К.е.н., доц. Левицький В.В.

Волинський національний університет імені Лесі Українки

Системна методологія стратегії

соціально-економічної стійкості підприємства

У процесі досягнення довгострокової соціально-економічної стійкості підприємства, першим етапом якого є визначення стратегічних цілей, а другим – вибір виду та типу стратегії з одночасним застосуванням різноманітних методів аналізу (прогнозування), підходів й технологій.

Стратегія як засіб забезпечення цілісності й послідовності прийнятих рішень за багато тисяч років до нашої ери застосовувались в стародавніх Індії, Китаї, Єгипті для політичних ігор й військової справи [1]. Укрупнення та ускладнення бізнесу призвели до необхідності відслідковувати цілісність і послідовність прийнятих управлінських рішень, тобто до необхідності формувати та реалізовувати стратегію як одного з головних елементів досягнення соціально-економічної стійкості підприємства.

Стратегічні рішення, наприклад, рішення про вихід на ринок, будівництво заводу, зміну організаційної структури є інерційними, що не дає їх відразу після прийняття радикально змінювати. Різні стратегічні рішення можуть відноситись до різних архетипів, як поєднуваних, так і не поєднуваних, що змушує відслідковувати наступність та цілісність прийнятих рішень, тобто формувати та реалізовувати стратегію [2].

Управління підприємством передбачає управління багатьма факторами: економічними, технологічними, соціальними, політичними, правовими, кожний з яких дає своє бачення і розуміння ситуації. Стратегія ж синтезує різноманітні бачення та розуміння в єдину картину поточного стану й перспектив розвитку, тобто забезпечення ефективного економічного розвитку діяльності підприємства з одночасним забезпеченням позитивного впливу на соціальні напрями його діяльності та територію розміщення.

Формування стратегії підприємства потребує інтегрованого обліку різноманітних фінансово-економічних та соціально-політичних аспектів. Кожний з них визначає свій підхід до формування стратегії і розглядає як окремо, так і в поєднуваному аналізі.

Управління підприємством будується на основі раціональних та загальнолюдських підходів. Раціональні підходи враховують вплив економічних, фінансових, маркетингових, технологічних та правових факторів. Загальнолюдські підходи – це психологічні, соціальні, політичні, культурні фактори. Зневага будь-яким підходом чи фактором може призвести до управлінських помилок, зі усіма наслідками, наприклад:

· фінансових витрат;

· конфліктам та розвалу колективу;

· втраті клієнтів та ринків збуту;

· формуванню логічних, але абсолютно нереалізованих рішень.

По суті, даний системно-методологічний підхід дозволяє підвищити ефективність управління підприємством за рахунок більш поглиблених знань про об’єкт на основі усестороннього аналізу усіх існуючих факторів: економіко-фінансових, технологічних, правових, маркетингових, соціальних та політичних. В цілому зміст задач розробки засобів й методів стратегічного управління потребує накопичення та осмислення аналітичних даних, що можна розглядати як об’єкти управління, сформованого в процесі функціональної діяльності виробництва та який формує інформаційну модель стратегії соціально-економічної стійкості. Зміст та структура інформаційної бази, сформованої стратегії соціально-економічної стійкості, визначається наступною послідовністю завдань:

· проведення стратегічного аналізу проблем підприємства;

· визначення структури та змісту змін;

· розробка методології аналізу, проблем та вибір (побудова) критеріального простору;

· проведення класифікації проблем;

· розробка підходів до вирішення проблем (адаптивно-організаційного механізму управління);

· побудова структурно-функціонального опису умов вдалого функціонування підприємства;

· розробка методології та вирішення проблеми прогнозованого пошуку партнерів;

· проектування та етапи формування ефективного бізнесу;

· опис проблеми та методології вирішення в області соціальної зацікавленості працівників у виробничому процесі (соціальна стійкість колективу та підприємства);

· розробка підходів до вирішення проблеми творчого характеру праці;

· розробка методики формування корисних синергетичних ефектів;

· розробка принципів, критеріїв та методик оцінки, повнота реалізації місії;

· виявлення причино-наслідкового зв’язку та розробка методики усунення невідповідності вертикальної організаційної структури динамічному середовищу сучасного бізнесу.

На нашу думку, запропонована системна методологія орієнтована на синтез різноманітних підходів, прогнозів й пропозицій, прийомів і методів побудови системи стратегічного управління як його невід’ємної частини – формування відповідної бази знань та інформаційної бази (в тому числі орієнтованої на адаптивно-організаційний механізм управління).

Тому, даний системний підхід дозволяє підвищити ефективність управління підприємством за рахунок більш поглиблених знань про об’єкт на основі аналізу усіх існуючих факторів та в цілому стратегія є одним з головних елементів забезпечення соціально-економічної стійкості підприємства.

Література:

1. Осовська Г. В. Менеджмент організацій : навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / Г. В. Осовська, О. А. Осовський. – К. : Кондор, 2009. – 854 с.

2. Осовська Г. В. Основи менеджменту : навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / Осовська Г. В. – К. : Кондор, 2003. – 556 с.