Досягнення і
підтримка фінансової безпеки підтримки
Потреби
соціально-економічного розвитку суспільства, моніторинг та контроль за
досягненням цілей фінансової безпеки, а також управління цим процесом на
макрорівні вимагають визначення основних критеріїв та показників фінансової
безпеки країни, які є основою для оцінки загроз і втрат від їх впливу.
Основною
складовою системи забезпечення фінансової безпеки визначено
фінансово-економічний аналіз підприємства, який у рамках концепції безпечного
функціонування переслідує такі цілі:
· виявлення сигналів про порушення стану фінансової
безпеки;
· визначення зони функціонування підприємства;
· прогнозування майбутньої зони функціонування
підприємства з подальшою розробкою заходів з нейтралізації встановлених
негативних тенденцій і калькулюванням витрат на вжиття цих заходів;
· вивчення фінансового стану
підприємств-конкурентів і підприємств, з якими підприємство співробітничає та передбачає
співробітничати у майбутньому, з метою визначення можливості банкрутства
партнерів, яке може стати вихідним явищем для появи кризової ситуації на
підприємстві [3].
Формування
організаційно-економічного механізму досягнення і підтримки фінансової безпеки
підприємства потребує систематичної оцінки якості використання наявного
економічного потенціалу з метою усунення можливості порушення стану безпеки і
появи кризових ситуацій, а також визначення змоги підприємства протистояти
негативним впливам з боку зовнішнього середовища. Для розв’язання завдань, які
стоять перед аналізом економічного потенціалу, кожний його елемент (трудові,
техніко-технологічні, інформаційні та фінансові ресурси) оцінюється з точки
зору результативності використання, наявності резервів підвищення ефективності
та потенційної можливості порушення стану фінансової безпеки підприємства з
метою розробки заходів щодо усунення останньої. Показниками ефективності
виступають: завантаження елементів економічного потенціалу, яке встановлюється
шляхом співвідношення отриманого кінцевого результату від використання
економічного потенціалу до маси його витраченого елементу; специфічні показники
ефективності окремо по кожному елементу економічного потенціалу та показник
рівня економічної безпеки по кожному елементу економічного потенціалу, який
розраховується як відношення сукупного відверненого збитку по елементу
економічного потенціалу до суми витрат на реалізацію заходів щодо запобігання
збиткам від негативних впливів і загального понесеного збитку по даному
елементу [1].
Однією
з найважливіших умов підтримування
підприємства в стані фінансової безпеки є наявність організаційної структури
управління, здатної пристосовуватись до нестабільного зовнішнього середовища, в
якому функціонує підприємство, а також
мати механізм використання сприятливих тенденцій, які виникають. Така адаптивність
структури може бути досягнута, по-перше, сегментацією елементів зовнішнього
середовища і виокремленням у структурі управління груп структурних елементів,
відповідальних за адаптацію, і, по-друге, регламентацією напрямів і форм
взаємодії таких груп [2].
Крім змушеного
реагування на зміни у внутрішньому і зовнішньому середовищах, господарська
система та її організаційна структура мають змінюватися внаслідок ринково
зумовленої потреби у постійному оновленні продукції, що в більшості випадків
вимагає засвоєння нових технологічних процесів. У результаті цього істотно
змінюються початкові зв'язки між структурними підрозділами, що призводить до
неспроможності керівництва визначити реальні причини недостатньої ефективності
управління і порушення економічної безпеки господарської системи. Вирішити дану
проблему можливо за допомогою періодичної діагностики існуючої структури
управління з подальшою реорганізацією її у разі потреби. У процесі діагностики
встановлюються різного роду суперечності, які виникають між сформованою
структурою управління і процесом виробництва, виявляються причини, які
гальмують хід виробництва, а також ті елементи системи управління, стосовно
яких необхідне і можливе проведення заходів з удосконалення.
Досягнення і
підтримка фінансової безпеки підприємства неможливі без використання на стадії
розробки і впровадження будь-яких проектів (планів, стратегій) інформації про
ймовірність недосягнення тих чи інших цілей, тобто про рівень ризику.
Визначено, що майже всі існуючі методики аналізу ризику та зовнішнього
середовища (SWOT-аналіз, бенчмаркінг,
функціонально-вартісний аналіз, PIMS-аналіз,
порівняльний аналіз, методи теорії ймовірностей) не відзначаються комплексним
характером і не орієнтовані на систематичне оповіщення щодо несприятливих або
сприятливих тенденції, які спостерігаються у внутрішньому і зовнішньому
середовищах. Комплексною методикою аналізу ризиків підприємства є метод
сканування внутрішнього і зовнішнього середовищ, який дозволяє оцінювати їх
параметри та динаміку змін шляхом побудови “ланцюжків явищ”, встановлення
перспективної зони функціонування підприємства, розрахунку ймовірних збитків.
Таким чином зменшуються рівень невизначеності середовища і ризик недосягнення
або порушення стану фінансової безпеки [4].
Література
1.Ареф҆҆єва О.В. Економічні основи
формування фінансової складової економічної безпеки // актуальні проблеми
економіки, 2009. – №1. – 2009. – С.98-103
2.Кириченко
О.А. Вдосконалення управління фінансовою безпекою підприємств в умовах
фінансової кризи // Финансовые рынки и ценные бумаги, 2009. – №16. – 2009. – С.
22-28
3.Єрмошенко
М.М. Фінансова безпека держави: нац. інтереси, реал. загрози, стратегія
забезпечення: Навчальний посібник. – К.: Нац. торг.-екон. ун-т, 2001. – 307 с.
4.Судакова
О. І. Стратегічне управління фінансовою безпекою підприємства / О. І.Судакова
// Економічний простір. – 2008. – № 9. –С. 140-148.