Экономические науки/7.Учет и аудит

Князюк І.О., Козир А.І., науковий керівник: Дзюба О.М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Проблеми здійснення розрахунків з податку на прибуток підприємства та шляхи їх вдосконалення

Активна підприємницька діяльність є одним із найважливіших факторів економічного зростання в країні та підвищення соціально-економічних показників держави. В свою чергу, кожне підприємство прагне максимізувати свій прибуток, а це можливо лише за умови існування оптимальної системи оподаткування прибутку. Тому дослідження проблем облікового забезпечення податкових розрахунків з податку на прибуток, формування звітності та їх оптимізації є актуальним як з теоретичної, так і з практичної позиції. Після прийняття Податкового кодексу України 12 грудня 2010 року [1] податок на прибуток підприємств зазнав революційних змін. Такі зміни переважно зумовлені необхідністю усунення економічно необґрунтованих розбіжностей між нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» [2] і положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку щодо визнання і оцінки доходів та витрат.

Методику здійснення податкових розрахунків з податку на прибуток підприємства та напрями їхнього удосконалення, питання визнання і оцінки доходів та витрат в обліку у своїх працях розглядають багато науковців, серед яких Ловінська Л.Г., Ткаченко Л.М., Коблянська О.І., Гура Н.О., Луніна І.О., Опарін В.М. та інші.

В роботі поставлено за мету дослідити порядок здійснення податкових розрахунків з податку на прибуток підприємства в умовах реформування податкового законодавства.

Податкові розрахунки можна визначити, як сукупність установлених податковим законодавством правил розрахунку визначеного об’єкта оподаткування (в даному випадку прибутку) та розміру нарахованого податку, який підлягає сплаті до бюджету (податок на прибуток).

Податкові розрахунки з податку на прибуток повинні забезпечити: обґрунтовану методику розрахунку бази оподаткування за даними бухгалтерського обліку; точність і достовірність визначення податкового зобов’язання; формування податкової звітності.

Згідно з Податковим кодексом змінився принцип визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, яким є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, що визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду. Термін «собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг» є суто бухгалтерським, що забезпечує гармонізацію бухгалтерського обліку та податкових розрахунків щодо визначення прибутку та його оподаткування. Крім того, Податковим кодексом собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг визначається як витрати, що прямо пов’язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням розділу III кодексу [1].

З наведеного визначення можна зробити наступні висновки: по-перше, в основу витрат підприємства покладена собівартість товарів, робіт, послуг; по-друге, витрати підприємства на виготовлення (придбання) продукції, які входять в її собівартість, фактично будуть збільшуватися (і тим самим зменшувати прибуток, який підлягає оподаткуванню) в момент реалізації такої продукції. Це обумовлено тим, що Податковий кодекс відміняє застосування принципу першої події щодо податку на прибуток. А тому при визначенні прибутку до оподаткування підприємства потрібно керуватися принципом нарахування та відповідності доходів і витрат, відповідно до якого згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» [3] для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу, за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена [4; 5].

Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів (обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та Податковим кодексом), що підтверджують їх здійснення. Суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг не включаються до складу витрат (п. 139.1.3) [1].

Собівартість продукції складається з витрат, прямо пов’язаних з її виробництвом, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії.

До складу інших витрат включаються загальновиробничі витрати, адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, витрати на збут, інші операційні витрати тощо.

Тому прибуток до оподаткування в момент реалізації продукції зменшується не тільки на вартість прямих матеріальних витрат [3], але і на суму прямих витрат на оплату праці та амортизацію. Зокрема, до витрат підприємство може включити в повному обсязі всі витрати, пов’язані з його господарською діяльністю, що має бути обґрунтовано та документально підтверджено, в тому числі витрати на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів, витрати на гарантійний ремонт та заміну бракованого товару, умови якого оприлюднені продавцем товару, а також витрати на навчання. Знято також обмеження по витратах зі страхування, що враховуються при визначенні об’єкту оподаткування. Однак для того, щоб унеможливити ухилення від сплати податків, законодавством передбачено численні обмеження щодо включення до складу витрат підприємства, що враховуються при оподаткуванні, низки витрат, понесених у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи – підприємця, що сплачує єдиний податок. Виняток зроблено лише для діяльності у сфері інформатизації, що, ймовірно, призведе до спроб підприємств оптимізувати своє оподаткування саме через цей вид послуг. Не включаються до складу названих витрат і витрати, здійснені (нараховані) у звітному періоді у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами (крім витрат, здійснених (нарахованих) на користь постійних представництв нерезидентів).

Порядок визнання доходів від реалізації, зазначений в Податковому кодексі України, а саме метод нарахування, фактично усуває основні відмінності, які виникають між обліком за П(С)БО та податковим законодавством, проте, залишаються причини виникнення тимчасових податкових різниць.

Гармонізація бухгалтерського обліку та податкових розрахунків визначається розділом ІІІ Податкового кодексу, відповідно до якого платник податку веде бухгалтерський облік тимчасових та постійних податкових різниць, визначених за методикою, затвердженою Міністерством фінансів України, а також бухгалтерський облік доходів і витрат. Одночасно платник повинен забезпечувати накопичення в регістрах бухгалтерського обліку інформації про доходи, витрати, тимчасові та постійні податкові різниці. Тому наступним кроком до зближення бухгалтерського обліку та податкових розрахунків є прийняття у Податковому кодексі в частині оподаткування прибутку підприємств норм з мінімально необхідною (обґрунтованою) кількістю податкових різниць. Такі зміни існуючої нормативної бази сприятимуть спрощенню процедур складання податкової звітності на підприємствах і підвищенню ефективності контролю з боку податкових органів за додержанням податкового законодавства.

Дослідивши основні питання обліку та податкових розрахунків щодо податку на прибуток підприємства, можна зробити висновок, що разом зі змінами у податковому законодавстві були зроблені певні кроки щодо зближення бухгалтерського обліку та податкових розрахунків, але деякі питання залишилися до кінця не вирішеними, зокрема питання щодо виникнення постійних та тимчасових податкових різниць. Тому перспективним напрямом подальшого дослідження є створення ефективної методики здійснення податкових розрахунків з податку на прибуток підприємства, забезпечення організації та контролю здійснення таких розрахунків. Наукові розробки з удосконалення бухгалтерського обліку та контролю здійснення податкових розрахунків потрібно орієнтувати на забезпечення достовірності обліку та звітності та на виконання принципу відповідності доходів і витрат.

Література:

1. Податковий кодекс України від 02.12.2010р. № 2755-VI.

2. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 28.12.94р. № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями.

3. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 28.12.94р. № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99р. № 290.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99р. № 318.