Экономические науки/3.Финансовые отношения.

Крищенко Кирило Євгенович

заступник голови-начальник Головного фінансового управління Чернівецької обласної державної адміністрації, м. Чернівці.

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ПРОТИДІЇ ПОРУШЕННЯМ РІВНОВАГИ ВНУТРІШНЬОГО РИНКУ ДЕРЖЗАКУПІВЕЛЬ

Своєрідною формою протекціонізму є антидемпінгова практика, до якої вдаються як провідні ринкові країни, так і країни, що розвиваються, у тих випадках, коли вважається, що певні закордонні виробники або відповідні національні уряди застосовують проти них інструменти нечесної конкуренції. Що мається на увазі?

Згідно з формальним підходом, антидемпінг є засобом протидії тим підприємницьким структурам, які проводять агресивну знижувальну цінову політику з метою опанування ринку, витіснення з нього конкурентів, а також тим закордонним продавцям (разом з відповідними державними структурами), які використовують субсидії та інші форми державної допомоги, що ставлять їх у вигідніше становище порівняно з іншими виробниками (передусім виробниками країни-імпортера).

З формальної точки зору підставою для вживання антидемпінгових заходів (відповідно до ст. VI ГATT) є конкретні небезпеки, які виникають у зв’язку з імпортом певної продукції. Такі небезпеки пов’язані передусім з:

- порушенням рівноваги внутрішнього ринку;

- створенням ситуацій, за яких національні виробники – традиційні гравці відповідних ринків зазнають збитків;

- погіршенням умов виробництва подібних або товарів-замінників на території країни-імпортера;

- суттєвими порушеннями економічної ситуації в одному з регіонів.

Однак такий формальний бік справи не дає вичерпної характеристики реальним відносинам і подіям у сфері антидемпінгового регулювання та вжиття антидемпінгових санкцій. Наприкінці ХХ та на початку ХХІ ст. антидемпінгові санкції (або те, що так називають), перетворилися на інструмент протидії небажаній міжнародній конкуренції. Точніше, йдеться про цільовий характер торговельних обмежень, які спрямовані на погіршення умов ввезення продукції до тієї країни, яка вдається до антидемпінгових заходів. Адже формальні підстави для порушення антидемпінгових розслідувань — нижчі за «звичайні» для певного ринку ціни та висока динаміка приросту продажу товарів певного національного походження на ньому — зовсім не обов’язково свідчать про нечесну конкуренцію. Причинами цінових переваг та позитивної динаміки продажу можуть бути вища ефективність виробництва товарів, а також нижчі витрати на виробництво (наприклад, витрати на заробітну плату).

Але життя є багатобарвним, і було б неправильно стверджувати, що існують країни, які проводять «тільки правильну» і «тільки неправильну» торговельну політику. Слід визнати, що в Україні «не все гаразд» із механізмами ціноутворення, що особливо було помітно у перші роки державної незалежності. І це не дивно, адже в державі відбувається становлення ринкових відносин після десятиліть «економічного тоталітаризму» — тривалого штучного усуспільнення виробництва та власності й повної централізації управління.

Разом з тим несталість ринкових механізмів сама по собі не є реальною причиною того, що іноземні конкуренти інколи програють вітчизняним експортерам та втрачають прибутки через ефективну діяльність останніх. Важливим аргументом у дискримінаційній стосовно України антидемпінговій політиці є «неринковий» характер її економіки. Тому виникають підстави для спростування аргументу щодо того, що зовнішні ціни, за якими українські виробники продають товари на міжнародних ринках, випливають із цін внутрішніх. Адже сам характер ціноутворення всередині країни не має методологічного значення. Відтак, залежно від традиційної практики конкретної країни, що вдається до санкцій, застосовується методика зіставлення цін на продукцію ввезення із внутрішніми цінами та із цінами продукції із «сурогатних країн», яка потрапляє на її ринок. Очевидно, що такий підхід містить дві принципові вади: по-перше, неточність порівняння, а по-друге, довільність вибору «сурогатних країн». Більше того, якщо врахувати, що безумовною домінантою економічних відносин в Україні вже утвердилися принципи ринку, в переважній більшості випадків є некоректними як теза про її «неринковість», так і аналогово-сурогатні методики цінового контролю.

