Економічні науки.

 Інвестиційна діяльність та фондові ринки.

Продан Віктор

Науковий керівник – доц..Алескерова Ю.В.

Вінницький національний аграрний університет

ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ

ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЇЇ РОЗВИТКУ В СУЧАСНОСТІ

Постановка проблеми Під грошово-кредитною політикою розуміють комплекс взаємопов'язаних, скоординованих на досягнення певних цілей заходів щодо регулювання грошового ринку, які проводить держава через свій центральний банк. Часто її  називають монетарною, чи грошовою, політикою.
В економічній літературі є кілька тлумачень грошово-кредитної політики. Деякі автори відносять до неї будь-які заходи держави, котрі стосуються грошової сфери, включаючи й ті, що здійснюються  без участі центрального банку. Зокрема, це заходи, спрямовані на зміну рівня оподаткування, структури бюджетних видатків тощо. Проте такий підхід надто широкий і не дає можливості виявити специфіку грошово-кредитної політики та використати властиві їй механізми з найбільшим ефектом. У такому розумінні вона перетворюється лише в понятійне явище. 

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми грошово-кредитної політики, теоретичні та методологічні засади її здійснення плідно досліджували такі вчені, як І.Лютий, А.Гриценко, Т.Кричевська, Я.Грудзевич, А.Єпіфанов, В.Міщенко, Н.Гребеник, Б.Луців, П.Нікіфоров, В.Осецький, Н.Островська, М.Шаповалова, Т.Єрліна та інші.

Постановка завдання. Метою статті є розгляд грошово – кредитної політики укпаїни та шляхи її покращення.

Виклад основного матеріалу дослідження Головним суб'єктом грошово-кредитної політики в нашій державі є Національний банк. Крім нього, у виробленні грошово-кредитної політики  беруть участь органи державного регулювання економіки,а саме:

· 1)Miнicтеpcтво фінансів

· 2)Міністерство економіки

· 3) Уряд

· 4)Верховна Рада

 Органи виконавчої та законодавчої влади визначають основні макроекономічні показники, які є opiєнтирами для формування цілей грошово-кредитної  політики (обсяг ВВП, розмір бюджетного дефіциту, платіжний та торговий баланси, piвeнь зайнятості та ін.). Верховна Рада також регулярно заслуховує доповіді Голови НБУ та одержує інформацію банку про стан  грошово-кредитного ринку в Україні 

Проте головну роль у розробленні та реалізації монетарної політики належить НБУ, оскільки він несе відповідальність перед суспільством за стан монетарної сфери. Як передбачено Конституцією України (ст. 100), Рада НБУ самостійно розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведениям. 

Політика у сфері грошового обігу та кредиту має велике значення для кожної країни, оскільки шляхом регулювання пропозиції грошей вона спрямована на забезпечення ефективного функціонування економіки,а її ключовими цілями є цінова стабільність, стабільність обмінного курсу, зростання економіки, забезпечення зайнятості, збалансування платіжного балансу, зростання добробуту населення тощо.

Грошово-кредитна політика є основною складовою системи загальнодержавної економічної політики, її роль у розвитку економічних процесів дуже важлива. Гро­шово-кредитна політика базується на прогнозній економічній та фіскальній політиці. На підставі прогнозних макроекономічних показників на відповідний період НБУ розробляє основні засади грошово-кредитної політики на відповідний рік.

Грошово-кредитна політика в Україні в різні періоди розвитку її економіки здійснювалась адекватно до тих процесів, які відбувалися в сферах макроекономіки, фіскальної і структурної реформ. Вона сприяла економічному зростанню, зупиненню галопуючої інфляції, а також спрямовувалася на забезпечення стабільності національної валюти.

Зараз в Україні продовжує діяти різноплановий монетарний устрій (визначається декілька цілей проведення грошово-кредитної політики, які пов’язані з рівнем обмінного курсу, рівнем інфляції, обсягами окремих монетарних агрегатів). Реалізація грошово-кредитної політики забезпечується змішаним методом (частково з використанням ринкових інструментів, частково -  адміністративних).

Побудова майбутньої стратегії грошово-кредитної політики України повинна базува­тися на адекватній оцінці стану економіки, її об’єктивних тенденцій, ступенях розвитку банківської системи, фондового ринку, інституційного забезпечення монетарної політики, розвинутості її інструментів, характеру взаємозв’язків макроекономічних і монетарних параметрів, тощо. Слід також враховувати чинне законодавство і не намагатися його змінити лише з метою ефективного запровадження стратегії, оскільки практика свідчить, що в умовах України закондавчі зміни - це дуже складний, політизований процес,який триває довгий період, наслідки якго можуть суттєво відрізнятися від початкових намірів. З світового досвіду відомо, що існує можливість врегулювання всіх питань, пов’язаних із монетарною стратегією, на рівні нормативно-правових актів і неформальних угод. Тому у майбутньому Національному банку та уряду України слід частіше звертатися саме до цих методів.

