С. В. Святаш

Спрощена система оподаткування: недоліки та переваги

У статті проаналізовано переваги та недоліки застосування в Україні спрощеної системи оподаткування. Розглянуто можливості реформування або скасування спрощеної системи оподаткування, єдиний податок.

Ключові слова: податкова система, спрощена система оподаткування, єдиний податок, реформування, суб’єкт малого підприємництва.

Вступ

Для ефективного функціонування ринкової економіки необхідною умовою є формування конкурентного середовища шляхом розвитку малого бізнесу. В наш час малі підприємства стали основою економіки розвинених держав. Однак, малі підприємства в Україні ще не посіли належного місця в структурі національної економіки, а тому різні проблеми, особливо у сфері організаційно-правового забезпечення оподаткування суб’єктів малого підприємництва, є перешкодою для їхнього розвитку.

Тому, особливої актуальності набуває питання методологічних підходів до реформування спрощеної системи оподаткування як складової механізму державного управління соціально-економічним розвитком.

Проблеми функціонування податкової системи України та нововведень у сфері спрощеної системи оподаткування є предметом дослідження В. Гейця, Ф. Ярошенка [10], М. Азарова, О. Руднєвої [7], С. Юшко [9], М. Кармінської-Белобрової [3].

Запроваджена з 1 січня 1999 р. спрощена система оподаткування за єдиним податком надійно увійшла у вітчизняну практику оподаткування юридичних осіб – суб’єктів малого підприємництва, забезпечила їм суттєві переваги й водночас наблизила Україну до вирішення проблем зайнятості, а також легалізації підприємницької діяльності. Однак, поряд з перевагами дана система виявила окремі вади. Особливо гостро питання недоліків спрощеної системи оподаткування постали у контексті прийняття Податкового кодексу України 2010 р.

Власне, проектом даного документа застосування спрощеної системи оподаткування для юридичних осіб з 2011 р. взагалі не передбачалося. І лише завдяки активній позиції громадськості та втручанням Президента України до законодавчого процесу затвердженим варіантом Податкового кодексу 2 грудня 2010 р. було відновлено право юридичних осіб на подальше застосування спрощеної системи оподаткування.

Разом з тим розроблені заходи щодо реформування спрощеної системи оподаткування потребують подальшого узгодження інтересів підприємців та держави. Це визначає необхідність дослідження цього питання.

Метою статті є аналіз спрощеної системи оподаткування в Україні, визначення основних проблем та напрямків удосконалення механізму функціонування спрощеної системи оподаткування.

Реформування спрощеної системи оподаткування має особливе значення для створення сприятливого бізнес-середовища в Україні. Особливості застосування цієї системи закріплені Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва" від 03.07.98 №727/98 [8].

Запровадження спрощених систем оподаткування в Україні має сприяти розв’язанню таких проблем:

- підтримка малого бізнесу та підвищення його ролі в розвитку вітчизняної економіки;

- підвищення рівня зайнятості населення шляхом створення нових робочих місць у малому бізнесі і, таким чином, зменшення державних витрат на утримання безробітних;

- сприяння розвитку конкурентного середовища як необхідної умови функціонування ринкових економічних відносин шляхом підтримки тих суб’єктів господарської діяльності, конкретні позиції яких на ринках унаслідок об’єктивних обставин є слабшими порівняно з великими підприємствами;

- активізація інноваційної діяльності, сприяння впровадженню нових технічних та комерційних ідей;

- пом’якшення соціального розшарування суспільства шляхом формування середнього класу, що, у свою чергу, знижує соціальну напруженість у державі [3, 167].

Головним чином, основним аргументом застосування спрощеної системи оподаткування є складність вітчизняної стандартної податкової системи та її законодавчої бази, а також процедури ведення та складання фінансової звітності та значні витрати на заходи з дотримання податкового законодавства.

