УДК: 338.43; 631.1; 631.9

Оцінка впливу сільськогосподарських підприємств на довкілля за допомогою методики спрощеної оцінки життєвого циклу продукції.

Панков О.І. – н.с.

Інститут агроекології та економіки природокористування НААНУ, Київ, Україна

На сьогоднішній день широко постає проблема оплати екологічних послуг, які постачає сільське господарство України в частині зв’язування (зберігання) вуглецю, збереження біорізноманіття та регулювання водозаборів. З другого боку, сільське господарство є і споживачем природних ресурсів. Для забезпечення своєї діяльності сільське господарство використовує земельні ресурси, підземні води, піддає їх агрохімічному забрудненню та впливає на зміну клімату. Нераціональне використання природних ресурсів зменшує базу для сільськогосподарського виробництва та створює ризики для здоров'я населення та природного довкілля. У наслідок підвищення ризику, агросектор зіштовхується з економічними витратами.

Впродовж останніх десятиліть максимізація виробництва харчової продукції була досягнута за рахунок механізації виробництва, внесення неорганічних добрив та пестицидів, введення систем меліорації та ін.. Результатом такої агрополітики в Україні є надмірна освоєність земель та еродованість ґрунтів. Стан даної проблеми науковці відносять до кризової. Для покращення стану довкілля та ведення господарської діяльності на засадах сталого розвитку, представники приватного та державного секторів повинні оперувати відповідними інструментами та методами екологічної оцінки для прийняття рішень.

Існують як прості методи екологічної оцінки так і складні, які вимагають значної кількості різнопланових даних та різного рівня знань експертів. Виконавець екологічної оцінки отримує велику кількість вхідних даних, які в більшості випадків не структуровані та потребують аналізу та перевірки. Вибираючи метод екологічної оцінки необхідно приймати до уваги аудієнцію, для якої проводиться дана оцінка. В кінці виконання оцінки, замовник повинен отримати звіт де представлено інформацію про вплив та пропозиції альтернатив вирішення визначених проблем.

Який би не було обрано метод оцінки, він зажди розпочинається з визначення списку потенційних впливів для попередньо визначених компонентів довкілля. На сьогодні методи оцінки розглядають довкілля як об’єкт, який змінюється в часі та інтегрує в собі групи природних та соціальних систем. Одним з інструментів може бути метод оцінки життєвого циклу (ОЖЦ) як інструмент ідентифікації та оцінки впливу на природне довкілля. Методологію ОЖЦ формалізовано у серії стандартів ISO14040. За допомогою даного методу можна оцінити впливи продукції та послуг на всіх стадіях «життєвого» циклу. Іншими словами, методологія оцінює вхідні та вихідні потоки матеріалів та праці, які виникають на етапах виробництва, транспортування та споживання продукції. ОЖЦ аналізує всі аспекти продукту або процесу його виробництва. Основним призначенням ОЖЦ є визначення впливу продукту на довкілля шляхом розгляду всіх можливих навантажень. Тому, при аналізі приймаються до уваги всі етапи життя продукту, що включають будь-яке споживання енерго ресурсів, транспортування, матеріали та компоненти, які використовуються у технології виробництва.

ОЖЦ вимагає всієї інформації що пов’язана з впливом на довкілля в процесі виготовлення кінцевого продукту. В ході виконання ОЖЦ необхідно зібрати та консолідувати детальну інформацію, що пов’язана з продуктом на різних етапах його життя. В силу цього, проведення ОЖЦ є досить коштовним та довготривалим процесом. Для зниження затрат та скорочення часо-затрат на виконання ОЖЦ, а також можливості використання даного підходу представниками малих та середніх агро-господарств, науковцями було запропоновано декілька спрощених методологій проведення Спрощеної ОЖЦ (СОЖЦ). Виконуючи СОЖЦ немає необхідності приймати до уваги весь спектр вхідних та вихідних елементів системи на етапах життєвого циклу продукції, тому що вплив деяких елементів системи є незначущим для екосистеми.

Оскільки витрати на природоохоронні заходи потребують значних витрат, що є обтяжливим для місцевих бюджетів, тому дані кошти можна залучати за допомогою таких інструментів як емісія екологічних облігацій під конкретні екологічні проекти, міжнародна система торгівлі викидами, екологічне кредитування фінансовими установами, тощо. В даній роботі запропоновано модель використанні приватних комерційних банків через пряме кредитування агропідприємств або кредитування підприємств у ланцюга виробництва сільськогосподарського продукту. Таким чином, банки є мотиватором агропідприємств до сталого землекористування.

Комерційні банки, самі по собі, не генерують прямого соціального та екологічного впливу, але вони представлені у всіх сферах економіки держави через кредити своїх клієнтів. Операційні ризики підприємств-клієнтів комерційного банку можуть створювати значні ризики для банку та мати вплив на якість його активів, а також репутацію. Тому, для комерційних банків, запровадження системи управління екологічними та соціальними ризиками може бути систематизованим процесом оцінки соціальних та екологічних ризиків, які спричиняються господарською діяльністю їх клієнтів, оцінка ризику дефолту портфелю банку від такої діяльності та можливість підвищення своєї ефективності.

Крім того, впровадження даної системи дозволяє відображення принципів сталого розвитку у всіх процесах прийняття рішення в організації, включаючи оцінку кредитоспроможності та аналізі портфелю. Вона дозволяє організації розглядати екологічні та соціо-економічні питання в повній мірі, і використовуючи таку систему, організація виконуючи норми законодавства буде розвиватись відповідно до соціально-екологічних принципів.