Гаман А.М.
ІНДИВІДУАЛЬНА ПРОФІЛАКТИКА ПРАВОПОРУШЕНЬ У ДІТЕЙ З ВАДАМИ ІНТЕЛЕКТУ –ВАЖЛИВИЙ АСПЕКТ У ФОРМУВАННІ ПРАВОВОЇ ОСВІЧЕНОСТІ РОЗУМОВО ВІДСТАЛИХ ОСІБ

Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

Одним із найважливіших аспектів формування правової освіченості у розумово відсталих школярів є індивідуальна профілактика правопорушень. Взагалі кожна людина, починаючи від юних літ, потрапляє в ситуації, коли необхідно знати свої права та обов’язки. Дуже часто розумово відсталі не знають, як захистити свої права, що для цього слід зробити, з ким порадитися, до кого звернутися по допомогу. Не маючи достатнього життєвого досвіду для самостійного вирішення проблеми, обтяжені інтелектуальною вадою вони іноді навіть опиняються на межі скоєння злочину, і тоді врятувати людину від фатальної помилки може тільки знання законів, уміння захистити свої права, відстояти інтереси.

Проблема правової освіченості школяра набуває особливої гостроти, коли йдеться про дитину з вадами інтелекту, яка навчається в допоміжній школі. Розглядаючи дану проблему дослідники констатують недостатній розвиток правової свідомості у зазначеної категорії дітей, підкреслюють труднощі формування у них навичок адекватного застосування правових норм у поведінці, формуванні власного життя, взаємостосунків з людьми, соціальним середовищем.

У сучасній дефектологічній науці питання правової освіченості, формування соціально-нормативної, правової поведінки осіб з розумовою відсталістю висвітлено у працях Г.Є.Єременко, Б.П.Пузанова, В.М.Синьова, О.П.Сєвєрова, О.М.Граборова, О.Д.Гришко, М.О.Супрун, С.П.Миронової, О.О.Ляшенка, О.П. Хохлілої та ін.

Варто зауважити й те, що у спеціальних закладах доля дітей із особливими освітніми потребами є надто важливою індивідуальна робота, а профілактика правопорушень, запобігання скоєних злочинів серед розумово відсталих – найгуманністичніший засіб правового рядку, який значною мірою формуватиме особистість-олігофрена.

Індивідуальна профілактика – це система цілеспрямованого, організова-

ного, з урахуванням педагогічних вимог виховного впливу на свідомість, почуття, волю особи, на яку спрямована профілактика з метою ліквідації, нейтралізації, блокування негативних і одночасно формування позитивних якостей, стереотипів і звичок законослухняної поведінки.

Сфера профілактики злочинів серед осіб з вадами інтелектуального розвитку надзвичайно широка. Сьогодні її здійснюють не лише правоохоронні органи, вчителі правознавства, а й вихователі закладу, педагоги-предметники, реагуючи на вчинки, поведінку школяра-олігофрена різноманітними формами та методами педагогічної корекції.

Заходи індивідуальної профілактики завжди спрямовані на конкретну дитину чи певну групу осіб, тобто передбачають відповідну роботу з учнями. Внаслідок цього вони підпорядковані основним закономірностям, властивими міжособистісним стосункам. До заходів індивідуальної профілактики злочинів ставлять певні вимоги: вони мають бути обґрунтованими, позбавленими будь-яких проявів формалізму, послідовними і безперервними, побудованими на прогнозуванні поведінки особи, щодо якої здійснюють профілактичні заходи, з урахуванням її індивідуальних особливостей.

Заходи індивідуальної профілактики, залежно від завдань, на вирішення яких вони спрямовані, можна поділити на три групи:

- інформаційні;

- заходи впливу;

- заходи контролю.

До інформаційних належать такі, що спрямовані на виявлення осіб, які потребують профілактичного впливу, а також на збір необхідних відомостей про них, задля правильного здійснення роботи.

Заходи впливу становлять ядро індивідуальної профілактики. Саме вони повинні забезпечити ліквідацію дефектів соціалізації розумово відсталої особи, тобто вберегти її від здійснення злочину. Заходи контролю спрямовані на перевірку ефективності застосування заходів спливу. Залежно від результату, їх можна визнати достатніми або запланувати додаткові заходи профілактики.

До заходів індивідуальної профілактики відносяться також заходи переконання, примусу і допомоги. Індивідуальна профілактика спрямована не лише на певну людину, яка може вчинити злочин, а й на мікросередовище. Досягти вирішення другого завдання можна різними засобами. Це можуть бути заходи спрямовані на те, щоб змінити характер впливу мікросередовища на особу із низьким рівнем інтелектуального розвитку або радикально змінити саме це середовище (скажімо, перевести особу в інший колектив). Вибір заходів залежить від рівня можливостей його перебудови в бажаному напрямі, інтенсивності впливу на розумово відсталу особу та інших обставин. Але в будь-якому разі ефективність індивідуальної профілактики залежить від своєчасності застосування превентивних заходів на початкових стадіях соціальної запущеності особи із проблемами інтелектуального розвитку, коли вона ще тільки здійснює аморальні вчинки і правопорушення, що не мають злочинного характеру.

Існує чимало ознак, які повинні враховувати олігофренопедагоги при проведенні індивідуальної профілактики з розумово відсталими школярами а саме:

- аналіз сформованості основних педагогічних властивостей особи із порушеннями інтелектуального розвитку, з якою проводиться профілактика, її навченості, вихованості, розвитку, здатності піддаватись педагогічній корекції;

- виявлення негативних звичок у поведінці, які ускладнюють індивідуальну детермінацію певної поведінки;

- соціально-педагогічному аналізі середовища і його факторів, які визначають виховання, розвиток та корекцію особи з вадами розумового розвитку;

- прогнозування розвитку індивідуальної поведінки і оцінювання переважної тенденції: позитивної чи негативної;

- визначення педагогічних заходів, планів індивідуальної профілактичної роботи (програми, прийоми);

- компетентність реалізації спланованих заходів задля отримання запланованого результату;

- педагогічний контроль поведінки і зміни рис особи, з якою проводять профілактику;

Специфіка індивідуальної профілактики з дітьми, що мають низький рівень інтелектуального розвитку вимагає врахування:

- психологічних процесів (особливостей уваги, мислення, пам’яті, сприйняття);

- рівня світогляду і морального розвитку, моральних мотивів, властивих певній людині;

- характерних рис особливості з особливими освітніми проблемами дитини;

- обставин, за яких у розумово відсталої дитини виникли асоціальні наміри;

- негативних факторів конкретного середовища, що формують мотиви девіантної поведінки.

Під час планування індивідуального профілактичного впливу провідною метою є позитивні зміни в особистості з інтелектуальними вадами щодо отримання загальноприйнятих соціальних норм, правил, цінностей та заходів сучасного суспільного життя членом якого є і кожна людина із особливими освітніми потребами зокрема.

Література

1. Аванесов Г.А. Криминология и социальная профилактика. – М., 1980.

2. Головко Н.І. Правова педагогіка: Навчальний посібник. – К: МАУП, 2007.