ФИЛОСОФИЯ/4.Философия культуры.

Логвинова В.С., Погрібна В.Я.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Масова культура як феномен

У наш час масова культура, проникаючи в різні сфери життя сучасного суспільства і людини, вже не обмежується суто сферою культури. Вона визначає певною мірою поведінку людини, формує не лише громадську думку, а й свідомість. Саме тому проблема масової культури нині вимагає переосмислення. Культура сучасного інформаційного суспільства потребує нового цілісного аналізу, без накладання будь-яких (позитивних чи негативних) штампів.

Аналіз наукової літератури дозволив констатувати наявність значного наукового доробку у зазначеній сфері. Масова культура розглядається з позицій різноманітних дисциплінарних ракурсів: в дослідженнях з філософії, політології, історії, соціології, психології, а також у культурології та мистецтвознавстві. У даному ряду можна назвати загальнотеоретичні і філософські праці Р. Гвардіні, М. Горкгаймера, Р. Лебона, Р. Міллса, А. Моля, Д. Рісмана, Б. Розенберга, Г. Тарда, Л. Уайта, У. Еко, Ж. Еллюля, К. Ясперса та інших [4].

Існують різні погляди на час виникнення масової культури. Деякі вважають її споконвічним побічним продуктом культури, тому знаходять її вже в античну епоху. Достатньо більше підстав мають спроби пов’язати виникнення «масової культури» з науково-технічною революцією, що по родила нові засоби виробництва, розповсюдження та попиту культури. Тому більшість науковців сходяться на думці, що масова культура почала зароджуватись у кінці ХІХ ст. в Європі, а сформувалася у США в 30-50х роках ХХ ст.

М.Підлісний зазначає, що виникненню масової культури сприяло багато факторів: розвиток засобів масової комунікації, становлення індустріально-комерційного типу виробництва та розподілу, яке суттєво вплинуло на формування духовного світу людини і суспільства, демократизація культури, зокрема поширення середнього рівня освіченості мас, зростання часу дозвілля. Таким чином феномен масової культури має цивілізаційний характер і є ознакою глобалізації [1].

Як самостійне явище масова культура оцінюється суперечливо. У цілому наявні точки зору можна поділити на дві групи. Представники першої групи дають негативну оцінку цього феномена. На їхню думку, масова культура формує у її споживачів пасивне сприйняття дійсності. Така позиція аргументується тим, що в творах масової культури пропонуються готові відповіді на те, що відбувається в соціокультурному просторі навколо індивіда. Крім того, деякі теоретики масової культури вважають, що під її впливом змінюється система цінностей: прагнення до цікавості і розважальності стає домінуючим. До негативних моментів, пов’язаних з впливом масової культури на суспільну свідомість, М.Підлісний відносить також і те, що масова культура ґрунтується не на образі орієнтованому на реальність, а на системі іміджів, що впливають на несвідому сферу людської психіки [1].

Між тим, дослідники, що дотримуються іншої точки зору на роль масової культури в житті суспільства, зазначають що: вона притягує до себе маси, що не вміють продуктивно використовувати свій вільний час; створює свого роду семіотичний простір, який сприяє більш тісній взаємодії між членами високо технологічного суспільства; дає можливість широкій аудиторії ознайомитися з творами традиційної культури.

На думку Л.Флієра, масова культура виконує важливу функцію трансляції. Мова сучасної спеціалізованої культури (політичної, наукової, художньої) майже недоступна широким верствам населення, тому суспільству знадобилися деякі перекладачі (транслятори). Тобто людині протягом усього життя потрібна присутність тих, хто тлумачить та адаптує до його рівня складну інформацію, оскільки професіональні знання постійно розширюються та поглиблюються. Найкращим транслятором є масова культура, яка використовує як друк, так і телебачення [1].

У сучасній філософській і науковій літературі окреслено багато характерних рис масової культури. Серед них С.Лазарєв виокремлює такі, як: висока проникливість, поточність виробництва, орієнтація на масове споживання (спрямоване на пасивне сприйняття), розважальність, комерціалізація, досить коротка тривалість життя продуктів масової культури, повторюваність образів та ідей, експлуатація стереотипів, що створюються в її ж сфері, а також орієнтованість на маргінальну свідомість споживачів її продукції [3].

До елементів, різновидів та засобів вираження масової культури Л.Флієр відносить: 1) індустрію «субкультури дитинства», що має на меті явну чи закамуфльовану стандартизацію змісту й форм виховання дітей, проникнення у їх свідомість уніфікованих форм та навичок соціальної та особистої культури, ідеологічно орієнтованих світо уявлень; 2) масову загальноосвітню школу, яка тісно корелює з установами «субкультури дитинства», залучає учнів до основ наукових знань, філософських та релігійних уявлень щодо навколишнього світу, до історичного соціокультурного досвіду колективної життєдіяльності людей, до прийнятних у суспільстві ціннісних орієнтацій. При цьому вона стандартизує перераховані знання та уявлення на підставі типових програм і редукує знання, що транслюються, до спрощених форм дитячої свідомості та розуміння; 3) засоби масової інформації; 4) систему національної (державної) ідеології, пропаганди та масові політичні рухи; 5) масову соціальну міфологію, яка спрощує складну систему ціннісних орієнтирів людини та різноманіття відтінків світосприйняття до елементарних дуальних опозицій («наші – не наші»), заміщує аналіз складних багатофакторних причинно-наслідкових зв’язків між явищами та подіями апеляціями до простих та, як правило, фантастичних пояснень; 6) індустрію розважального дозвілля; 7) індустрію інтелектуального та естетичного дозвілля, яка залучає людей до науково-популярних знань, наукових та художніх уподобань, яка розвиває загальну «гуманітарну ерудицію» у населення; 8) систему організації, стимуляції та управління споживчим попитом на речі, послуги, ідеї як індивідуального, так і колективного користування (реклама, мода), формулюючи в загальній свідомості стандарти соціально-престижних образів та стилів життя, інтересів та потреб [1].

Таким чином, у наш час масова культура завойовує дедалі більш широкий культурний простір і спростовує думку про те, що вона не може існувати з традиційною культурою. У реальній дійсності вони вже існують разом і очевидно будуть співіснувати і далі, створюючи собою єдиний процес функціонування сучасної культури. До масової культури не можна ставитися однозначно. Феномен масової культури являє собою досить складний, багато в чому суперечливий пласт сучасної культури. Поширення масової культури - це відбиття духовного стану суспільства, пов’язаного із змінами історично створюваних культурно-ціннiсних орієнтацій.

Література:

1. Підлісний М.М. Феномен масової культури // Філософія. Культура. Життя: Міжвузівський збірник наукових праць. – 2010. – № 34. – С. 70-80

2. Дротянко Л.Г. Масова культура в інформаційному суспільстві // Вісник Національного авіаційного університету. Серія: Філософія. Культурологія: Збірник наукових праць. – 2009. – № 1 (9). – C. 141-144.

3. Лазарєв С.Г. Масова культура у проекціях культурологічної думки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Vdakk/2011_1/29.pdf

4. Застольська В.В. Масова культура як спосіб конструювання ілюзорної реальності (на матеріалах зарубіжних і вітчизняних досліджень) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Gileya/2009_26/Gileya26/F18_doc.pdf