Автор Григорчук О.А.

Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

Стан судової системи під час Богдана Хмельницького на території України.

В основу судової системи Гетьманщини Б. Хмельницьким була покладена судова система Запорозької Січі. Самі ж права окремого суду для Війська Запорозького вперше були встановлені грамотою Жигмонта-Августа від 5 червня 1572 р., які через 10 років були підтверджені грамотою Стефана Баторія. За Куруківською угодою від 1625 року запроваджувалася також посада військового судді Війська Запорозького, який за виконання своїх обов’язків повинен був отримувати платню в сумі 100 золотих на рік. Система запорозького судочинства була також запроваджена і серед реєстрового козацтва згідно з ординацією 1638 року.

Суть цієї системи полягала в тому, що згідно з давніми козацькими звичаями судові справи розглядалися на козацькій раді, і їхнім основним правовим джерелом було давнє козацьке звичаєве право.

Давні права Запорозького Війська щодо козацького суду були також підтверджені підписаним Богданом Хмельницьким з польською стороною Зборівським трактатом 1649 року, в якому, зокрема, зазначалося: “Щодо наших давніх прав і вольностей, наданих нам святої пам’яті покійними польськими королями, як раніше було, так і тепер, де б не знаходилися наші козаки і хоч би їх було лише три, два повинні судити одного”.

На чолі всієї судової системи стояв Гетьман Богдан Хмельницький. Його діяльність у сфері організації судової системи була безпосередньо пов’язана з його державотворчою діяльністю в напрямку забезпечення внутрішньої цілісності та зовнішньо-політичного суверенітету Гетьманщини.

У період 1648–1657 рр. завдяки зусиллям Хмельницького була створена ціла судова система, яка охоплювала:

а) вищі органи судової влади, куди входили Гетьман та козацька старшина і при яких діяв Генеральний військовий суд;

б) полкові канцелярії та полкові суди на чолі з полковниками, що здійснювали вищу адміністративну, військову та судову владу на території полку;

в) сотенні та ратушні суди на чолі з сотниками, які, у свою чергу, підпорядковувалися полковим судам;

г) сільські суди, які продовжували існувати як вияв самоуправлінської традиції сільських громад;

д) копні суди;

е) міські суди;

є) доменіальні або шляхетські суди, існування яких було офіційно санкціоновано підписаною російським царем “Жалуваною грамотою українській шляхті”.

Крім того, був зроблений цілий ряд рішучих кроків, спрямованих на укріплення власної влади всередині Гетьманщини. А саме, протягом усього 1649 року Б. Хмельницький, який був відвертим противником охлократичних традицій Війська Запорозького, поступово відмовляється від практики скликання “чорних” рад (тобто рад, у яких, крім козацької старшини, брало участь велике число рядових козаків – “черні”) для вирішення найважливіших політичних питань, обмежившись проведенням нарад із старшиною. Цей крок був виправданим, оскільки він запобігав прийняттю некомпетентних, а часто і популістських рішень, які могли призвести до фатальних наслідків для молодої української держави.

Одним із таких кроків були “Статті про устрій Війська Запорозького”. Подальша реалізація положень цих статей мала велике значення для зміцнення влади Богдана Хмельницького як Гетьмана України, оскільки в руках місцевої полково-сотенної адміністрації зосереджувалася величезна влада, яка охоплювала, поряд з адміністративними і судовими функціям, ще й функції військові.

Згідно з реформою Запорозької Січі, насамперед зазнали ліквідації кошові об’єднання запорозьких куренів, які були найбільш автономними осередками у внутрішній структурі Січі, а були залишені тільки управлінські центри куренів, які об’єднувалися в єдиний (великий) кіш Запорозької Січі. Також була введена посада кошового отамана Січі, який, незважаючи на виборність більшістю голосів, адміністративно повністю підпорядковувався гетьманській адміністрації.

Вже на середину 1650 року судова система держави пройшла етап свого становлення. Крім того, нові реалії, які були пов’язані із значними соціально-економічними і політичними змінами в українському суспільстві, призвели до значних змін у функціонуванні судової системи.

Позиції Богдана Хмельницького все більше посилюються в період 1652–1653 рр., коли він все частіше починає користуватися правом відміни рішень старшинських рад, а гетьманські універсали стають актами вищої виконавчої влади, які є обов’язковими для всього населення Гетьманщини.

Щодо вирішення судових справ він міг власноручно винести вирок, який не підлягав перегляду. Фактично вважався найвищою судовою інстанцією.

Крім того, слід врахувати ще й той факт, що сам Хмельницький рідко виступав у ролі одноособового судді. Як правило, він діяв через Генеральний військовий суд, у компетенцію якого входили розгляд судових справ, а також інформування про їх хід і про вироки, які подавалися Гетьманом на “апробацію”.

Богдан Хмельницький мав також право вищої апеляційної інстанції і міг одноособовим рішенням помилувати засудженого чи звільнити його від подальшого відбування покарання.

Розвитку судової системи Гетьманщини прямо чи опосередковано сприяла також активна зовнішньополітична діяльність, яка була спрямована на легітимацію інституцій української держави, визнання їх юрисдикції іншими державами. Аналіз цієї діяльності дає підстави стверджувати, що він докладав максимум зусиль для того, щоб вивести Україну з міжнародної ізоляції. Більш того, він намагався створити дієву антипольську опозицію, однак у подальшому допустив цілий ряд дипломатичних помилок, що не дозволило йому реалізувати цей план.

Характеризуючи діяльність Богдана Хмельницького у сфері створення судової системи української держави, слід зазначити, що ця діяльність була невід’ємно пов’язана із його боротьбою за побудову незалежної української держави. Завдяки його зусиллям як у внутрішній, так і в зовнішній політиці були забезпечені основні умови розвитку судової системи Гетьманщини, яка за короткий проміжок часу перетворюється у злагоджений та ефективно діючий механізм і стає однією з основних складових української держави поряд із територіально-адміністративною та військовою організаціями. Також необхідно враховувати, що побудова судової системи здійснювалася в обстановці безперервних бойових дій, і це значно вплинуло на вибір моделі її побудови. В екстремальних умовах війни, коли потрібно було максимально об’єднати та мобілізувати на боротьбу увесь народ, ця організація, яка характеризувалася своєю чіткістю та спрощеністю, була перевірена історичною практикою, на той час була найбільш оптимальною.

Література:

1. Биркович О. Основні правові засади процесу судочинства в період правління Б. Хмельницького // Науково-практичний збірник. 2003, № 24.

2. Левицький О. Українське козацьке судівництво. Мюнхен, 1975.

3. Сиза Н. Суди і кримінальне судочинство України в добу Гетьманщини, Київ, 2000.