Правова Н.В.

ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»

Труднощі сприймання усного українського мовлення російськомовними молодшими школярами

Із набуттям українською мовою статусу державної вона вивчається у всіх загальнонавчальних закладах з національними мовами викладання. В умовах східного регіону України, у якому мовна ситуація характеризується російсько-українським білінгвізмом, посилення ефективності методики навчання української мови є винятково актуальним і вкрай необхідним, оскільки для підростаючого покоління українська мова є „засобом інтеграції в українське суспільство”, а володіння нею „забезпечує подальше навчання у всіх вузах України й працю у всіх сферах суспільного життя” [3, с. 19].

Основною метою навчання української мови у початкових класах шкіл з російською мовою навчання є «формування і розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності: аудіативних умінь, говоріння, читання й письма українською мовою» [2, с. 9]. У 1-2 класах завдання полягатиме, передусім, у розвитку умінь аудіювання і формуванні частково мовленнєвих умінь, пов’язаних з мовою – орфоепічних і граматичних – та збагаченні й поповненні словникового запасу і на їх основі – розвитку комунікативного мовлення, а також формування умінь читання і письма. При цьому на перший рік припадає завдання формувати уміння усного мовлення: аудіювання, говоріння [2, с. 9]. Особливо важливою є робота з формування аудіювання, яке, з одного боку, виступає як самостійний вид мовленнєвої діяльності, з другого, є засобом навчання аспектним знанням мовної системи.

Аудіювання українського мовлення російськомовними учнями є надзвичайно складною діяльністю, у якій поєднується «безпосереднє чуттєве сприймання акустичних сигналів, розпізнавання в них мовних одиниць різних рівнів та смислова інтерпретація сприйнятого матеріалу» [1, с. 6]. Учні чують безперервний потік акустичних сигналів української мови, і їм треба розпізнати в ньому впорядковане повідомлення, декодувати його.

Сприймання усного українського мовлення російськомовними учнями має свої особливості. Полегшується цей процес тим, що українська й російська мова близькоспоріднені, лексичний склад обох мов має багато спільного. Це і забезпечує розуміння, хоч і неповне, мовлення українською мовою під час аудіювання. Однак, під час слухання-розуміння українського мовлення учні відчувають і певні труднощі, які зумовлені психологічними, екстралінгвістичними факторами та специфікою аудіоповідомлення.

Проблема труднощів сприймання усного мовлення були й залишаються актуальними у сучасній психології, психолінгвістиці, лінгводидактиці. Аналіз наукової і методичної літератури засвідчує, що у більшості праць досліджувалися особливості сприймання аудіоматеріалу іноземною мовою (М..Вайсбурд, Н.Гоцкін, Н.Єлухіна, І..Комков, Н.Пруссаков, В.Сатінова та ін.), російської мови як іноземної (Н.Висотська, І.Зимня, Н.Ожегова та ін.), російської мови у процесі навчання в національних школах (Ф.Ісхакова). До проблем формування аудіативних умінь і навичок учнів початкової школи зверталися І.Ґудзик, С.Дубовик, О. Хорошковська та ін.

Спостереження за процесом навчання української мови (початкова ланка) в школах з російською мовою викладання дали змогу з’ясувати, що до психологічних факторів, що впливають на сприймання усного мовлення, слід віднести рівень розвитку таких пізнавальних психічних процесів молодших школярів як слухове сприймання другої мови, увага, пам’ять, уява.

Слухове сприймання у молодших школярів досить розвинуте (їм притаманна висока гострота слуху), однак ще воно слабо диференційоване. Домінує мимовільна увага, спрямована на нові, яскраві, несподівані та захоплюючі об’єкти. На це звертає особливу увагу І.Ґудзик, зазначаючи, що домінування мимовільної уваги «ставить жорсткі вимоги до відбору матеріалу для слухання – щодо теми, обсягу, ступеня складності, темпу пред’явлення та ін.» [1, с. 13]. Обсяг уваги невеликий, а слабкість гальмівних процесів зумовлює до того ж її нестійкість.

Велике значення для аудіювання має пам’ять молодших школярів, особливо оперативна, у якій утримуються й об’єднуються образи сприймання, зв’язуються і первинно узагальнюються, обробляються мовленнєві одиниці. Психологи підкреслюють, що в процесі аудіювання оперативна пам’ять більш завантажена, оскільки об’єкт аудіювання – це низка сигналів, що поступово надходять, і які треба утримати в пам’яті до моменту прийняття рішення. Обсяг оперативної пам’яті українською мовою російськомовних учнів дещо менший, ніж рідною мовою. Тому у процесі формування аудіативних умінь з української мови в школах з російською мовою навчання слід приділяти значну увагу розвиткові оперативної пам’яті учнів.

