Экономические науки/ 1. Банки и банковские системы

К.е.н. ДІДЕНКО О.М.,

директор з питань роздрібного бізнесу Харківської ОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»

БАНКІВСЬКЕ РЕГУЛЮВАННЯ В УКРАЇНІ: ПОСТКРИЗОВИЙ ПОГЛЯД

На думку багатьох дослідників у сфері банківництва та економіки, за своєю сутністю глобальна фінансова криза виявилася кризою банківського регулювання та існуючої нормативно-правової бази, що визначає основні аспекти банківської діяльності. Так, згідно з законодавчим трактуванням, «регулювання» покликане вирішувати проблеми, які виникають на ринку банківських послуг, зокрема банкрутства фінансово-кредитних установ. Тобто банківське регулювання має на меті попередження та уникнення фінансових криз. Ситуація, яка склалася в економіці загалом та в банківській системі зокрема, є свідченням зворотного.

Однією з проблем, яка постала перед вітчизняною банківською системою стало зростання проблемних активів. Так, у пік кризових явищ у 2009 р. в банківському секторі фінансового ринку України обсяг так званої «токсичної» заборгованості досягав критичного рівня, що дорівнював 40-45%. Станом на початок 2012 р. ситуація дещо покращилась, проте частка проблемних кредитів в активах банків все ще залишається досить високою та становить 20%. На думку дослідників, даний показник є фактично ще вищим, оскільки банки мають тенденцію до приховування власних проблем. Ситуація, що склалася, ставить за необхідне вирішення завдання покращення якості активів банківської системи України на макрорівні, оскільки індивідуальні банки не спроможні вирішити дану проблему самостійно. Так, з цією метою наприкінці 2011 р. на основі націоналізованого банку АТ «Родовід банк» державою було створено санаційний банк. Новостворена установа заснована з метою накопичення проблемних активів державних банків. Відповідно, санаційний банк потенційно дозволить фінансово оздоровити баланси вітчизняних банків – державних та націоналізованих під час фінансової кризи, а саме: ПАТ «АКБ «Київ», ВАТ АБ «Укргазбанк», ВАТ «Ощадбанк», АТ «Укрексімбанк». Слід також зауважити, що АТ «Родовід Банк» був рекапіталізований на суму 8,4 млрд. грн. (наразі держава володіє 99,99% акцій банку), з яких 5,6 млрд. грн. були спрямовані на виплату депозитів фізичних осіб ліквідованого ТОВ «Укрпромбанк». При цьому після переказу вкладів клієнтів АТ «Родовід Банк» у ВАТ «Ощадбанк», останній повернув вкладникам проблемного банку кошти в обсязі понад 3,6 млрд. грн. Частина коштів були переоформлені як депозити ВАТ «Ощадбанк». Отже, в результаті проблема накопичення токсичних активів приватних комерційних банків залишиться невирішеною. Крім цього, деякі автори визначають такі недоліки прийнятого законодавчого проекту стосовно створення санаційного банку:

а) недосконалість організаційно-правових засад функціонування госпітального банку;

б) недотримання принципу транспарентності та публічності в управлінні проблемними активами банків;

в) використання великих обсягів бюджетних фінансових ресурсів держави; у даному випадку актуальним стає розвиток державно-приватного партнерства у частці фінансування.

На думку окремих науковців, збільшення державної частки в банківській системі призводить до порушення конкурентних засад функціонування банківської системи. Так, державна власність має залишатись тільки в тих випадках, коли банк виконує стратегічно важливу функції в державі, орієнтований на вирішення пріоритетних державних завдань. Так, як зазначалося вище, наразі в Україні існує 5 державних банків, а, отже, з метою перетворення їх на ефективний інструмент поліпшення економічного та фінансового розвитку доцільною буде розробка єдиної стратегій їх діяльності та розвитку з чітким визначенням завдань та напрямків для кожного з банків.

Так, з метою подальшої стабілізації банківської системи України увага держави має бути сконцентрована на ліквідації проблемних банків, а також пожвавленню консолідаційних процесів. Іншим напрямком є сприяння розвитку банківського кредитуванню пріоритетних сфер економічної діяльності в країни. Для здійснення цього завдання особливо важливою є підтримка держави банківських установ.

Загально визнаним є той факт, що банкрутство банку породжує суттєві соціальні втрати в країні, які не відшкодовуються ні банківськими менеджерами, ні акціонерами. Пруденційне регулювання власне орієнтоване на обмеження впливу негативних зовнішніх факторів, що можуть спричинити банкрутство банків, а також зародження системних банківських криз в країні загалом. У більшості країн банківське регулювання, орієнтоване на підтримку стабільності всієї системи, реалізується за рахунок створення так званої «мережі безпеки», що включає в себе такі елементи як: нагляд, гарантування депозитів, вимоги до розміру капіталу банків, функція центрального банку як кредитора останньої інстанції, налагоджена процедура проведення фінансової санації або ліквідації. Так, внаслідок реалізації антикризового регулювання було збільшено рівень капіталізації банківської системи України, адекватність регулятивного капіталу вітчизняних банків, зменшено обсяги кредитування в іноземній валюті, а також зменшено кількість проблемних банків. Проте ряд проблем все ще залишається невирішеними, як, наприклад, падіння довіри з боку населення до банківської системи України та до національної грошової одиниці зокрема. Саме тому в умовах посткризової стабілізації регулювання банківської діяльності потребує глибокого переосмислення та виважених реформувань на умовах транспарентності, що й являє собою сферу подальших досліджень та наукових розробок.