К.е.н., доцент Безус Р. М.

Студент гр. МгФК-1-11 Рудь А. І.

Дніпропетровський державний аграрний університет, Україна

ПОНЯТТЯ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ СВІТОВОЇ КРИЗИ

Проблема дослідження можливостей ефективного функціонування в умовах глобальної економічної кризи являється на сьогодні однією із самих актуальних для всіх господарюючих суб'єктів. Огляд економічної періодики та аналіз реальної економічної ситуації в Україні і за кордоном показують, що кризові ситуації частішають, а їх наслідки з кожним разом стають більш масштабними. За умов поширення глобалізаційних процесів у світі, країни, що розвиваються, стають найбільш вразливими під час виникнення та поширення кризи, спричиненої різними факторами. З огляду на це, підприємства повинні адаптуватись до тих умов, що створюються факторами зовнішнього середовища, а внутрішні керовані фактори повинні визначати можливість антикризової діяльності та адаптації фірми [1].

Пошук у нестабільному зовнішньому середовищі шляхів забезпечення життєздатності підприємств, що опинилися в кризовій ситуації, та прийняття рішень по виходу з кризи отримало назву “антикризове управління”.

В економічній літературі та наукових працях подано чимало визначень антикризового управління, в яких є багато спільного, та є і відмінності.

Антикризове управління — це управління, яке спрямовано на передбачення небезпеки кризи, аналіз її симптомів і усунення загроз появи кризових ситуацій, а в разі їх появи — аналіз і прийняття швидких заходів ліквідаційного характеру з найменшими втратами та негативними наслідками. Велике значення при цьому має використання факторів кризи для наступного розвитку підприємства [2].

Антикризове управління має певні особливості, до основних з яких слід віднести: специфічність мети здійснення; специфічність управлінського інструментарію; ресурсні обмеження; часові обмеження; орієнтація на розв'язання проблем, а не тільки їх зовнішніх проявів; орієнтація та мінімізацію втрат усіх його учасників (власників, кредиторів, персоналу, держави); інноваційний характер. Розкриваючи сутність антикризового управління, прийнято виділяти п'ять функцій антикризового управління (ціле-визначення, планування, організація, мотивація, контроль) та два поєднувальних процеси (прийняття рішень і комунікації), що об'єднують окремі функції в єдиний процес управління [3].

На думку Лігоненко Л.О. під антикризовим управлінням слід розуміти постійно діючий процес виявлення ознак кризових явищ і реалізацію генерального плану недопущення поширення цих явищ і стагнації розвитку суб’єкта господарювання протягом усього періоду його функціонування [3]. В свою чергу, професор Курошеєва Г.М. визначає антикризове управління як сукупність зовнішніх та внутрішніх впливів на підприємство, яке здійснюється на усіх стадіях його життєвого циклу для запобігання зниження його конкурентної переваги (при слабких ознаках кризового стану) або її відновлення, якщо підприємство вже знаходиться у кризовому стані [4].

Профессор Ларіонов І.К. дає визначення поняття "антикризове управління", як система управлінських заходів з діагностики, попередження, нейтралізації і подолання кризових явищ і їх причин на всіх рівнях економіки [5]. За цим визначенням будь-який активний вплив на економіку, з метою забезпечення її ефективного функціонування, належить до антикризового управління.

Профессор Градов А.П. визначає антикризове управління як розроблення і першочергову реалізацію заходів, спрямованих на нейтралізацію найбільш небезпечних, тобто найбільш інтенсивно впливаючих на завершальне явище шляхів, які призводять до кризового стану [6].

Василенко В.О. антикризовим управлінням називає "управління, в якому під тиском запланових чи випадкових чинників поставлено певним чином передбачення небезпеки кризи і використання її чинників для наступного стійкого розвитку організації" [2].

Таким чином, поняття "антикризове управління" можна розглядати в найширшому розумінні і визначити його, як планування і здійснення заходів щодо збереження базових змінних величин внутрішнього середовища господарюючого суб'єкта [7].

Враховуючи вище викладене можна сказати, що антикризове управління підприємством слід розглядати в двох аспектах:

- по-перше - це комплекс профілактичних заходів, спрямованих на попередження фінансової кризи: системний аналіз сильних та слабких сторін підприємства, оцінка ймовірності банкрутства, управління ризиками (виявлення, оцінка та нейтралізація), впровадження системи попереджувальних заходів;

- по-друге - це система управління фінансами, спрямована на виведення підприємства з кризи, в тому числі шляхом проведення санації чи реструктуризації суб'єкта господарювання.

Отже, антикризове управління – це певним чином організований вид менеджменту, який націлений на запобігання ендогенного та екзогенного негативних впливів на підприємство, з метою подолання ознак кризового стану підприємства протягом всього його періоду функціонування, за допомогою добре налагоджених економічних, нормативно-правових та методологічних механізмів.

Зміст антикризового управління підприємств АПК полягає у створенні саморегулюючої системи менеджменту підприємства, що направлена не лише на усунення та ліквідацію негативних наслідків управління підприємством в умовах глобальної кризи, а й на відновлення його здатності до самофінансування.

Подолання кризи – це керований процес. Про це свідчить досвід подолання багатьох, що відбувалися в історії розвитку людства, виробництва й економіки. Успіх управління залежить від своєчасного виявлення кризи та визначення симптомів її настання.

Незначні кризи навіть необхідні для підприємства тому, що вони змінюють тенденції життєдіяльності системи, тобто порушують її стійкість, радикальним чином її оновлюючи. Такі кризи зміцнюють підприємство та підвищують кваліфікаційний рівень персоналу з антикризового управління.

Література:

1. Коваленко О. В. Антикризове управління – запорука стабільності роботи підприємства / О.В. Коваленко // Вісник Хмельницького національного університету – 2011 - № 2 – С.65-68.

2. Василенко В.О. Антикризове управління підприємством / О.В. Василенко // навч. посібник. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 504 с.

3. Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством / Л.О. Лігоненко, М.В. Тарасюк, О.О. Хіленко // навч. посібник. – К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2005. – 377 с.

4. Курошеева Г.М. Теория антикризисного управления предприятием / Г.М. Курошеева // учеб.пособие. – СПб.: Речь, 2002. – С.372.

5. Альтман Г.Х. Звездные часы лидерства: лучшие стратегии управления в мировой истории – М.: ДИС, 2000. – 346 с.

6. Градов А.П. Национальная экономика / А.П. Градов // – СПб: Специальная литература, 1999. – 184 с.

7. Ларионов И.К. Антикризисное управление / И.К. Ларионов // учеб. пособие. – М.: Дашков и Ко, 2001. – 472 с.