Таким чином, запровадження в Україні системи спрощеного оподаткування малого бізнесу виступає одним із варіантів його підтримки з боку держави. Разом з тим використання спрощеного оподаткування породжує й багато недоліків, якими є:

- значні викривлення механізму функціонування податкової системи та конкурентного середовища внаслідок паралельного існування стандартного та спрощеного оподаткування;

- гальмування розвитку зростання суб’єктів господарської діяльності, які наділені правом спрощеного оподаткування і не зацікавлені у зміні свого статусу (деякі середні підприємства задля отримання права на спрощене оподаткування здійснюють своє дроблення);

- посилення несправедливості в оподаткуванні суб’єктів господарювання, які сплачують єдиний податок, і тих, які на незначну суму перевищують кваліфікаційний поріг, котрий дає право на спрощене оподаткування, внаслідок чого останні мають нести більше податкове навантаження;

- звільнення платників 10%-го єдиного податку від сплати податку на додану вартість, що породжує каскадний ефект та пов’язані із цим зміни в діяльності постачальників продукції, оскільки зазначені платники не мають права на податковий кредит та не виписують податкову накладну;

- порушення свободи вибору форми підприємства (фізична або юридична особа), оскільки застосування спеціальних режимів оподаткування залежить від цієї форми [3, 167 – 168].

За час дії спрощеної системи оподаткування в Україні спостерігалася нерівність у темпах зростання кількості малих підприємств (див. табл. 1).

Таблиця 1

Темпи зростання кількості малих підприємств за видами економічної діяльності у 2005 – 2009 рр. (% до попереднього року) [1;2]

Вид економічної діяльності	Роки
	2005	2006	2007	2008	2009
Усі види економічної діяльності	104,1	104,2	105,4	102,2	99,5
Промисловість	101,6	98,9	100,7	99,9	99,1
Сільське господарство	104,1	102,0	100,6	100,7	100,8
Будівництво	108,7	109,4	114,3	104,9	99,8
Оптова і роздрібна торгівля	99,4	101,6	100,6	100,1	99,2
Транспорт і зв'язок	105,1	104,1	107,9	103,8	99,7

За проаналізований період найвищий показник приросту кількості малих підприємств набув стабільного значення у 2005 – 2007 рр., і становив 3,5 – 5,5% щорічно, втім у 2008 – 2009 рр. тенденція різко змінилася у напрямку зниження темпів зростання, що можна пояснити як загальносвітовою фінансово-економічною кризою, так і несприятливою для розвитку малих підприємств системою оподаткування.

Усе це свідчить про те, що мале підприємництво втрачає роль у побудові ефективної вітчизняної економіки.

Відсутність надійних механізмів контролю за технологіями нарахування і сплати фіксованого та єдиного податків призводить до зменшення податкових надходжень до Державного бюджету країни.

Проаналізувавши податкові надходження до державного бюджету за 2007 – 2011 рр. можемо зробити висновок на основі табл. 2.

Таблиця 2

Обсяг податкових надходжень до Державного бюджету за

2007 – 2010 рр. (млн. грн.)

Показники	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2010р.	Станом на 1 липня 2011 р.
Податкові надходження	116670,8	167883,4	148915,6	166872,2	33879,7
у т. ч. податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості	33964,0	47456, 3	32569,8	39969,2	25157,7
збори за спеціальне використання природних ресурсів	1941,4	2369,9	2624,4	2928,9	6042,5
внутрішні податки на товари та послуги	70,4	105,3	106,3	114,3	359,1
місцеві податки і збори	-	-	-	-	1216,1
у т. ч. єдиний податок	-	-	-	-	971,8
інші податки	363,4	418,8	461,1	599,9	702,2
Всього надходжень	165939,2	231722,9	209700,3	240615,2	82596,6

Таким чином, за даними звітів про виконання дохідної частини державного бюджету та табл. 2 маємо розмір місцевих податків і зборів станом на 1 липня 2011 р. 225246,6 млн. грн., зокрема єдиного податку – 971,8 млн. грн. відповідно. Цікавим є те, що даний показник зазначається лише у звітності за 2011 р., у звітностях попередніх років він відсутній. Податкові надходження у складі Державного бюджету мають тенденцію до зростання, що є позитивним. Однак, у 2009 р. такі надходження становили 148915,6 млн. грн., що на 18967,8 млн. грн. менше, ніж у попередньому 2008 р.

Динаміку податкових надходжень можна прослідкувати за допомогою рис. 1.

Рис.1 Динаміка податкових надходжень до Державного бюджету України за 2007 – І квартал 2011 р.

Тобто, ми бачимо, що в податкові надходження до Державного бюджету не є стабільними. Останній показник подається за перший квартал 2011 р., а тому за різке зменшення податкових надходжень у 2011 р. даний показник приймати не варто.

