Педагогічні науки /6 Соціальна педагогіка

К.п.н., доцент Харченко Л. П.

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна

Особливості соціально-педагогічної етики

Ділове спілкування є необхідною частиною людського життя, найважливішим видом відносин з іншими людьми. Вічним і одним з головних регуляторів цих відносин виступають етичні норми, в яких виражені наші уявлення про добро і зло, справедливість і несправедливість, правильність або неправильність вчинків людей. І, спілкуючись у діловій співпраці зі своїми колегами, дітьми, їх батьками, представниками державних і суспільних установ кожен соціальний педагог так чи інакше, свідомо або стихійно спирається на ці уявлення. Але залежно від того, як соціальний педагог розуміє моральні норми, який зміст у них вкладає, якою мірою він їх взагалі враховує в спілкуванні, він може як полегшити собі ділове спілкування, зробити його ефективнішим, допомогти у вирішенні поставлених завдань і досягненні цілей, так і утруднити це спілкування або навіть зробити його неможливим.

Ділове спілкування – процес взаємозв’язку і взаємодії, в якому відбувається обмін діяльністю, інформацією і досвідом, що припускає досягнення певного результату, вирішення конкретної проблеми або реалізацію певної мети діяльності соціального педагога.

Ділове спілкування можна умовно розділити на пряме (безпосередній контакт) і непряме (коли між партнерами існує просторово-часова дистанція, тобто за допомогою листування або технічних засобів).

Пряме ділове спілкування володіє більшою результативністю, силою емоційної дії і навіювання, ніж непряме, у ньому безпосередньо діють соціально-психологічні механізми.

В цілому ділове спілкування відрізняється від буденного (неформального) тим, що в його процесі ставляться мета і конкретні завдання, які вимагають свого рішення. У діловому спілкуванні не можна припинити взаємодію з партнером. У звичайному дружньому спілкуванні найчастіше не ставляться конкретні завдання, не переслідується певна мета. Таке спілкування можна припинити у будь-який момент.

Внутрішній конфлікт між піднесеним ідеалом і практичним розрахунком, етичним обов’язком і безпосереднім бажанням існує завжди й у всіх сферах життя. Але особливо напружено він виявляється в етиці ділового спілкування, тому що саме в цьому виді спілкування основний предмет, з приводу якого воно утворюється, є зовнішнім для індивідів.

Етику ділового спілкування можна визначити як сукупність етичних норм, правил і уявлень, що регулюють поведінку і відносини людей у процесі їх професійної діяльності. Вона є окремим випадком етики взагалі і містить в собі її основні характеристики.

Уміння поводитися з людьми належним чином є одним з найважливіших, якщо не найважливішим, чинником, що визначає шанси добитися успіху в бізнесі, службовій або підприємницькій діяльності. Дейл Карнегі ще в 30-і роки ХХ століття відмітив, що успіхи тієї або іншої людини в її фінансових справах, навіть у технічній сфері або інженерній справі відсотків на п’ятнадцять залежать від його професійних знань і відсотків на вісімдесят п’ять – від його уміння спілкуватися з людьми. У цьому контексті легко пояснюються спроби багатьох дослідників сформулювати і обґрунтувати основні принципи етики ділового спілкування.

До принципів етики ділового спілкування і соціального педагога теж можна віднести наступні:

Пунктуальність (робити все вчасно). Тільки поведінка людини, що робить все вчасно, є нормативною. Запізнення заважають роботі і є ознакою того, що на людину не можна покластися. Принцип робити все вчасно розповсюджується на всі службові завдання.

Конфіденційність (не базікати зайвого). Секрети дітей, батьків, колег, керівника необхідно зберігати так само дбайливо, як таємниці особистого характеру. Немає необхідності переказувати будь-кому почуте від колеги, керівника, тим більше від важких дітей і їх батьків про їх діяльність і особисте життя.

Люб’язність, доброзичливість і привітність. У будь-якій ситуації необхідно поводитися з людьми, з якими працює соціальний педагог, ввічливо, привітно і доброзичливо. Це, проте, не означає необхідності дружити з кожним, з ким доводиться спілкуватися за службовим обов’язком.

Увага до оточуючих (думати про інших, а не тільки про себе). Увага до оточуючих повинна розповсюджуватися на товаришів по службі, начальників і учнів. Поважати думку інших, прагнути зрозуміти, чому в них склалася та або інша точка зору. Завжди прислухатися до критики і порад колег, начальства і батьків. Коли хтось ставить під сумнів якість роботи соціального педагога, показувати цінність думок і досвід інших людей. Упевненість у собі не повинна заважати бути скромним соціальному педагогові.

Зовнішній вигляд (одягатися як годиться). Головний підхід – вписатися в оточення по службі. Необхідно виглядати найкраще, тобто одягатися зі смаком, вибираючи кольорову гаму до лиця. Важливе значення мають ретельно підібрані аксесуари.

Письменність (говорити і писати хорошою мовою). Внутрішні документи або листи, що направляються за межі установи, повинні бути викладені хорошою мовою, а всі імена власні передані без помилок. Не можна вживати лайливих слів. Навіть якщо соціальний педагог лише наводить слова іншої людини, оточуючими вони будуть сприйняті як частина власного лексикону педагога.

Ділове спілкування соціального педагога реалізується в різних формах: ділова бесіда; прийом дітей і батьків; ділові наради і збори; публічні виступи.

Особливості ділового спілкування соціального педагога полягають у тому, що: партнер у діловому спілкуванні завжди виступає як особа, значуща для суб’єкта; людей, що спілкуються, відрізняє хороше взаєморозуміння в питаннях справи; основне завдання ділового спілкування – продуктивна співпраця.