Враховуючи специфіку України щодо розподілу повноважень у сфері грошової вла­ди,  в процесі розроблення грошово-кредитних стратегій  необхідна тісна взаємодія уряду і НБУ, а якщо точніше - взаємодія Ради та Правління НБУ, Кабінету Міністрів, Міністерства економіки та Міністерства фінансів України.

Майбутня монетарна стратегія має сприяти підвищенню рівня довіри до національної грошової одиниці, інститутів її забезпечення, створити умови для довгострокової стабільності. Важливою передумовою її ефективної  реалізації є незалежність Національного банку. НБУ у процесі взаємодії з іншими органами монетарної влади, політичними силами і суспільством мусить знову і знову доводити спроможність приймати професійні рішення, які відповідають завданням підтримання стабільності грошової одиниці незалежно від впливу політичних сил, , що є однією із передумов стабільного розвитку фінансової сфери та економіки. Також займатися  створенням достатньої наукової бази для вироблення і проведення монетарної політики, оволодіти всіма досягненнями у відповідній сфері світової науки і практики, здійснювати підготовку наукових кадрів, здатних провадити власні дослідження з урахуванням  умов України, створювати центри, які спроможні коорди­нувати в масштабах суспільства цю роботу, створити надійну систему комунікації Національного банку з громадськістю, підвищувати рівень монетарних знань журналістів, широких верств населення, змістовий рівень фахових і науково-популярних публікацій, формувати навички зваженого і відповідального підходу політиків до проведення різного роду заяв стосовно монетарної сфери та інше.

Формування  ефективної монетарної  стратегії потребує також усунення суперечностей стосовно інтерпретації пріоритетної цілі Національного банку Радою НБУ в щорічних “Основних засадах грошово-кредитної політики” та статусу кількісних прогнозних змінних, які у них наводяться. Складаючи план на майбутнє слід врахо вувати специфіку взаємозв’язку макроекономічних і монетарних пара­метрів, притаманну економіці на даному етапі її розвитку, пам’ятати, що розвиток економіки органічно пов’язаний із певним рівнем інфляції, поєднувати підтримання динамічного розвитку і структурної перебудови економіки з підвищенням життєвого рівня і добробуту населення.

Проводити заходи які б забезпечували стабільність гривні як монетарної передумови і фактора економічного зростання на інвестиційно-інноваційній основі з урахуванням можливих коливань зовнішньої та внутрішньої кон’юнктури і змін в інституційному середовищі, тому що стабільність грошової одиниці включає як  внутрішню так і зовнішню стабільність, яка відобра жається у динаміці інфляції та обмін­ного курсу.

Головним орієнтиром грошово-кредитної політики, що відображає рівень і тенденції стабільності грошової одиниці, є індекс споживчих цін. Регулювання  обмінного  курсу потрібно  спрямовувати на підтримання цінової  і фінансової стабільності, а показники монетарної бази і грошової маси  використовувати як проміжний орієнтир для вирішення поточних завдань монетарного забезпечення макроекономічної рівноваги, а також досягати  довгострокових соціальних, структурних та інституційних цілей.

Удосконалення системи валютного регулювання повинно здійснюватися в напрямі поступового послаблення керованості валютного ринку та його подальшої лібералізації забезпечення більшої гнучкості обмінного курсу, можливого розширення діапазону його середньорічних значень із подальшою відмовою від встановлення такого діапазону.

Безумовно, для згладжування сезонних коливань і шоків необхідно використовувати  інтервенції  на міжбанківському валютному ринку.  Водночас  потрібно  створювати умови для   розвитку інструментів попереджування  валютних  ризиків,  забезпечити  прогнозовану  динаміку  обмінного курсу залежно від стану платіжного балансу та уникнути його значних  коливань.

Формулювання  цілей   підтримання  стабільності  грошової  одиниці як умови  фінансової  рівноваги  та  економічного  зростання  на    інвестиційно-інноваційній   основі  відображає особливості  макроекономічних   умов   2007-2009    років.    Завдання   забезпечення фінансової   рівноваги  значно  актуальніше в цей час у зв’язку з підвищенням цін на енергоносії, погіршенням стану поточного рахунку платіжного балансу, появою в Україні іноземних банків та їх філій, зростанням приватних запозичень іноземної валюти, високим рівнем соціальних виплат із бюджету за недостатнього розширення бази надходжень до нього та іншими ризиками.

Підтримка інвестиційно-інноваційного зростання економіки має для України   стратегічне значення,  адже не   впоравшись із  даним    завданням, вона не   зможе   увійти   до   списку   сучасних  цивілізованих  країн.  І  це      має    враховуватися у грошово-кредитній  політиці,  наприклад, у  вирішенні питань  рефінансування   державного банку другого рівня, який  ставить  собі за мету кредитування  інноваційних проектів.