До екстралінгвістичних факторів, які впливають на сприймання усного українського мовлення, належать умови його пред’явлення: темп, спосіб пред’явлення (ясність і чіткість артикуляції мовця, наявність чи відсутність зорових опор), тривалість звучання, одноразовість чи багаторазовість презентації.

Значно впливає на розуміння аудіоповідомлень тривалість їх звучання. Психологами встановлено, що сенсорна втомлюваність наростає в молодших школярів після 4-7 хвилин безперервного слухання мовлення. Тому, щоб не викликати інформаційне перевантаження, обсяг текстів на початку навчання аудіювання не повинен перебільшувати 1,5-2 хвилини звучання, збільшуючись поступово до 2-3 хвилин.

На якість сприймання впливає одноразовість чи кількаразовість презентації. Повторне пред’явлення повідомлення дає можливість учням адаптуватися до мовного матеріалу і голосу мовця, сприяє більш точному вичленуванню нової інформації, глибшому й кращому запам’ятовуванню. Особливо це важливо в умовах навчання української мови у школах зазначеного типу. Однак якщо вміння розуміти усне мовлення з першого пред’явлення є кінцевою метою аудіювання, то кількаразовість прослуховування суперечить цій меті, і остання взагалі може не реалізуватися. До того ж одноразовість, короткочасність, велика швидкість слухової рецепції – це ті характерні фактори аудіювання, які й відрізняють його від інших видів мовленнєвої діяльності. Без них не можуть бути сформовані уміння й навички аудіювання природного мовлення. Смисл аудіативної роботи в тому, щоб вчити школярів зосереджуватися для слухання, тому висловлювання слід пред’являти не більше двох разів, що допомагає слідкувати за думкою мовця, запам’ятовувати, уявляти те, про що розповідається. Надалі, перевірка аудіативних умінь після одного прослуховування співвідносить навчальну ситуацію з реальними ситуаціями мовленнєвого спілкування, які далеко не завжди дають можливість перепитати, одержати додаткові роз’яснення.
На повноту розуміння того, що почули молодші школярі, впливають індивідуальні особливості мовлення вчителя: тон, тембр голосу, дикція. Неясність, нерозбірливість, квапливість та помилки у мовленні учителя утруднюють процес сприймання учнями.

В умовах навчання української мови учнів початкових класів шкіл з російською мовою викладання велике значення для розуміння усних повідомлень має наявність або відсутність зорової опори, яка значно полегшує сприйняття інформації. Використання зорової наочності прискорює процес утворення зв’язків між словом і поняттям або явищем. Зоровою опорою можуть бути предмети, дії, образотворча наочність, друкований текст, а також жести, міміка мовця. Тобто, зорові відчуття, хоч і не є обов’язковою умовою сприймання мовлення на слух, завжди відіграють позитивну роль, особливо в умовах навчання української мови як другої.

Слід звернути увагу ще на один фактор, який почасти впливає на процес аудіювання українського мовлення учнями початкових класів. Він у першу чергу зумовлений недостатнім словниковим запасом школярів, у результаті чого схожі, але не однакові за значенням в російській і українській мовах слова, діти сприймають як еквівалентні російським, що призводить до неправильного сприйняття (слово «ранок» у реченні Настав ранок діти сприймають як «ранец», хоч це слово аж ніяк не відповідає даному контексту). Відбувається «омонімія» на основі хибних фонетичних асоціацій, завдяки чому виявляється інтерферентний вплив російської мови під час сприймання таких слів.

Виокремлення українських слів та знаходження для них корелятів в російській мові відбувається на підставі суб’єктивного ставлення аудитора до звукового складу українського слова. Скільки учнів, стільки може бути неправильних асоціацій. Це веде до неправильного розуміння мовлення, оскільки в результаті підміни одного слова іншим порушуються логічні зв’язки.

Таким чином, під час аудіювання українського мовлення російськомовні молодші школярі відчувають певні труднощі, обумовлені різноманітними факторами. Урахування виявлених труднощів аудіювання сприятиме успішності формування аудіативних умінь, які виступають засобом оволодіння українською мовою російськомовними молодшими школярами.

Література

1. Ґудзик І.П. Аудіювання українською мовою: посіб./ І.П.Ґудзик – К.: Педагогічна думка, 2003.- 144 с. 2. Програми для середньої загальноосвітньої школи з російською мовою навчання. 1-4 класи. - К.: «Початкова школа». - 2006.- 192 с. 3. Хорошковська О.Н. Методика навчання української мови у початкових класах шкіл з російською мовою викладання / О.Н. Хорошковська – К.: Промінь, 2006. – 256 с.