Студентка Ходжва К. Я., к.е.н., доцент Кузенко Т. Б.

Харківський національний економічний університет, Україна

Оборотний капітал підприємства: його сутність та значення

У сучасних умовах для багатьох вітчизняних підприємств типовим наслідком кризових явищ їх економічного розвитку є гостра нестача оборотного капіталу, яка супроводжується низьким рівнем його використання. Оборотному капіталу належить особливе місце у структурі капіталу підприємства, оскільки від якості управління ним залежить безперервність процесу виробництва та реалізації продукції, ліквідність підприємства, його платоспроможність та рентабельність. На сучасному етапі розвитку економіки України оборотний капітал як економічна категорія потребує глибшого дослідження та удосконалення організації управління ним на практиці.

Термін „оборотний капітал” походить від англійського поняття „circulating capital”. Для української економіки термін „оборотний капітал” є відносно новим, більш звичним і застосованим є термін „оборотні активи”, поточні активи”, „оборотні кошти”.

Деякі автори ідентифікують оборотний капітал з оборотними коштами. Ми зазначаємо, що оборотний капітал ширше поняття оборотних коштів. Оскільки, враховуючи вищевикладене, в сучасних умовах господарювання до складу оборотних активів підприємства враховують і короткострокові фінансові інвестиції, то це свідчить про неідентичність понять «оборотний капітал » та «оборотні кошти ».

Оборотні активи і оборотний капітал є двома категоріями, які характеризують одні й ті ж об’єкти: грошові кошти, короткострокові фінансові інвестиції, запаси, дебіторську заборгованість, тому поняття „оборотний капітал” та „оборотні активи” ототожнюються багатьма науковцями. Ми вважаємо, що це обожнення хибне. Оборотний капітал на відміну від оборотних активів не споживається та витрачається, а інвестується з подальшим його збільшення. Як економічна категорія, оборотний капітал виражає відносини купівлі-продажу грошових коштів, які на ринку виступають своєрідним товаром. Придбання такого товару підприємцем означає появу фінансових ресурсів для авансування оборотних активів, які на відміну від капіталу мають натурально-речову форму і повністю споживаються в одному торговельно-комерційному циклі. Хибність ототожнення оборотного капіталу з оборотними активами викликана тим, що авансований в оборотні активи капітал приймає їх натурально-речову форму і тільки по закінченню операційного циклу використання оборотних активів повертається в тому ж обсязі і формі.

Дослідивши різні підходи науковців в економічній літературі до визначення оборотного капіталу можна виділити три підходи до тлумачення сутності оборотного капіталу.

Перший підхід визначає оборотний капітал як грошові кошти, авансовані для формування оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Ці науковці визначають його грошову природу, функцію платіжного обслуговування кругообігу. Зелгавілс І. В. визначає оборотний капітал як “грошові кошти й мобільні активи, які перетворяться в грошові кошти впродовж одного виробничого циклу, що забезпечує безперервність виробничого процесу виробництва й обороту та отримання прибутку” [6, с 68]. До такої точки зору схиляються Парфаняк П.О. [8, с. 47], Усатов І.А. [11 с. 96]. Гриньова В.М., Коюда В.О. надають таке трактування: «оборотний капітал – це кошти, що обслуговують процесс господарської діяльності, які беруть участь одночасно і в процесі виробництва, і в процесі реалізації продукції» [12, с.62].

Друга група економістів визначають оборотний капітал як мобільні активи, які використовуються і реалізуються підприємством протягом року або операційного циклу. Володькіна М.В. дає таке трактування досліджуваній економічній категорії: “оборотний капітал – це частина активів підприємства, яка включає оборотні кошти та короткострокові фінансові інвестиції” [5, с. 39]. Але це визначення розглядає тільки склад оборотних активів, а не відображає економічну суть оборотного капіталу і не розкриває повного його значення.

Ковальов В.В. вважає, що оборотний капітал “належить до мобільних активів підприємства, які є грошовими коштами або можуть бути перетворені в них протягом року або одного виробничого циклу” [7, с. 330]. До аналогічної точки зору схиляється і Русак Н.А. [10, с. 107]. Це визначення досить точно відображає суть оборотного капіталу, проте воно не  розкриває економічної природи даної категорії. Холт Р.Н. оборотний капітал визначає як “активи, які можуть бути переведені в готівку протягом одного року” [12, с. 86]. Таке формулювання, на нашу думку, є дуже невизначеним, оскільки не відображає суті досліджуваної категорії.