Типовим стали такі порушення податкового законодавства, як відмивання через спрощену систему оподаткування тіньових коштів шляхом укладення фіктивних договорів зі сплатою мінімальних комісійних; приховування частки валового доходу, яка перевищує гранично допустимі ліміти, що дає право працювати за спрощеними режимами оподаткування; залучення підприємцями, які користуються режимами спрощеного оподаткування, найманих працівників без укладання з ними трудових договорів, оформлення трудових книжок, без отримання у податкових органах довідок про трудові відносини з платником єдиного податку чи запису реалі заторів у патентах на право сплати фіксованого податку тощо [3, 168].

Вирішення таких нагальних проблем є актуальним питанням, розв’язання якого потребує прийняття законодавчого акта, збалансованого з точки зору поєднання інтересів держави та бізнесу.

На даний час, одним з таких законодавчих актів вважається Податковий кодекс України, в якому встановлені певні обмеження для малого бізнесу, збільшено фіскальне навантаження, але водночас передбачено ряд компенсаторних заходів, які відкривають йому нові можливості. Серед конструктивних нововведень варто відзначити такі:

- збільшення граничного обсягу виручки від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг;

- розв’язання питання щодо підвищення ставок та запровадження автоматичного механізму їх корекції;

- створення фіскальних стимулів для зацікавленості місцевих органів влади в розвитку малого бізнесу;

- зменшення кола платників податку, що дасть змогу скоротити обсяги мінімізації оподаткування;

- вирішення проблеми невідповідності моделі соціального страхування фізичних осіб-підприємців, які працюють на спрощеній системі оподаткування, принципам соціальної політики [4].

Проте, в Податковому кодексі України передбачено досить м'які санкції за порушення законодавства [6].

Важливою проблемою залишається порушення принципу нейтральності єдиного податку з фізичних осіб. Очевидно, що попри однакову ставку податку його обтяжливість для підприємців депресивних територій та м. Київ є вкрай різною.

Спрощені системи оподаткування малого підприємництва, застосовані в Україні, мають значні відмінності від нестандартних податків в інших країнах світу. В Україні спрощеними системами оподаткування передбачається запровадження інтегрального податку, який виступає заміною певної сукупності звичайних податків та обов’язкових платежів. Метою запровадження нестандартних (спрощених) податків в Україні виступає, головним чином, зменшення податкового навантаження на платників податків. Водночас у світовій практиці нестандартний податок запроваджується замість одного із податків стандартної податкової системи. Запровадження нестандартних податків має на меті спрощення методик визначення об’єкта оподаткування і розрахунку обсягу податкових зобов’язань, коли, відповідно, об’єкт оподаткування визначити складно або нераціонально.

Слід зауважити, що спрощена система оподаткування є альтернативною, суб’єкти оподаткування завжди мають можливість перейти на загальну систему. Зазначена пропозиція набуває актуальності з урахуванням того, що для суб’єктів, які були зареєстровані платниками єдиного податку до прийняття Податкового кодексу, на перехідний період до 2016 р. запроваджується пільгове оподаткування прибутку за пільговою ставкою 0%. Правда, до їх числа потрапили лише особи, які дотримуються чотирьох обов’язкових умов:

- величина річного доходу (виручки) у них не перевищує 3 млн. грн.;

- середньооблікова кількість працівників – не більше 50 осіб;

- розмір нарахованої за календарний місяць заробітної плати (доходу) працівника, який перебуває з платником податку в трудових відносинах, становить не менше двох мінімальних заробітних плат;

- господарюючий суб’єкт не здійснює діяльність, яка не надає права на застосування пільги (усього 17 видів діяльності) [9,70].

На нашу думку, оподаткування представників малого бізнесу в майбутньому повинно здійснюватися в межах загальної системи оподаткування. Разом з тим вважаємо за доцільне запровадження додаткового підйому підтримки цих суб’єктів подібного до того, як це має місце в розвинутих країнах.

Висновки

На підставі проведених досліджень можна зробити такі висновки:

1. Дванадцятирічний період існування спрощеної системи оподаткування дозволив виявити як вагомі переваги (активізація підприємницької діяльності, створення нових робочих місць, економія коштів і часу адміністрування податків, сприяння стабільному розвитку господарюючих суб’єктів), так і окремі, проте суттєві, вади її застосування (викривлення дії ринкових механізмів господарювання, нерівномірний розподіл податкового навантаження, створення передумов для ухилення від оподаткування та мінімізації податкових платежів, обмеження фінансових ресурсів Пенсійного фонду та розбалансування системи пенсійного забезпечення).

