Заявка на участие в конференции «Образование и наука XXI века»

Прізвище/Surname	Заика
Ім’я/First Name По батькові	Людмила Анатольевна
Науковий ступінь/Scientific Degree должность	_______________________ Старший преподаватель кафедры иностранных языков
Назва організації/Institution	ДВНЗ «Національний гірничий університет»
Адреса/Address	г.Днепропетровск, пр. К.Маркса, 19
Телефон/Telephone	Моб. 0974999230
Факс/ Fax	_____________________
E-mail	Yarushin_Sergei@mail.ru
Назва доповіді/ Title of paper	ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ НА ЗАНЯТТЯХ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ
Домашний адрес	490017, г.Днепропетровск, ул. Караваева, дом 34, кв.43
Чи планується Ваш приїзд для участі у конференції (так/ні)/ Are you going to visit the conference (Yes/No)?	_________________________
Необхідне обладнання для доповіді / Required equipment	__________________________
Необхідність у бронюванні місць у готелі (так/ні)/Do you need a reservation in the hotel (Yes/No)?	___________________________
Дата заповнення заявки, підпис учасника/Date and signature	08.10.2011

Заїка Людмила Анатоліївна

ДВНЗ «Національний гірничий університет», м. Дніпропетровськ

ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ НА ЗАНЯТТЯХ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Компетентнісний підхід в освіті – це відповідь на вимоги часу. Динамічні зміни життя, оновлення інформації та величезні темпи її нагромадження зумовлюють потребу в таких членах суспільства, які здатні гнучко й оперативно адаптуватися до нових вимог, адекватно реагувати на нові виклики, навчатися впродовж усього життя, розвиватися та творити. Викладач має бути не передавачем інформації, а організатором діяльності, спрямованої на виконання навчальних завдань. Як би активно викладач не намагався викладати свій предмет, якщо при цьому він не забезпечив активну діяльність студентів, її мотивацію й організацію, процес навчання фактично не функціонує у зв'язку з відсутністю дидактичної взаємодії між носієм інформації – викладачем – та її споживачем – студентом. Чим різноманітнішою є навчальна діяльність, тим більшою розвивальною функцією наповнюється навчання. Саме за таких умов можна досягти компетентності студентів як інтегрованого результату навчання. Дидактичні можливості конкретних тем курсу іноземної мови дають змогу проводити цілеспрямовану ефективну роботу з формування всіх основних груп компетентностей. Формування комунікативних компетентностей (уміння спілкуватися усно, письмово, рідною та іноземною мовами) з використанням компетентнісного підходу передбачає наступні можливості продуктивного навчання: обговорення проблем, формування власної точки зору студента, вміння захищати свою позицію, розвиток культури мовлення, готовність до спілкування, адекватне ставлення до критики, стимулювання критичного мислення та критичного ставлення до себе.

Формування комунікативної компетентності ґрунтується на знаннях, здібностях, цінностях, досвіді студентів, отриманих у процесі навчання. Дана компетентність є однією з тих компетентностей, якими сучасний студент повинен володіти задля комфортного співіснування в соціумі. Формування комунікативної компетентності передбачає: залучення студентів до активної мовленнєвої діяльності; вдосконалення мистецтва спілкування в процесі свідомого освоєння основ науки, у повсякденному підвищенні рівня своєї зовнішньої та внутрішньої культури; розвиток прагнення грамотно спілкуватися, тобто легко та швидко встановлювати контакти з людьми. Сучасний викладач виступає не в ролі того, хто надає студентові інформацію та інструкції, а як учасник комунікативного процесу, партнер у співбесіді, помічник в оволодінні методами комунікації. Для стимулювання пізнавальної діяльності студентів на заняттях з іноземної мови необхідно використовувати дискусії, навчати правильно ставити запитання й відповідати на них, стежити за культурою мовлення студентів, пропонувати різноманітні письмові роботи у вигляді листів, звітів, творів, створювати проблемні ситуації. При цьому студент повинен висловлювати власну думку, аргументовано обстоювати її, може підготувати реферат, доповідь, тези з різних питань, а також уміє ставити запитання, відповідати на них, визнає свої помилки, у процесі дискусії уникає категоричності, дотримується культури спілкування. Досить дієвим у процесі викладання іноземної мови є залучення студентів до співпраці на основі використання системи «студент – студент», «студент – викладач », «викладач – студент – студент». Співпраця на заняттях передбачає: використання комунікативних форм роботи студентів; залучення студентів до праці в ролі асистента впродовж заняття; взаємне рецензування відповідей на заняттях; спільна підготовка викладача й студента до заняття. Викладач повинен докладати зусиль для створення сприятливого мікроклімату на заняттях, тобто рекомендовані завдання, обрані режими й форми роботи мають стимулювати студентів до розвитку мовленнєвої культури, накопичення комунікативного досвіду. Студенти повинні висловлювати свою думку під час заняття, самостійно визначати проблеми для обговорення і формування творчого розуміння завдання, вибирати завдання для досліджень. За цих умов студент певною мірою відчуває відповідальність за свої успіхи, досягнення й невдачі впродовж заняття. У цьому полягає співпраця між викладачем та студентами. Такий метод не залишає студентів байдужими, а навпаки, стає стимулом до активізації мовно-розумової діяльності, сприяє встановленню атмосфери довіри і співпраці на заняттях.

