Экономические науки/6.Маркетинг и менеджмент.

Бінюк Ю.В.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут», Україна

Світовий та вітчизняний досвід управління стратегічним потенціалом підприємства в системі підвищення рівня конкурентоспроможності

Проблема управління стратегічним потенціалом підприємств у сучасній економіці займає усе більше місця в теоретичних дослідженнях економічної науки й практичної діяльності менеджерів підприємства. Одним з найбільш трудомістких і мало досліджених у теорії й практиці управління підприємствами є завдання побудови організаційно-економічних і управлінських механізмів формування стратегії розвитку, найважливішими компонентами якої є механізми формування та управління СПП.

Питанням формування, управління й оцінки потенціалу підприємства присвячені роботи В. Ветлинського, А. Воронкової, О. Ляшенко, І. Отенко, В. Ревенка, І. Хомича, М. Чухрая, О. Ястремського [1, c. 1-3].

На сьогодні, основні засади і підходи стратегічного менеджменту до українських підприємств запозичені переважно з розробок зарубіжних учених, так як досвід України у цій сфері невеликий. Лідерами у цій галузі є США і Японія. Світовий досвід управління СПП можна представити у вигляді двох моделей: японської та американської, кожна з яких має свої особливості.

Японська модель управління СПП. Система стратегічного менеджменту в Японії є найстаршою та найбільш поширеною. Особлива увага в системі стратегічного менеджменту на японських підприємствах приділяється розробленню цілей, що складають основу довгострокового планування, а також змісту самого стратегічного плану. Японський підхід стратегічного менеджменту орієнтований в основному на збільшення частки ринку і питомої ваги нових виробів продукції, що випускається. Відтак у японських компаніях широко застосовують такі стратегії: товарно-ринкові, маркетингу, конкуренції, інновації, експорту тощо.

Японські компанії велику увагу приділяють процесам оцінки, аналізу, нарощування та розвитку СПП. Особливості японської моделі управління СПП:

-       врахування обмеженості великої частини сировинних ресурсів;

-       детальне вивчення можливостей та потенційної ефективності використання обмежених ресурсів;

-       значна увага до управління трудовим потенціалом підприємства;

-       управління СПП є нестандартним, гнучким;

-       ключовим аспектом виробничого потенціалу підприємства є постійне покращення якості продукції, послуг;

-       велика роль держави у всіх бізнес-процесах компаній;

-       високий рівень централізації при прийнятті управлінських рішень;

-       організація управління СПП в японських фірмах суттєво відрізняється від американської моделі через відмінності організаційної побудови фірм, визначення стратегічних напрямів управлінської діяльності, вирішення кадрових питань, уваги до якості продукції, системи соціальних відносин на виробництві та в управлінні;

-       постійний процес адаптації до зовнішнього середовища;

-       високий рівень менеджменту.

Американська модель управління СПП. Особливо цікавим є досвід американських компаній, які протягом більше як 30 років застосовують стратегічне управління. У великих компаніях для розроблення і реалізації стратегії створюється особлива структура управління, яка не була тотожна їх організаційній структурі.  Базовим елементом цієї структури, через яку власне і реалізується стратегічний менеджмент на підприємстві щодо конкретного бізнесу, є СГЦ (стратегічні центри господарювання), які охоплюють виробничі відділення за такими ознаками: спільність ринку збуту; однотипність і взаємозамінність продукції; забезпеченість ресурсами для її розробки, виробництва і реалізації; наявність профільних конкурентів. Стратегії американських компаній націлені в основному на прискорення віддачі інвестицій і на підвищення вартості акцій. До особливостей американської моделі управління СПП можна віднести:

-       успіх фірми залежить, перш за все, від внутрішнього потенціалу. Особлива увага приділяється раціональній організації виробництва, постійному зростанню продуктивності праці, ефективному використанню ресурсів. Зовнішні фактори відходять на другий план.

-       управління СПП є чітко формалізованим;

-       децентралізація управління СПП, на основі стратегічних зон господарювання;

-       основою оцінки трудового потенціалу є наявність багаторічного досвіду на аналогічній посаді;

-       трудовий потенціал формується в основному за рахунок розвитку спеціалізованої кар’єри працівників та характеризується швидким кар’єрним зростанням співробітників;

-       високий рівень контролю підчас процесу управління СПП;

-       особливістю управлінського потенціалу є висока здатність індивідуально приймати рішення та повністю відповідати за них;

Входження промислових підприємств України в систему світової конкуренції висуває на порядок денний проблему організації стратегічного управління потенціалом як одну з найбільш важливих проблем удосконалення загальних механізмів управління підприємством та підвищення рівня конкурентоспроможності. Багато проблем, пов'язаних з управлінням і оцінкою потенціалу, не тільки не вирішені, але й не поставлені. Так, у наукових дослідженнях ще не досить чітко визначені позиції щодо створення теоретичного базису для побудови механізмів формування ефективно функціонуючого потенціалу підприємства й технології їхнього застосування. Відсутні роботи, які б комплексно розглядали питання розробки конкретних методів і методик оцінки потенціалу підприємства та рекомендацій з їхнього використання. Інший аспект удосконалення базису управління стратегічним потенціалом складається в адаптації наробітків, наявних у практиці розвинених країн, розглянутих вище моделей управління СПП до умов вітчизняної економіки, що трансформується [1, c. 1-3]. Вітчизняним підприємствам взагалі важко застосовувати стратегічне управління через складні умови господарювання, брак коштів для впровадження інноваційних процесів, не зовсім цивілізовані форми конкурентної боротьби.