2. Податковий кодекс України дає право суб’єктам малого підприємництва й надалі використовувати спрощену систему оподаткування. Водночас він створює передумови для переходу на загальну систему оподаткування через запровадження на період до 2016 р. пільгового оподаткування прибутку таких суб’єктів господарювання за нульовою ставкою.

3. Зміни, що відбулися в механізмі стягнення єдиного податку за період від моменту його запровадження, суттєво зменшили переваги від його застосування. В окремих випадках рівень податкового навантаження за спрощеною системо виявляється вищим, ніж за загальною. Разом з тим, завдяки простоті даної системи вона продовжує широко застосовуватися, лишаючись бажаною для суб’єктів малого бізнесу.

4. Оподаткування суб’єктів малого підприємництва у перспективі, на нашу думку, може здійснюватися і без застосування спеціальних режимів оподаткування в межах загальної системи лише за умови усунення наявних колізій у законодавстві, недопущення надмірного адміністративного тиску на платників податків, спрощення податкової звітності та максимального наближення податкового обліку до бухгалтерського з подальшою ліквідацією першого. При цьому обов’язково слід урахувати досвід передових країн світу щодо надання представникам малого бізнесу відповідних податкових привілеїв.

5. На нашу думку, варто уточнити базу оподаткування єдиним податком (до складу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) віднести також інші додаткові надходження (кошти, отримані за рахунок курсової різниці на валютних рахунках, відсотки за депозитами та ін..).

6. Для розміру ставок єдиного податку також варто встановити "прогресивну" шкалу ставок оподаткування для різних обсягів виручки платників єдиного податку та перебачити різні ставки єдиного податку в залежності від виду діяльності.

7. З метою забезпечення легалізації трудових відносин найманих працівників необхідно визначити мінімальну кількість найманих осіб для кожного виду діяльності.

8. Варто окремо встановити відповідальність за перевищення граничної межі показників діяльності, здійснення заборонених видів діяльності та видів розрахунків (обсяги таких операцій оподатковувати за подвійною ставкою єдиного податку).

Таким чином, спрощена запропоновані кроки для покращення спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва надасть можливість врегулювати на законодавчому рівні правовідносини при застосуванні спрощеної системи оподаткування та дозволить усунути схеми зловживання цією системою, що дозволить збільшити надходження до місцевих та Державного бюджетів.

Література:

1. Державний комітет статистики України [Електронній ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

2. Державний комітет статистики України. Україна 2010. Статистичний збірник/ Н. П. Павленко. – К. – 2011. – 27 с.

3. Кармінська-Белоброва М. В. Спрощена система оподаткування як складова податкового механізму державного управління соціально-економічним розвитком/Держава та регіони. – 2010. - №4. – С. 166 – 170.

4. Молдован О. Єдиний податок: скасувати не можна реформувати [Електронній ресрс]/О. Молдован. – Режим доступу: http://www/eprav-da.com.ua/publications/2010/04/30/234326.

5. Молдован О. Спрощене оподаткування: реформа на користь уряду [Електронний ресурс] / О. Молдаван. – Режим доступу: http://www/ep-ravda.com.ua/publications/2010/06/18/238979.

6. Податковий кодекс України від 02.12.2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2755-17.

7. Руднєва О. Ю., Напрями реформування спрощеної системи оподаткування/ О. Ю. Руднєва, Е. Р. Чєчєнєва// Економіка та держава. – 2011. - №6. – С. 99 – 101.

8. Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" від 03.07.98 № 727/98 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada/gov.ua/cgibin/laws/main.cgi&nreg=727%2F98/

9. Юшко С. Спрощена система оподаткування юридичних осіб: переваги та ризики застосування/С. Юшко//Економіка України. – 2011. - №7. – С. 60 – 71.

10. Ярошенко Ф. О. Формування податкової системи України в контексті прийняття Податкового Кодексу України (коментарі до пропозицій Міністерства фінансів України)/Ф. О. Ярошенко//Фінанси України. – 2010. - № 7. – С. 3 – 21.