Fraxinus excelsior L.); до чагарникових порід – бузину чорну (Sambucus nigra L.), вербу пурпурову (S. purpurea L.), вовчі ягоди звичайні (Daphne Mezereum L.), кизил справжній (Cornus mas L.), ліщину звичайну (Corylus avellana L.), маслинку, лох вузьколистий (Elaeagnus angustifolia L.), смородину, порічки золотисті (Ribes aureum Pursh), свидину (Thelycrania (Dumort.) Fourr.), скумпію звичайну (Cotinus coggygria Scop.).

Висновки та перспективи подальших досліджень. Дослідження показали, що для захисту водних ресурсів від виснаження та забруднення лісокультурні ландшафти доцільно створювати на всій площі водозборів, де вони, збільшуючи шорсткість земної поверхні, сприяють підйому повітряних потоків й випаданню додаткових атмосферних опадів, перехоплюють й переводять в товщу ґрунту поверхневий стік, який змиває та розмиває родючі шари ґрунту.

Одночасно такі лісонасадження знешкоджують, поверхневий стік з сільськогосподарських полів, забруднений добривами та отрутохімікатам.

Лісокультурні ландшафти в прибережних смугах річок і водойм кольматують продукти твердого стоку, допомагають санітарно-гігієнічному очищенню води, захищають береги від руйнування та підмиву, запобігають утворенню нових проток, рукавів і проранів.

Література

1. Гамалій І.П. Теоретичні та методологічні основи впровадження ландшафтного (екологічного) дизайну в оптимізацію водних ландшафтно-інженерних систем (ВЛІС) / І.П. Гамалій // Naukowa przestrzen Europy – 2009: мaterialy V Miedzynarodowej naukowi-praktycznej konferencji, 07–15 kwietnia 2009 roku – Przemysl: Nauka i studia, 2009. – Volume 16. – Str. 78–82.

2. Звіт про діяльність БУВР р. Рось з питань управління і контролю за раціональним використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів у 2009 році // Біла Церква: БУВР р. Рось, 2010. – 95 с.

3. Річний звіт Дністровсько-Прутського БУВР «Про роботу з питань управління водними ресурсами та контролю за раціональним використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів у 2009 році». – Чернівці: Дністровсько-Прутське БУВР, 2010. – 339 c.

4. Річний звіт про діяльність басейнового управління водними ресурсами річки Південний Буг з питань управління і контролю за раціональним використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів за 2009 рік. – Вінниця: БУВР річки Південний Буг, 2010. – 240 с.