Єврокомісія офіційно оголосила про готовність закрити доступ до європейських держзакупівель компаніям з тих країн, де діють преференції вітчизняним постачальникам товарів та послуг для держорганів. Офіційною метою нової ініціативи Єврокомісії служить заклик до столу переговорів країн-торговельних партнерів ЄС з питання відкриття їх ринків держзамовлення, пише "Комерсант-Україна".

ЄК висловила невдоволення такими протекціоністськими проектами, як "Купуй американське", "Купуй бразильське", "Купуй китайське", а також преференціями та пільгами для національних постачальників у Туреччині, Росії та Австралії, посилаючись на те, що європейський ринок держзамовлення практично повністю відкритий для компаній з цих країн.

Країнам, що підписали угоду про держзакупівлі в рамках Світової організації торгівлі (США, Канада і Японія), ЕК обіцяє розгляду в комісії СОТ з врегулювання спорів.

Для інших країн будуть застосовані додаткові механізми регулювання, наприклад антидемпінгові мита.

Нині обмеження на доступ до держзакупівель в ЄС компаній з третіх країн діють переважно у сфері обслуговування (телекомунікації, транспорт, пошта, водопостачання, енергомережі), де, згідно з регламентом 2004/17/EC, замовник має право виключити з тендера компанії, чиє пропозиція більш ніж на 50% сформовані товарами іноземного виробництва.

ЄК пропонує розширити рамки застосування правила для контрактів вартістю понад 5 млн євро незалежно від сфери закупівель.

Виняток заявки буде в двомісячний термін розглянутий ЄК, яка врахує, наскільки відкритий ринок держзамовлення в країні, звідки походить товар.

У разі численних і серйозних порушень прав європейських компаній ЄК отримає можливість провести розслідування і приступити до переговорів із третьою стороною, а в разі відмови країни відкрити свій ринок держзамовлення - заборонити доступ компаній цієї країни до тендерів у певній галузі або накласти штраф у вигляді антидемпінгового мита.

Крім того, замовники повинні будуть звітувати перед ЄК щодо передачі контракту стороні, яка запропонувала "ненормально низьку" ціну.

Заниженою ціна буде вважатися тоді, коли "пропозиція виявиться занадто хорошою, щоб бути правдою" (мається на увазі порівняння ціни на товар на відкритому ринку і ціни в заявці).

Якщо сума тендера менше встановлених порогів (для більшості позицій - 5 млн євро), на нього поширюється регулювання конкретної країни ЄС, але недискримінація постачальника за національною ознакою також повинна дотримуватися.

Єврокомісія очікує введення нових норм в дію у другій половині 2013 року, якщо їх схвалить кваліфікована більшість в Раді міністрів і Європарламенті.

Німеччина побоюється за доступ продукції своєї автомобільної індустрії та IT-компаній до держзамовлень в ЄС через те, що пропоновані обмеження можуть поширюватися і на спільні підприємства - компанії з високою часткою участі іноземного капіталу.

За розрахунками експертів, відкриття тільки ринку держзамовлення Китаю оцінюється в суму від 81 млрд до 208 млрд євро на рік. Однак китайська сторона вже поспішила заявити про незмінність своєї позиції з питання полегшення доступу до держзамовлень.

Український бізнес зараз не бере участь у держзакупівлях в країнах Євросоюзу, однак створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС може спонукати українські компанії брати участь в тендерах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» Верховна Рада України; від 22.12.1998 № 330-XIV. [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/330-14

2. Дороніна М. Г. Антидемпінгове законодавство держав - учасниць ГАТТ / М.Г. Дороніна // Журнал російського права. – № 1. – 2008. – С.59-64.