Стратегічна проблематика сьогодення в Україні пов’язана не скільки із завоюванням нових ринків, скільки із загальною політичною та економічною ситуацією. Причинами також є складність і швидка зміна ринкових процесів, зокрема збільшення розмірів підприємств, ускладнення форм їх діяльності, нестійкість зовнішнього середовища тощо. Треба ще додати і те, що єдиного механізму оптимального управління підприємством не існує. Отже, треба обирати той тип, який найбільше відповідає певному виду проблем. За цих важких умов та обмежень (табл. 1) підприємства впевнені, що розробки і впровадження стратегічного менеджменту у даний час є передчасними.

Таблиця 1

Обмеження щодо використання управління СПП на вітчизняних підприємствах та шляхи їх подолання [2, c. 32; 3]

Обмеження

Шляхи подолання

Відсутність системного підходу до формування СПП, зв’язків із стратегією підприємства

Застосування стратегічного контролю та контролінгу. Використання стимулів щодо освоєння механізмів управління СПП. Формування стратегічної поведінки персоналу

Конкуренція стратегічних і поточних видів діяльності з перевагою останніх

Розробка системи стратегічних планів (розвитку СПП, локальних потенціалів). Захист стратегічної діяльності за допомогою низки планово-економічних заходів

Відсутність надійної стратегічної інформації для управління СПП

Формування (зміцнення) аналітичних служб підприємства. Побудова системи стратегічного контролінгу зовнішнього та внутрішнього середовища

Брак у персоналу навичок стратегічного управління

Спеціальна підготовка управлінських кадрів, особливо вищого рівня. Підготовка та підвищення кваліфікації персоналу щодо прийняття стратегічних рішень, а також їх реалізації та аналізу наслідків

Опір змінам у вигляді “ліквідації загроз” ОСУ, розподілу влади, прав, обов’язків та відповідальності, способу мислення та звичних традицій

Створення структури, що здатна змінюватись. Спільне прийняття стратегічних рішень. Управління опором. Формування стратегічного мислення та поведінки персоналу

Великі витрати на організацію управління СПП, особливо на постійний моніторинг зовнішнього середовища

Обґрунтування доцільності витрат, аналіз можливостей залучення аутсорсингових служб, налагодження та вдосконалення системи стратегічного контролінгу

 

          На вітчизняних підприємствах також існує низка причин негативного ставлення до застосування будь-яких аспектів стратегічного управління, а також до управління СПП (рис. 1).

 



 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок. 1. - Причини негативного ставлення до застосування управління СПП [2, c. 34]

У першому розділі дипломної роботи було розглянуто структуру СПП та визначено, що він складається з локальних потенціалів. Тому здійснення процесу управління СПП в системі підвищення рівня конкурентоспроможності повинно мати на меті стратегічне управління кожною складовою СПП окремо та в сукупності.

На вітчизняних підприємствах можна окреслити загальні причини, що ускладнюють управління складовими СПП та призводять до кризових явищ:

-       фінансовий потенціал (занадто висока частка позичкового капіталу, висока вартість позичкових коштів);

-       збутовий потенціал (ненадійність постачальників);

-       виробничий потенціал (застарілі технології, обладнання);

-       інноваційний потенціал (брак коштів для впровадження інновацій, відсутність власних патентів);

-       управлінський потенціал (негнучкий менеджмент);

-       організаційних потенціал (бюрократія, негнучка ієрархічна структура);

-       трудовий потенціал (плинність, мала мобільність) [4, c. 34-40; 5].

І тільки оволодіння методами і підходами управління СПП з урахуванням вище перерахованих причин виникнення кризових явищ на вітчизняних підприємствах і його успішне впровадження дозволить підприємствам працювати стабільно і забезпечить їм перспективи для розвитку. Нездатність передбачити і непоінформованість про наявні методи і прийоми антикризового керування і планування під час спаду виробництва чи його нестабільності може привести до повного банкрутства підприємств в Україні

Література:

1.           Колесніков О. О. Управління стратегічним потенціалом підприємства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.06.01 „Економіка, організація і управління підприємствами” / Колесніков О. О.  – Харків, 2005. – 18 с.

2.           Стратегічний менеджмент: навч. посіб. / Пічугіна Т. С., Ткачова С. С., Ткаченко О. П. - Харк. держ. ун-т харчування та торгівлі. - Х. : [ХДУХТ], 2009. - 215 с. - ISBN 978-966-405-111-5

3.           Шершньова З. Є. Стратегічне управління : підручник / Шершньова З. Є. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К. : КНЕУ, 2004. — 699 с. - ISBN 966-574-615-4

4.           Белошапка В. А. Стратегическое управление : принципы и международная практика / Белошапка В. А., Загорий  Г. В. – К. : Абсолют–В, 1998. – 352 с. – ISBN 966-95332-0-1

5.           Стратегія підприємства [Електронний ресурс] / Харченко М. О.  – Режим доступу до ресурсу : http://sumdu.telesweet.net/doc/lections/Strategiya-pidpriemstva/index.html