Економічні науки/ 11. Логістика

к.е.н. Селезньова Н.О., Матковська А.П., Савіна Н.В.

АДІ ДВНЗ «ДонНТУ»

Застосування систем управління матеріальними ресурсами за сучасних умов господарювання підприємств

Господарювання вітчизняних промислових підприємств відбувається за умов мінливості зовнішнього середовища, а, зокрема, цінової політики на матеріально-технічне забезпечення та попиту на готову продукцію. Це спонукає суб’єктів господарювання постійно шукати шляхи швидкої адаптації планів виробництва підприємства до мінливих зовнішніх умов. Успіх у вирішенні даних питань залежить не лише від фінансового становища підприємства, але й від спроможності пошуку шляхів можливої економії, а зокрема, на зберігання матеріальних ресурсів, що в даний проміжок часу є не витребуваними виробництвом. З огляду на це потребує подальшого розгляду питання стосовно можливості застосування систем управління матеріальними ресурсами підприємства за сучасних умов господарювання.

До теперішнього часу було розроблено різноманітні варіанти внутрішньовиробничих логістичних систем, які різняться між собою способами управління матеріальними потоками. Відокремлюють два основні способи:

– тягнуча система;

– виштовхуюча система.

Для розуміння можливості застосування даних систем управління матеріальними потоками за сучасних умов господарювання розглянемо стисло основні їх особливості.

Тягнуча система представляє собою таку організацію виробництва, при якій деталі та напівфабрикати подаються на наступну технологічну операцію з попередньої за необхідністю, тому жорсткий графік їх надходження відсутній. Розміщення замовлень на поповнення запасів матеріальних ресурсів або готової продукції відбувається лише тоді, коли їх кількість досягає критичного рівня.

В даному випадку центральна система управління не втручається в обмін матеріальними потоками між різними ділянками підприємства, не встановлює для них поточних виробничих завдань. Виробнича програма окремої технологічної ланки визначається розміром замовлення наступної ланки. Центральна система управління ставить задачу лише перед кінцевою ланкою виробничого технологічного ланцюга.

Виштовхуючи система представляє собою таку організацію виробництва, при якій деталі та напівфабрикати подаються з попередньої технологічної операції на наступну у відповідності з заздалегідь сформованим жорстким виробничим графіком. Матеріальний потік при цьому «виштовхується» з одної ланки виробничої логістичної системи на іншу за командою, що надходить з центральної системи управління виробництвом.

До недоліків «виштовхуючої» системи управління матеріальними потоками можна віднести такі:

– недостатньо гнучке реагування на попит;

– обов’язкове створення страхових запасів;

– уповільнення оборотності оборотних коштів в результаті зберігання запасів;

– збільшення собівартості продукції.

Принцип функціонування «виштовхуючої» системи спрощено можна надати таким чином: переповнена попередня ділянка «проштовхує» частину продукції на наступну ділянку «під натиском», незалежно від того, чи є в цьому потреба на даній ділянці. В тягнучій системі принцип функціонування складається з того, що ділянки наступних етапів виробництва «витягують» необхідну їм продукцію з ділянок попередніх етапів. Таким чином, принципова відмінність двох систем полягає в тому, що «виштовхуюча» система «виштовхує» продукцію наступним ділянкам незалежно від їх потреби в ній, а «тягнуча» система забезпечує поставку точно в строк всіх виробів та комплектуючих у відповідності до необхідності для даного обсягу та характеру продукції, що виробляється.

Аналізуючи характерні особливості «тягнучої» та «виштовхуючої» систем управління матеріальними ресурсами підприємства можна сказати, що «виштовхуючі» системи є характерними та дієвими для традиційних способів організації виробництва та більш менш стабільних умов розвитку промислових підприємств. Вони дозволяють централізовано узгоджувати, оперативно корегувати плани, програми та алгоритми дій всіх структурних підрозділів підприємства. Незважаючи на те, що «виштовхуючі» системи в змозі управляти функціонуванням різних виробничо-господарських механізмів, об’єднуючі розрізнені елементи в єдине ціле, в той же час вони мають обмежені можливості. Основним недоліком даних систем є їх висока вартість і , окрім того, при такій системі управління матеріальними ресурсами підприємство повинно мати матеріальні запаси на всіх стадіях виробництва, щоб запобігти збоям та пристосуватися до змін попиту. Це призводить до заморожування фінансових коштів в запасах, встановленню надлишкового обладнання та залученню додаткових робітників.

Враховуючи все вище перелічене, можна стверджувати, що за сучасних умов господарювання вітчизняних промислових підприємств та з врахуванням обмеженості їх у власних фінансових ресурсах доцільніше застосовувати «тягнучу» систему управління матеріальними потоками, яка надасть можливість гнучко реагувати на зміни в оточуючому середовищі та зменшити витрати на накопичення надлишкових запасів. Однак при цьому необхідно звернути увагу на організацію постачання матеріальних ресурсів на підприємство точно в термін для запобігання простоїв виробничого обладнання в очікуванні сировини, комплектуючих та напівфабрикатів.

Литература:

1. Пономарьова Ю.В. Логістика / Ю.В. Пономарьова – [2-е вид-во., перероб. та доп.] – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 328 с.

2. Таньков К.М. Виробнича логістика / К.М. Таньков, О.М. Тридід, Т.О. Колодизєва – [навчальний посібник] – Х. : ІНЖЕК, 2006. – 352 с.