Важливим у процесі вивчення іноземної мови є формування у студентів уміння передавати й одержувати інформацію, що є цікавою для обох сторін (тобто уміння інтерактивного спілкування). Цей процес передбачає не лише висловлювання власних думок і міркувань, а й сприйняття й розуміння думок інших учасників комунікативного процесу. Студенти вчаться слухати інших та обмінюватися знаннями. Учасники дискусії, диспуту, розмови створюють власні інтерпретації трактування фактів, визначень, понять. Це вміння формується під час розв'язання творчих завдань, створення проблемних ситуацій, постановки питань, виконання логічних завдань. За допомогою інтерактивного спілкування викладач може активно використовувати всі компоненти заняття, ситуаційне спілкування, постійну новизну елементів навчального процесу, сумірність навчальних і комунікативних дій, спрямованих на встановлення й підтримку взаємин між студентом і викладачем через обмін особистісно-значущою інформацією і співпрацю у групах і командах. Методика формування комунікативної компетентності передбачає розвиток усного й писемного мовлення. Розвиток монологічного мовлення студентів забезпечується за допомогою таких методів і прийомів навчання як: усне опитування; аналіз і самоаналіз відповідей; повідомлення студентів; підготовка доповідей та нестандартних питань; висування гіпотез; коментування студентами проведених ними досліджень та розв'язаних творчих задач; захист творчих робіт, проектів, рефератів; презентації. Розвиток діалогічного мовлення студентів забезпечується за допомогою проведення бесід, застосування опитування один одного та взаємоперевірки з подальшим коментуванням, диспутів та конференцій. Розвиток навичок письмового викладу матеріалу забезпечується за допомогою написання листів, звітів, повідомлень, рефератів, письмових рецензій, науково-дослідних робіт, доповідей, проектів.

Сприяння розвитку культури мовлення студентів відбувається за умови дотримання норм сучасної іноземної мови, дотримання вимог використання наукової лексики та культури спілкування. Розвиток комунікативної компетентності дає можливість формування у студентів культури спілкування іноземною мовою, гармонійної взаємодії з навколишнім світом; вміння визначати своє місце і роль у суспільстві, родині, колективі; активізує національні та загальнолюдські прагнення і патріотичні почуття, здатність до толерантності. Необхідно досягати зацікавленості студента вивченням іноземної мови. Проте, за будь-яких умов, потік інформації, термінів, визначень створює перенавантаження. Зняти втому, емоційно налаштувати студентів на образне мислення можна за допомогою літературного оформлення заняття з іноземної мови. Твори літератури позитивно впливають на образне мислення студентів, на здатність висловлювати оригінальні ідеї. Методика використання художніх творів може бути різноманітною. Якщо уривок містить опис природного явища (при вивченні матеріалу з екології), то його доцільно зачитати для ілюстрування вивченого матеріалу, або, зачитавши фрагмент із художнього твору, запитати студентів, про яке природне явище йдеться в цитованому тексті. Корисно працювати з автентичними уривками, у яких природні явища пояснюються неточно. У цьому випадку перед студентами можна поставити завдання визначити, у чому полягає неправильність тверджень та коментарів поданих автором твору. Можна також широко використовувати автентичні легенди, міфи, оповіді, уривки, вірші стосовно рослин, тварин, птахів, які сприяють не тільки формуванню комунікативних компетентностей, а й виховують у студентів бережне ставлення до природи, формують загальнолюдські цінності, любов до художнього слова, розширення розуміння взаємозв'язків у світі, формують шляхетність почуттів. Через художнє слово краще і зрозуміліше сприймається теоретичний матеріал на заняттях з іноземної мови.