Ковальчук Г. Л.

Національний університет державної податкової служби України

РОЛЬ ПРАВОВИХ ПРЕЗУМПЦІЙ У РЕГУЛЮВАННІ

ФІНАНСОВИХ ПРАВОВІДНОСИН

Норма права завжди існує в системі з іншими нормативними розпорядженнями, є частиною цілісної системи правового регулювання. Система фінансового законодавства є ієрархічним утворенням, де одні правові норми мають вищу юридичну силу, ніж інші. Але, колізії правових норм були, є і будуть завжди. Завдання полягає в тому, щоб створити ефективну систему контролю, перш за все судового, за відповідністю норми певного рівня нормі вищої юридичної сили.

Основу написання даної статті склали праці як вчених радянської доби, так і сучасних вітчизняних та зарубіжних науковців, чинне законодавство та судова практика. Серед наукових доробок привертають увагу праці С. Кравченка, Д. Гетьманцева, В. Бабаєва, С. Гусєвої та ін.

Публічні фінансові правовідносини за своєю природою є конфліктними. Бажання фіскальних органів поповнити казну об'єктивно знаходиться в протиріччі з прагненням суб’єктів фінансових правовідносин зберегти свою власність. Роль правових презумпцій у цьому плані, а одночасно і проблемність їх застосування, полягає в тому, що презумпції виступають у свідомості суб'єктів фінансових правовідносин як істина, певний регулятор фінансової поведінки, вони нормативно закріплюють найбільш значущі для них правовідносини, втілюють єдиний підхід до життєво важливих ситуацій, зменшують кількість конфліктних ситуацій.

Держава неминуче стикається з проблемою створення відповідного режиму фінансового контролю публічних правовідносин. Наприклад, оподаткування полягає в розподілі податкового тягаря за фактичною платоспроможністю платників податків. Тому при встановленні елементів податку важливо максимально точно визначити цю платоспроможність. Намагання максимально точно визначити платоспроможність неминуче призводить до ускладнення техніки оподаткування, тобто тих юридичних прийомів і механізмів, за допомогою яких регулюється процес оподаткування. Одним із таких юридичних прийомів є використання при встановленні елементів податку правових презумпцій.

Правова презумпція у фінансовому праві – це прямо або побічно закріплене у фінансовому законодавстві обов'язкове судження, що має природу вірогідності, про наявність або відсутність одного юридичного факту за наявності іншого юридичного факту у фінансових правовідносинах.

Особлива роль правових презумпцій в регулюванні фінансових правовідносин також полягає в неоднозначному правовому трактуванні окремих їх видів. Так, найбільш часто використовуваними та неоднозначними презумпціями у процесі регулювання публічних фінансових правовідносин є презумпція невинуватості та презумпція знання фінансового законодавства.

Вперше презумпція невинуватості була сформульована в ст. 9 Декларації прав людини і громадянина 1789 р. Проголошення презумпції невинності означало відмову від принципів середньовічного інквізиційного процесу [1].

Навіть за відсутності спеціальної вказівки на вину як на підставу фінансово-правової відповідальності особлива роль презумпції невинуватості повинна полягати в тому, що вона має залишатися необхідним елементом складу фінансового правопорушення через загально-правовий принцип: «без вини немає відповідальності».

Проте практика контролюючих та правоохоронних органів, як акцентує вітчизняний дослідник Д. Гетьманцев, досить тривалий час йшла шляхом застосування фінансово-правової відповідальності лише на підставі одного факту протиправного діяння, жодним чином не враховуючи суб'єктивні підстави юридичної відповідальності [2, с. 7]. Причому тягар доведення невинуватості, відсутності складу правопорушення в адміністративній процедурі оскарження рішень податкової служби лежить на платникові податків, а не на податковому органі.

Інший проблемний аспект застосування правових презумпцій, у якому виявляється їх роль у регулюванні фінансових правовідносин, пов'язаний із презумпцією знання фінансового законодавства, яку в найзагальнішому вигляді можна визначити так: кожен вважається таким, що знає закони, поки не доведене зворотне.

Правовою основою презумпції знання фінансового законодавства є обов'язок всіх і кожного дотримуватися законів.

Роль правових презумпцій у регулюванні фінансових правовідносин виявляється також і в функціях, які вони виконують. Глибокому аналізу поняття «функції» було піддано відносно дослідження ролі та призначення права в цілому, водночас поза увагою науковців залишається проблема з'ясування функцій презумпцій у праві як особливого засобу правового регулювання.

Регулятивна функція презумпцій пов'язана з реформуванням правового регулювання практично в усіх сферах фінансових правовідносин, а також з появою принципово нових сфер правового регулювання. Як зазначає О.А. Кузнєцова, презумпції направлені на подолання прогалин у законодавстві, вони «заощаджують» правове регулювання, спрощують і зменшують нормативно-правовий масив, служать способом подолання стану невизначеності у правовому просторі [3, с. 64].

Охоронна функція презумпцій передбачає те, що вони є способом нормативно-організаційного впливу на фінансові правовідносини з метою їх охорони та упорядкування. Так, у кримінальному праві при притягненні особи до кримінальної відповідальності діє презумпція невинуватості – вину обвинуваченого доказує державний орган, сам же він звільняється від необхідності доводити свою невинність. У цивільному праві діє інша презумпція – вини особи, що завдала шкоду, згідно з якою: особа за наявності об'єктивної сторони правопорушення вважається винною, поки не доведе протилежне. Обидві презумпції є засобом захисту інтересів особи, її особистих і майнових прав [4, с. 31]. За аналогією у фінансовому праві на законодавчому рівні має бути закріплена презумпція невинуватості, особливо це стосується податкових правовідносин.

Таким чином, кожна презумпція, що формулюється законодавцем, спрямована на захист різноманітних інтересів, прав і свобод суб'єктів фінансових правовідносин – у цьому полягає реалізація охоронної функції за допомогою презумпцій.

Враховуючи все вищесказане, можна зробити висновок про те, що особливості предмета правового регулювання фінансового права обумовлюють необхідність більш жорсткого імперативного регулювання відносин сторін, ніж, наприклад, у господарському праві чи навіть в адміністративному. Зважаючи на це, визначальна роль правових презумпцій у регулюванні фінансових правовідносин має зводитись, у першу чергу, до забезпечення правових гарантій суб’єктів фінансових правовідносин; по-друге, правова презумпція має залишатися необхідним елементом складу фінансового правопорушення; по-третє, роль правових презумпцій у регулюванні фінансових правовідносин виявляється також і в охоронній та регулятивній функціях, які вони виконують.

Список використаної літератури:

1. Декларації прав людини і громадянина 1789 р.. http://constituanta.blogspot.com/2011/02/1789.html

2. Гетьманцев Д. Презумпція вини платника податків // Дзеркало тижня. – 2010. – № 1. – С. 2, 7.

3. Кузнецова O.A. Презумпции в гражданском праве. – СПб., 2004.

4. Гуляев A.K Социально-политический аспект презумпции невиновности // Советское государство и право. – 1988. – № 4. – С. 29-36.