Третя група економістів визначає оборотний капітал як авансовану вартість. На відміну від розглянутих вище визначень, тут підкреслюється, по-перше, рухомий відновлюваний характер вартості, яка лише авансується й повертається після кожного кругообігу в грошовій формі. По-друге, у характеристиці оборотного капіталу як авансованої вартості підкреслюється, що створений додатковий продукт до оборотного капіталу не відноситься. За таким підходом: “оборотний капітал – фінансові ресурси, вкладені в об'єкти, використання яких здійснюється фірмою або в рамках одного відтворювального циклу, або в рамках відносно короткого періоду часу” [1, с 302]. Кулішов В.В. зазначає, що «оборотний капітал ( оборотні засоби ) –частина продуктивного капіталу, вартість якого в процесі споживання цілком переноситься на продукт і повертається до підприємця в грошовій формі протягом кожного кругообігу капіталу» [7, с. 83]. Поддєрьогін А. М. об`єднує терміни “оборотний капітал” і “оборотні кошти”. В його редакції “оборотний капітал (оборотні кошти) –  це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди й у  фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку” [9, с. 83]. Ми вважаємо це визначення найбільш виправданим. Воно розкриває суть та економічну природу оборотного капіталу. Але не можна ототожнювати поняття оборотний капітал та оборотні кошти. Як вже відзначалося оборотні кошти не включають короткострокові фінансові вкладення. Ченг Ф. Лі та Джозеф І.Фіннерті використовують термін “оборотний капітал”. Під ним розуміють відображені в доларах поточні активи організації, які включають грошові кошти, цінні папери, що легко реалізуються, товарно-матеріальні запаси та дебіторську заборгованість [13, с. 479]. Розглядаючи це визначення, слід зауважити, що у ньому показано оборотний капітал з позиції вкладення коштів у складові оборотних активів і, тим самим, підкреслено сутність поняття “капітал” як економічної категорії. Джейм К. Ван Хорн, Джон М.Вахович розуміють під сутністю поняття оборотний капітал -  чистий оборотний капітал (net working capital) та брутто-оборотний капітал (gross working capital) [4, с. 287-288]. На думку авторів, бухгалтера, використовуючи поняття “ оборотний капітал” мають на увазі “чистий оборотний капітал” (net working capital), який представляє різницю між оборотними (поточними) активами і поточними зобов`язаннями. На відміну від бухгалтерів, фінансові аналітики під оборотним капіталом розуміють оборотні активи (оборотні кошти, поточні активи) тобто брутто-оборотний капітал (gross working capital), який визначається як інвестиції підприємства в оборотні активи, такі як грошові кошти, ринкові цінні папери, дебіторську заборгованість, товарно-матеріальні запаси. Як бачимо, представлене визначення також відображає напрями використання фінансових ресурсів підприємства, але, не розкриває основних рис оборотних активів.

Аналогічною до представлених точок зору Ченгом Ф. Лі, Джозефом І. Фіннерті, Джеймом К. Ван Хорном та Джоном М. Ваховичем щодо економічної сутності “оборотного капіталу” є думку Є. Бригхема: “оборотний капітал – інвестиція фірми у короткострокові активи – готівку, ліквідні цінні папери, товарно-матеріальні запаси і рахунки дебіторських заборгованостей” [3, с. 734]. Як бачимо, у даному визначенні також не розкрито основні риси оборотних активів, але акцентовано увагу на тому, що оборотний капітал відображає вкладення коштів підприємства в оборотні активи. Арутюнов Ю.А. вважає, що “оборотний капітал – це інвестиції в поточні активи, які називають також оборотними коштами. Особливістю оборотного капіталу є те, що він не витрачається, не споживається, а авансується, що припускає повернення коштів після кожного виробничого циклу або кругообігу, що включає виробництво продукції, її реалізацію, одержання виручки” [2, с.137]. У своєму визначенні автор точно характеризує економічну природу оборотного капіталу, але як вже визначалося до складу оборотних активів не включаються короткострокові фінансові інвестиції. Тому більш виправданим було б таке визначення: оборотний капітал – інвестиції в оборотні активи.

Отже, оборотний капітал слід розглядати як авансовану вартість в елементи оборотних виробничих фондів і фондів обігу для забезпечення безперервного процесу виробництва та реалізації продукції з метою досягнення достатнього рівня прибутковості підприємства. Цим наголошено, по-перше, вартісну природу оборотного капіталу, по-друге, виділяється його речове втілення-оборотні виробничі фонди і фонди обігу, по-третє, визначається мета авансування-досягнення достатнього рівня прибутковості.

Окреслення економічної сутності категорії «оборотний капітал » – це перший, але дуже важливий етап на шляху управління оборотним капіталом підприємства в сучасних умовах господарювання.

Література:

1. Адамов В.Е. Экономика и статистика фирм / В.Е. Адамов, С.Д. Ильенкова, Т.П. Сиротина. - М.: "Финансы и статистика", 2002 – 288с.

2. Арутюнов Ю.А. Финансовый менеджмент / Ю.А Арутюнов .– М.: КНОРУС, 2007. – 312 с.

3. Бригхем Є.Ф.  Основи фінансового менеджменту / Є.Ф. Бригхем. – К.: Молодь, 1997. – 1000 с.

4.  Ван Хорн Дж. К. Основи финансового менеджмента / Дж. К. Ван Хорн , Дж. М. (мл.) Вахович. – М.: Вильямс, 2006. – 1232 с.

5. Володькіна М. В. Економіка промислового підприємства / М.В. Володькіна. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 196 с.

6. Зелгавилс И.В. Финансы предприятий / И.В. Зелгавилс. – М.: ООО «ВИТ + РЭМ», 2002. – 352 с.

7.   Ковалев В. В. Финансы предприятий / В.В. Ковалев, Вит. В. Ковалев – М.: ООО «ВИТ + РЭМ», 2002. – 352 с.

8. Парфаняк П.А.  Финансы предприятий отраслей народного хазяйства / П.А. Парфаняк. – М.: Финансы и статистика, 1999. – 199 с.

9. Пoддєрьoгiн A. М. Фiнaнси пiдприємств: Пiдрyчник / A. М. Пoддєрьoгiн. - К.: КНEУ, 2002. - 460 с.

10. Русак Н.А Финансовый анализ субъекта хозяйствования / Н.А. Русак, В.А. Русак – М.: Высш. шк., 1997. – 309 с.

11. Усатов И.А. Хозяйственный расчет и контроль рублем в промышленности / И.А. Усатов. – М.: «Финансы», 1968. – 232 с.

12.   Холт Р.Н. Основы финансового менеджмента / Р.Н. Холт. – М.: Дело, 1995. – 128 с.

13. Ченг Ф. Ли. Финансы корпораций: теория, методы и практика / Ченг Ф. Ли, Джозеф И. Финнерти. - М., "ИНФРА-М", 2000. -  685 с.