Бондарчук В.В., Сьомченков О.А.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,Україна

Сучасні проблеми ведення роздрібного бізнесу комерційними банками

На сучасному етапі функціонування роздрібного сегмента банківського ринку можна виділити ряд основних факторів, які стримують його розвиток.

По-перше, це низька спроможність українських банків в сьогоднішніх умовах розвивати дистриб'юторську мережу до рівня, що дозволяє покрити операційні витрати, вийти на пряму конкуренцію за цінами на роздрібні послуги.

Другим фактором є низький рівень доходів більшої частини населення країни та значна поляризація доходів громадян. Саме низький рівень доходів наших співгромадян істотно впливає на динаміку розвитку роздрібного сегмента банківського ринку. Даний показник може бути індикатором фінансового благополуччя і надійності учасників ринку й орієнтиром при вдосконаленні програми розвитку даного ринку.

У розвинених країнах з ефективним роздрібним банківським ринком концентрація доходів у невеликої групи багатих людей значно менше, ніж в Україні. Така концентрація доходів значно звужує цільову аудиторію комерційних банків в роздробі, а також перешкоджає виходу на ринок нових учасників, оскільки на думку аналітиків рентабельна робота можлива з 20-25% населення країни. Подальший розвиток роздрібного сегмента без зростання грошових доходів населення просто неможливий.

Третя проблема полягає в значній частині сільського населення. При цьому сільське населення характеризується низькою фінансовою активністю. Банківський роздріб концентрується у великих містах. Фактом є те, що чим більше населений пункт, тим більше обсяг роздрібних банківських операцій. Крім того, обслуговування сільського населення для кредитних установ супроводжується значними витратами. Таким чином, в даний час роздрібний бізнес концентрується на обмеженій території (великих містах) і досить вузькому клієнтському колі. Рішення проблеми полягає в подоланні цього дисбалансу шляхом підвищення фінансових компетенцій сільського населення, налагодження альтернативних каналів комунікацій, і визначенні показника, розрахованого на основі зіставлення капітальних та операційних витрат на розвиток центрів продажів роздрібних продуктів з прогнозованою прибутковістю обслуговування нових клієнтів.

Четвертим фактором є діяльність регулятора банківського ринку та незадовільний стан інституційної бази. За останні роки була проведена серйозна робота по вдосконаленню нормативної бази функціонування банківської діяльності. Однак залишається багато проблем, які вимагають негайного рішення, серед них відзначимо наступні.

1. Необхідність підвищення стабільності ресурсної бази комерційних банків. Особливу роль у формуванні ресурсної бази банків відіграє депозитний сегмент роздрібного банківського ринку. Однак від кількісних показників, які демонструють зростання грошей населення на рахунках банківських установ необхідно переходити до якісних критеріїв: збільшення термінів вкладів, мінімізація частини валютних депозитів. Природно домогтися якісних змін у окремому банку без зміни загальної економічної ситуації неможливо. Для зменшення волатильності вкладів фізичних осіб як джерела банківських ресурсів необхідно розглянути можливість внесення змін до Цивільного кодексу, якими запровадити спеціальні вклади, що не припускають дострокове відкликання грошей (до закінчення строку, передбаченого депозитним договором). Можливий більш м'який варіант, що передбачає можливість відкликання виключно на умовах викладених в депозитному договорі. Доцільність такої зміни заснована на кінцевому праві вкладника обирати вид вкладу, крім того в пакеті банківських пропозицій більшості установ існує ряд пропозицій по вирішенню ситуативних фінансових складнощів вкладника.

2. Для розробки сучасних методів нагляду за банківською діяльністю та її регулювання, а також для вдосконалення статистичного обліку як на рівні окремого банку, так і всього банківського сектора, необхідно ввести диференціацію принципів та методів регулювання банків в залежності від специфіки діяльності з урахуванням приналежності його до певної групи .

3. Перспективи розвитку кредитних операцій в частині іпотечного кредитування населення залежить від активності національних іпотечних інститутів і розвитку ринку іпотечних цінних паперів, вдосконалення заставного законодавства та нормативної бази захисту прав кредиторів. Всі ці заходи дозволять знизити вартість кредитування, а значить підвищити доступність кредитних ресурсів для позичальників.

