Экономические науки/3. Финансовые
отношения
Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу
Термін “санація” походить від латинського “sanare”, що означає
лікування або оздоровлення. Не зупиняючись на значенні та особливостях
використання терміну “санація” в медицині та техніці, визначимо економічну суть
санації на онові аналізу визначень, наведених в працях О.О. Терещенка [1],
К.В. Багацької [2], М.О. Данилюка [3], І.А. Бланка, М.І. Тітова,
Л.О. Лігоненко, О.В. Мозенкова, В.В. Радзивілюка,
В.А. Соколенка та інших. Отже, санація – це оздоровлення фінансового стану
підприємства через систему фінансово-економічних виробничо-технічних,
організаційних та соціальних заходів для попередження його банкрутства чи
підвищення конкурентоспроможності.
Оскільки застосування санаційних заходів відбувається при
наявності чи загрозі виникнення факту неспроможності виконання господарським
суб’єктом своїх зобов’язань перед контрагентами, в першу чергу – перед
кредиторами, то, очевидно, роль останніх в санації підприємства слід вважати
вагомою, а в значній частині випадків – визначальною. Більш того, саме
кредитори є максимально зацікавлені в поверненні боргів та успішному
функціонуванні партнера, що потребує санації.
При
прийнятті рішення щодо участі в санації боржника кредитор враховує значну
кількість факторів, основними з яких є:
- економіко-правові,
зокрема податкові наслідки участі в санації;
- очікувані
доходи кредиторів у разі успішного завершення санації;
- ризик
неповернення кредитів тощо.
Однією із ключових умов участі кредиторів у фінансовому
оздоровленні боржника є позитивна оцінка його санаційної спроможності. Ряд
науковців стверджують, що активної участі кредиторів у фінансовому оздоровленні
можна очікувати лише тоді, коли внаслідок санації та збереження
підприємства-боржника їхні вимоги будуть задоволені повніше, ніж у разі його
ліквідації [2]. Проте, на нашу думку, кредитори приймуть участь в санації і
тоді, коли вони отримають менше за результатами санації в порівнянні з
ліквідацією, проте в довгостроковій перспективі отримають більше, оскільки
збережуть існуючого партнера.
Основною
формою фінансової участі кредиторів у санації боржника є рефінансування боргу,
зокрема:
-
списання та реструктуризація кредиторської
заборгованості;
-
перевід боргу на іншу юридичну особу;
-
надання цільових банківських позик, зокрема санаційних
кредитів;
-
випуск боргових цінних паперів під гарантію санатора;
-
конверсія боргу у власність [4].
Також
часто кредитори приймають активну участь у реструктуризації (реорганізації)
підприємства, яка відбувається через злиття з фінансово міцним підприємством, поглинання,
приєднання, розділення (поділ), виокремлення, зміна форми власності або
організаційно-правової форми підприємства-боржника (перетворення).
Серед
форм рефінансування боргу доцільно більш ґрунтовно зупинитися на санаційних
кредитах, які в основному надають комерційні банки, що обслуговують
підприємство, або банки, які володіють пакетом корпоративних прав боржника. Також
кредитори можуть не безпосередньо надавати санаційні кредити, а виступати як
гаранти чи поручителі їх повернення. Ключовою умовою для надання санаційного кредиту
є наявність позитивного висновку про санаційну спроможність підприємства [1; 2;
3].
Отримання
санаційних кредитів поліпшує платоспроможність боржника, оскільки залучаються
ліквідні засоби, однак структура капіталу та рівень фінансової незалежності
підприємства погіршуються, бо збільшується питома вага позичкового капіталу.
Використання цієї форми фінансування ускладнюється тими фактом, що кредитори з
метою зменшення ризику надають позички за максимальними ставками та вимагають високоліквідного
кредитного забезпечення.
Як було вказано вище, однією із форм фінансової участі
кредиторів у санації боржника є пролонгація або списання заборгованості.
Відстрочені (пролонговані) кредити – це кредити, за якими строк дії кредитного
договору подовжений та змінені його умови виходячи з тих об'єктивних причин, що
зумовили несвоєчасне повернення позички. Списання заборгованості передбачає відмову
кредитора від своїх вимог, що прирівнюється до безповоротної фінансової
допомоги боржнику. Списання заборгованості реалізується через повну чи часткову
відмову кредиторів від своїх вимог або шляхом відмови від кредитного
забезпечення [2]. Внаслідок списання заборгованості підвищується ліквідність та
платоспроможність підприємства, оптимізується структура його капіталу.
Таким
чином, існують різноманітні форми фінансової участі кредиторів у санації
боржника, які дозволяють усім кредиторам ефективно реалізувати свою
зацікавленість в збереженні існуючого контрагента.
Література
1. Терещенко О. О.
Антикризове фінансове управління на підприємстві: Монографія /
О. О. Терещенко. – К.: КНЕУ, 2004. – 268 с.
2. Багацька К. В. Економіко-правовий зміст поняття
санація / К. В. Багацька // Економіка: проблеми теорії та практики:
Зб. наук. праць. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – вип. 192. – С. 250-255.
3. Управління
фінансовою санацією підприємства. Навчальний
посібник / [Данилюк М. О., Савич В. І.,
Орлова В. К. та ін.]; За ред. М. О. Данилюка,
В. І. Савича. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 320 с.
4. Яцюк О. С. Класифікація та оцінка джерел
фінансування санації підприємства / О. С. Яцюк // Вісник
Криворізького економічного інституту КНЕУ. Науковий збірник. – Кривий Ріг: КЕІ
КНЕУ, – 2006. – №5. – С.74-80.