Петраш О.П.

Київський національний університет будівництва і архітектури, Україна

ЕФЕКТИВНІСТЬ УПРАВЛІННЯ ПОРТФЕЛЕМ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ

Оцінювати стан і динаміку економічної системи, управляти, приймати рішення у фінансово-економічній сфері доводиться в умовах невизначеності, конфліктності, дії дестабілізуючих чинників і зумовленого ними ризику. Невизначеність, якою обтяжена економічна система, характеризується тим, що вона залежить від багатьох чинників, дій контрагентів, котрі неможливо передбачити у всій повноті і з необхідною точністю. Є зрушення у суспільних потребах і споживчому попиті, виникають нові знання і технології, відбуваються зміни кон’юнктури ринку, коригування траєкторії руху економіки за політичною і соціальною необхідністю. В таких ситуаціях актуальним є оперативне управління фінансовими потоками, в тому числі і фінансовими інвестиціями.

Окремі теоретичні та практичні аспекти оцінки, управління інвестиційними проектами знайшли відображення в роботах вітчизняних вчених Алєксеєва І.В., Базилевича В.Д., Бланка І.О., Кузьміна О.Є., Покропивного С.Ф., Удалих О.О., Шклярук С.Г. Дослідженням проблем і моделюванню процесу управління портфелем фінансових інвестицій та ризиками, що виникають при цьому присвячено прикладні розробки Мельник О.Г., Колісник М.К., Ножак Л.С.

Нестабільність вітчизняного підприємництва, що спричиняє підвищений ризик при інвестуванні, недостатність інформації щодо ситуації на ринку, її непрогнозованість та суттєвий вплив на ринкову ситуацію політичної кон’юнктури обумовлюють актуальність пошуку наукових шляхів вирішення проблеми управління реальними активами в структурі інвестиційного портфелю підприємства за сучасних умов. В зв’язку з цим, існує необхідність пошуку методів практичної реалізації раніше невластивих економіко-управлінських і юридичних схем взаємодії між суб’єктами підприємництва та кредитними організаціями, що дозволить здійснити реструктуризацію портфелю фінансових інвестицій, а також збільшити реальні активи та капітал.

Наведені аргументи, як і необхідність формування рекомендацій щодо формування ефективних управлінських рішень стосовно необхідності здійснення інвестицій при формуванні інвестиційного портфелю підприємства свідчать про актуальність даної теми.

Метою статті є дослідження шляхів підвищення ефективності інвестування та вироблення послідовної політики управлінння фінансовими інвестиціями.

Ефективність інвестицій в реальні матеріальні активи залежить від багатьох факторів, серед яких найважливішими є: віддача вкладень, термін окупності інвестицій, інфляція, рентабельність інвестицій за весь період і за окремими періодами, стабільність надходжень коштів від вкладень, наявність інших, більш ефективних проектів, спрямованих на вкладення капіталу (фінансові активи, валюта, інші операції та ін.)[1].

Як правило, інвестор не вкладає вільні фінансові чи матеріальні кошти в одну справу, проект, акцію чи інший фінансовий інструмент, а вкладає в цінні папери різних підприємств, тобто формує інвестиційний портфель.

Інвестиційний портфель цінних паперів – це сукупність всіх фінансових активів у вигляді цінних паперів, якими володіє чи придбає акціонерне товариство (чи будь-який інший інвестор) для досягнення своєї мети [2].

Цінний папір – документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, встановленим законодавством про цінні папери [3]. Кожен цінний папір має різне призначення, доходність, ризик, можливість вільного обігу. Сформований за визначеними цілями портфель цінних паперів має бути оцінений в сукупності за критеріями доходності, ризику та ліквідності.

Основна мета формування інвестиційного портфеля полягає у забезпеченні реалізації найдохідніших фінансових інвестицій. До основних типів фінансових портфелів відносяться: портфель доходу, портфель росту, агресивний портфель, компромісний портфель, консервативний портфель [4]..Метою ж оптимізації портфеля цінних паперів є формування такого портфеля цінних паперів, який би відповідав вимогам підприємства як за дохідністю, так і за ризикованістю, що досягається шляхом збільшення кількості цінних паперів в портфелі.