Висновки з даного дослідження. Таким чином, прийняття монетарної політики в наступні роки потребуватиме формування окремого блоку монетарного аналізу з метою управління перебудовою емісійного і трансмісійного механізмів монетарної політики.  Це і можна  назвати   першою опорою прийняття монетарних рішень у 2007-2009роках. Другою опорою буде аналіз широкого кола макроекономічних і   фінансових   показників з точки зору їх впливу на   цінову динаміку.

Проте не слід забувати, що реальним  підґрунтям  для  економічного зростання та стабілізації на   грошово-кредитному ринку є  не лише   правильна   грошово-кредитна політика, а й створення  конкуренто-спроможної економіки і пошук суб’єктами господарювання власних ніш як основи для підвищення попиту економки на гроші, тобто для розширення товарообороту.

Першочергові завдання грошово-кредитної політики НБУ щодо відновлення економічного зростання в Україні:

1)відновлення   економічного   зростання  країни за рахунок підвищення внутрішнього попиту на продукцію вітчизняних підприємств;

2) стримування   інфляції   через  стимулювання  росту  пропозиції    з   боку  вітчизняних  товаровиробників;

3) забезпечення  зайнятості  населення.

Основними інструментами грошово-кредитної політики Національного банку України на 2010 - 2011 роки є:

1) здійснення Національним банком України у 2010 - 2011 роках довгострокового  рефінансування  комерційних банків строком на 5 - 7 років;

2) зниження процентної ставки за кредитами Національного банку України, виданими комерційним банкам;

3) збільшення грошової маси у 2010 - 2011 роках за рахунок збільшення обсягів рефінансування комерційних банків.

Світова фінансова криза відчутно позначилася на Українському грошовому ринку, однак дослідження державної монетарної політики довели, що багатьох наслідків можливо було б уникнути, якби Національним банком України проводилася виважена грошово-кредитна політика. Дослідження наявних заходів боротьби з фінансовою кризою дозволило навести низку заходів грошово-кредитної політики, які б у майбутньому значно покращити стан грошового обігу України.

До основних з цих заходів можна віднести:

  -       реальне прив’язування монетарної політики до попиту підприємств, тобто збільшення частки рефінансування банків під виробничі векселі%

  -       націоналізація активів проблемних банків;

  -       використання керованого плаваючого курсу гривні з поступовим переходом до вільного обмінного плаваючого курсу;

   -       контроль над зовнішнім боргом приватного сектору;

   -       реанімація фондового ринку;

   -       подолання значних масштабів доларизації української економіки.

Згідно основних засад грошово-кредитної політики на 2011 рік очікується, що у 2011  році дефіцит рахунку поточних  операцій   платіжного балансу може становити 0,1% від ВВП. Також продовжуватиметься відплив коштів за рахунком операцій з капіталом та фінансових операцій, хоча й в менших обсягах ніж у 2009 році. Обсяг планових платежів за прямим та гарантованим державою боргом в наступному році становитиме не менше ніж 2,3 млрд. дол. США, а за приватним боргом – більше ніж 18 млрд. дол. США. Основні засади грошово-кредитної політики визначають монетарні індикатори розвитку грошово-кредитної сфери на 2010 рік відповідно до затверджених Урядом основних прогнозів на 2010 рік передбачають темпи приросту монетарної бази на рівні 9 – 13%.

Монетарні індикатори розвитку грошово-кредитної сфери у 2011 р., визначені відповідно до основних прогнозних макроекономічних показників. Пріоритетним у здійсненні грошово-кредитної політики в 2011 році буде забезпечення фінансової стійкості та цінової стабільності як підґрунтя для відновлення економічного зростання.

 

Література:

1. Яременко О.Л. Особливості мо нетарних процесів в Україні в 2001-2003 роках / Монетарна політика в умовах економічного зростання: Матеріали науково-практичної конференції. - К., 2004

2. Костіна Н.І. Гроші та грошова політика. Навч. посібник для вищих закладів освіти. - К.: НІОС. - 2001

3. Грищенко О. Гроші та грошово-кредитна політика. Навч. посібник . - К.: Основи. - 1996.

4. Стельмах В.С., Єпіфанов А. О., Гререник В.І. Міщенко В.І. Грошово-кредитна політика в Україні. Навч. посібник - К.: „Знання” - 2000.

5. Лютий І.О. Грошово-кредитна політика в Умовах перехідної економіки. Монографія - К.: АТІКА - 2000.

6. Оніщук М. Бюджетний процес і грошово-кредитна політика Національного банку України: економіко-правові нотатки // Голос України. - 2006. - 27 жовтня.

7.Гриценко А., Кричевська Т. Монетарна стратегія: шлях до ефективної грошово-кредитної політики // Вісник Національного банку України. - 2006 - №7.

8.   Гребенюк Н. Основні віхи у формуванні та проведенні грошово-кредитної (монетарної) політики в Україні  // Вісник Національного банку України. - 2007. - №5.