10. Економіка підприємств

Ждамірова А.О.

Сумський національний аграрний університет

РОЗВИТОК ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН ЯК УМОВА НАРОЩУВАННЯ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ ПІДПРИЄМСТВ

На сучасному етапі світогосподарського розвитку економічні відносини країн стають все більш широкими і різноманітними. Для країн світу створюються сприятливі передумови підвищення ефективності функціонування національних економік за рахунок оптимального використання переваг міжнародного поділу праці. В умовах активного розвитку ринкових відносин, посилення глобалізації та диверсифікації міжнародних ринків альтернативним варіантом завоювання Україною конкурентоспроможного місця на світовій арені є удосконалення зовнішньоекономічної діяльності підприємств агропромислового комплексу. Це можливо завдяки надзвичайно сприятливим природним умовам та умовам економічного середовища для розвитку сільського господарства.

Ставши на шлях незалежності, Україна активно включилася в пошуки шляхів інтенсифікації своїх світогосподарських зв'язків. При цьому відразу дали себе знати такі особливості розвитку зовнішньоекономічних відносин, як недосконалість механізму інтеграції країни у міжнародну економіку, нерозвинутість ринкових відносин, вплив економічної кризи, обмеженість досвіду розвитку міжнародних економічних відносин та ін.

До особливостей розвитку зовнішньоекономічних відносин України необхідно віднести і те, що входження нашої держави у світове співтовариство відбувається в умовах глибокої кризи національної економіки та економік країн, що утворилися на території колишнього СРСР, з якими Україна мала найтісніші економічні відносини. Під впливом економічної кризи наша держава зазнала великих втрат виробничому і науково–технічному потенціалі, допустила істотне погіршення структури виробництва та експорту, нажила великий зовнішній борг і великі суми по його обслуговуванню та ін. За таких умов наша країна здійснила переорієнтацію своїх зовнішньоекономічних відносин з постсоціалістичних країн на розвинуті капіталістичні країни; Однак останні не заінтересовані в появі на світовому ринку нового сильного конкурента. А тому й окремі з них зберігають дискримінаційні заходи щодо економічних зв'язків з Україною, прагнуть взяти під контроль український ринок стратегічної продукції і технологій і разом з тим витіснити українські підприємства з ринку СНД.

Перед Україною стоїть завдання оперативно вирішити питання щодо професійної підготовки та перепідготовки працівників для підприємств і організацій, зайнятих зовнішньоекономічною діяльністю. При цьому варто використати досвід зарубіжних фірм та навчальних закладів, особливо досвід з маркетингу, валютно–фінансових операцій, міжнародного права. Для забезпечення інтенсифікації зовнішньоекономічних відносин необхідно запозичити досвід щодо формування демократичних політичних структур, соціальної бази демократії, високої загальної та політичної культури населення, підприємницької етики та ін. Вивчення зарубіжного досвіду розвитку міжнародних економічних відносин є одним із способів прискорення включення України в систему міжнародної економіки, що дасть можливість швидше подолати кризовий стан економіки, сповна використати наявний виробничий потенціал й забезпечити зростання добробуту населення України.

Проблеми регулювання зовнішньоекономічних відносин в аграрному середовищі пов’язані насамперед з особливістю галузі, як соціально–економічного та природно–біологічного комплексу, основною метою якого є не лише виробництво сільськогосподарської продукції, продуктів харчування, а й виготовлення засобів виробництва такої продукції, хімічних добрив, комбікормів. Реформи в аграрному секторі просуваються повільно і неефективно. Одна із причин – неспроможність уряду виробити і втілити дієву стратегію реформ, спрямовану на забезпечення тривалої ефективності галузі та підвищення її конкурентоздатності. Зважаючи на значний потенціал країни в цій сфері, існує ряд проблем, що гальмують її розвиток, серед яких: проблема конкурентоздатності вітчизняної продукції АПК на міжнародних ринках, проблема захисту внутрішнього ринку від недобросовісної конкуренції, проблема регулювання структури експорту–імпорту аграрної продукції тощо.

Варто зазначити, що на ефективність функціонування підприємств агропромислового комплексу та перспективи їх розвитку впливають дві групи факторів, що зумовлюють конкурентоздатність їхньої продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Перша група включає ті фактори, що безпосередньо не залежать від товаровиробників, їх формують державні органи управління. Це цінова, кредитна, податкова системи, політика державної підтримки галузі, регулювання відносин власності, розвиток науки, тощо. Друга група факторів залежить саме від виробників аграрної продукції та включає: способи ведення землеробства, рослинництва, тваринництва, застосування прогресивних технологій, використання високоврожайних сортів і гібридів сільськогосподарських культур, розвиток інфраструктури на місцевому рівні, удосконалення матеріально–технічної бази, тощо.

Таким чином, в процесі дослідження встановлено, що дуже важливо об’єднати зусилля як окремих суб’єктів агропромислового комплексу, так і державних органів управління, лише так Україна матиме змогу завоювання достойного місця на зовнішньому аграрному ринку. Для того, щоб вітчизняні підприємства й національна економіка в цілому змогли досягти достатнього рівня міжнародної конкурентоспроможності їх товарів, необхідна наявність певних внутрішніх і зовнішніх умов. У зв’язку із цим управління конкурентним середовищем в аграрній сфері набуває важливого значення для забезпечення процесу розширеного відтворення і розвитку підприємств у гармонійному поєднанні із соціальними потребами суспільства.