Кожне підприємство, що бажає розмістити вільні кошти на фондовому ринку, має свою шкалу оцінки ризику і дохідності. Висока дохідність для одного підприємства може бути низькою для другого.

Підприємства вкладають свої капітали в цінні папери з метою отримання прибутків і збереження капіталу від інфляції. Щоб сформувати ефективний інвестиційний портфель цінних паперів, необхідно знати характеристики і значення різних видів цінних паперів, правила їх випуску, обігу, обліку, оподаткування та інші аспекти.

Портфелем цінних паперів називають сукупність усіх цінних паперів, які належать інвестору. При формуванні свого інвестиційного портфеля цінних паперів підприємство повинно забезпечити безпечність вкладення капіталу в цінні папери, задану прибутковість вкладень, зростання капіталу та його ліквідність.

Залежно від поєднання різних вимог до вкладення капіталу в цінні папери розрізняють наступні види портфеля цінних паперів [4,5,6]:

- традиційний (консервативний) портфель;

- ризикований або агресивний портфель;

- комбінований портфель цінних паперів, який поєднує в собі елементи і ризикованого і

традиційного портфеля.

Формування портфеля за видами фінансових інструментів наведено у табл. 1.

Будь-якому підприємству, що прагне до збільшення доходності портфеля цінних паперів, необхідно мати науково обґрунтовану методику оцінки, що містить рекомендації про те, як треба здійснювати вимірювання доходності, ризику, ліквідності, за допомогою яких джерел інформації і як визначати напрями оптимізації та управління портфелем [7].

Вітчизняні підприємства не мають єдиної науково обґрунтованої інформаційної бази для оцінки та аналізу ефективності портфеля. Кожне підприємство здійснює його за вибраним на свій розсуд певним набором критеріїв, що не завжди дає змогу забезпечити на перспективу доходність сформованого портфеля цінних паперів. Тому є необхідність в розробленні методичної та інформаційної бази оцінки рівня ефективності використання портфеля цінних паперів та оперативного управління ним.

Таблиця 1

Структура портфеля за видами фінансових інструментів, %

	Вид портфеля
	Агресивний (ризикований)	Комбінований ( компромісний)	Консервативний ( традиціний)
Державні цінні папери	5	35	45
Ощадні сертифікати	30	20	15
Інституційні облігації	15	30	20
Акції	50	30	20
Всього	100	100	100

Агресивний (ризикований) портфель цінних паперів створюється звичайно на строк не менше 6 місяців. Для того, щоб ризик вкладення в такий портфель міг компенсуватися можливістю отримання високого прибутку, сума вкладення за оцінками західних експертів повинна бути в межах 250–350 тис.гривень [4].

Комбінований портфель цінних паперів знижує ризик вкладень капіталу, але також вимагає високих стартових сум вкладень і на довгий період часу (більше 6 місяців).

Традиційний (консервативний) портфель в класичному вигляді складається з вільних грошових коштів підприємства і короткострокових вкладень у вигляді корпоративних акцій і облігацій та державних цінних паперів.

При формуванні портфеля простих акцій інвестору доводиться долати багато невизначеностей:

- невідомі заздалегідь майбутні фінансові результати емітента;

- невідомі заздалегідь час і величина виплати майбутніх дивідендів за акціями;

- невідомий заздалегідь ступінь ризику при інвестуванні в цінні папери.

Для усунення невизначеності при інвестуванні коштів в акції теорія і практика ринкового господарювання виробила визначені підходи до оцінки їх вартості [8]:

- метод капіталізації чистого прибутку;

- метод капіталізації дивідендів;

- метод капіталізації грошових потоків.

Проте значні зміни кон’юнктури фінансового ринку порівняно з товарним спонукають до здійснення більш активного моніторингу в процесі інвестування. Відповідно, і управлінські рішення з цих питань повинні мати оперативний характер.

Формування політики управління фінансовими інвестиціями на підприємстві, на нашу думку, доцільно проводити за такими етапами (табл. 2).