Для підвищення функціональності інституту застави необхідно вирішити проблеми процедури звернення стягнення на заставне майно, а також розширення прав заставодержателів з позасудового звернення стягнення на предмет застави. Необхідно розширити систему державної реєстрації застав, поширивши її дію на інші види майна, крім тих що використовуються. Важливою підмогою в розвитку ринку може бути закріплення на законодавчому рівні можливість переведення на покупця заставленого майна права вимоги виконання зобов'язань по кредиту.

Особливу роль у здешевленні кредитування може зіграти Національний банк України. В якості заходів, які можуть бути реалізовані регулятором, в першу чергу слід відзначити розвиток системи рефінансування комерційних банків, у тому числі шляхом розширення переліку інструментів, що приймаються у забезпечення рефінансування НБУ, а також стимулювання розвитку пріоритетних видів кредитування.

П'ятим чинником, що обмежує розвиток роздрібного бізнесу, є низький рівень довіри до банківської системи досліджуваного клієнтського сегменту. На даний момент банківські депозити, на жаль, не розглядаються більшістю наших співгромадян як надійні та вигідні форми інвестування тимчасово вільних коштів. Це породжує такі негативні для розвитку рітейлу фактори: істотний тіньовий обіг, високу концентрацію готівки на руках населення. Загальновідомим фактом є те, що більша частина населення України віддає перевагу зберігати заощадження в готівковій валюті (переважно в доларах США). Для порівняння в країнах Східної Європи, наприклад таких як Чехія, Польща, населення, котре надає перевагу готівковій валюті, не перевищує 20%, з розміщенням основного обсягу заощаджень у комерційних банках.

Підвищення довіри до українських банків неможливо без стандартизації й уніфікації діяльності даних установ, а також методів регулювання їх діяльності. На рівень довіри населення до національної банківської системи може позитивно вплинути стандартизація підходів оцінки діяльності фінансових організацій. У даному випадку мова йде про розробку та впровадження НБУ національних стандартів якості банківської діяльності, та інформування громадськості про дотримання таких стандартів усіма банківськими установами.

При застосуванні стандартизації діяльності банків необхідно підвищити контроль виконання фінансовими організаціями стандартів корпоративного управління. Інформування громадськості про дотримання комерційними банками вищевказаних вимог окрім підвищення довіри вкладників, потенційних інвесторів до банків, дозволить підвищити транспарентність банківського бізнесу.

Особливу увагу слід приділяти рівню інформаційного забезпечення банків про поточний стан і розвиток роздрібного сегмента банківського бізнесу, ситуації на регіональних сегментах ринку. Важливо й інформаційне забезпечення фізичних осіб про діяльність конкретного комерційного банку, його цільового клієнтського сегменту та продуктового ряду.

Однак, найважливішим є підвищення ефективності внутрішнього управління роздрібним бізнесом у банку. Особливого сенсу цей постулат набуває в умовах функціонування банку, який спеціалізується на корпоративних клієнтах, оскільки ефективний роздрібний бізнес повинен бути інтегрований в його структуру.

Топ менеджменту українських банків слід звернути особливу увагу на зарубіжну практику організації роздрібного бізнесу, яка передбачає в ряді випадків виділення роздрібного бізнесу в окрему структуру, що дозволяє оптимізувати ризики, визначати ефективність бізнесу, підвищити його стресостійкість та конкурентоспроможність.

Але основною проблемою сучасного етапу функціонування роздрібного бізнесу залишається низький рівень фінансової грамотності населення.

Список джерел

1. Белоглазова Г.Н. Банковское дело: розничный бізнес / Г.Н. Белоглазова, Л.П. Кроливецкая. – М.: КноРус, 2010. – 416 с.

2. Вовк В. Особливості формування конкурентної стратегії банку на ринку банківських послуг / В. Вовк // Вісник НБУ. - 2011. – №9.– С. 20-26.

3. Цивільний кодекс України 16.01.2003 р. №435 – IV.