Таблиця 2

І етап	Аналізування рівня фінансового інвестування в попередньому періоді
ІІ етап	Визначення можливого обсягу фінансового інвестування в майбутньому періоді
ІІІ етап	Вибір механізмів фінансового інвестування
IV етап	Оцінювання доходності окремих фінансових інстументів
V етап	Формування портфеля фінансових інвестицій
VI етап	Забезпечення ефективного оперативного управління портфелем фінансових інвестицій
VII етап	Оцінювання результативності управлінських рішень

На першому етапі аналізується загальний обсяг інвестування у фінансові активи, темпи зміни питомої ваги інвестування в загальному обсязі інвестицій підприємства, склад конкретних фінансових інструментів та рівень їх доходності, який співставляється із середнім рівнем доходності на фінансовому ринку та рівнем рентабельності власного капіталу. Це дозволяє оцінити обсяг і ефективність портфеля фінансових інвестицій підприємства у попередньому періоді.

На другому етапі визначається обсяг фінансового інвестування на підприємствах, які не є інституційними інвесторами. Такий обсяг, як правило, не значний і формується на основі вільних фінансових засобів, що нагромаджуються заздалегідь для проведення майбутніх реальних інвестицій або інших витрат майбутнього періоду.

На третьому етапі встановлюються конкретні механізми інвестування в межах встановленого обсягу: вкладення капіталу в статутні фонди спільних підприємств, в доходні види грошових і фондових інструментів.

На четвертому етапі проходить оцінка та диференціація фінансових інструментів, основним показником яких є рівень їх доходності.

П’ятий етап передбачає формування портфеля фінансових інвестицій з врахуванням оцінки інвестиційних показників окремих фінансових інструментів. При цьому враховується тип портфеля, необхідність диверсифікації фінансових інструментів, забезпечення високої ліквідності портфеля. Складений у такий спосіб портфель відповідатиме оптимальному співвідношенню доходності, ризику і

ліквідності.

На шостому етапі необхідно забезпечити високий рівень управління портфелем фінансових інвестицій, оскільки за суттєвих змін кон’юнктури ринку інвестиційні якості деяких фінансових інструментів знижуються. За рахунок оперативного управління портфелем інвестицій забезпечується його реструктуризація з метою дотримання цільових параметрів його початкового формування.

На сьомому етапі проводиться оцінювання результативності управлінських рішень, аналізуються прийняті заходи та можливі альтернативи. Після цього передбачається повернення на перший етап.

Ефективне функціонування підприємств України неможливе без масштабних інвестицій, які являють собою найважливіший чинник економічного зростання. Запровадження послідовності формування політики управлінння фінансовими інвестиціями сприятиме розширенню вивчення спектра факторів, що впливають на окремі аспекти управління портфелем фінансових інвестицій.

Література:

1. Алєксєєв І.В. Моделювання інноваційного розвитку підприємства на стадії науково-технічної підготовки виробництва / Алексєєв І.В. – Х. : ВД «ІНЖЕК», 2006. – С. 294–316.

2. Алєксєєв І.В. Прийнятність інновацій і конкурентоспроможність підприємств / І.В. Алєксєєв, А.Г.Оленець // Теоретичні та прикладні питання економіки : зб. наук. пр.– К. : Видавничо-поліграфічний центр«Київський університет», 2009. – Вип. 19. – С. 147–153.

3. Базилевич В.Д. Розвиток внутрішнього ринку в умовах глобалізації: тенденції та суперечності /В.Д. Базилевич // Європейський вектор економічного розвитку : збірник наукових праць. – Д. : Вид-воДУЕП, 2005. – С. 137–142.

4. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент / Бланк И.А. – К. : Ника-Центр, 2001.

5. Кузьмін О.Є. Бюджетування зовнішньо-економічної діяльності підприємства: [навч. посібник] /Кузьмін О.Є., Мельник О.Г., Ножак Л.С. – Львів : Видавництво національного університету ”Львівськаполітехніка”, 2006. – 352 с.

6. Кузьмін О.Є. Проблеми фінансово-кредитного регулювання інноваційного розвитку виробничо-господарських структур : монографія / Кузьмін О.Є., Алєксєєв І.В., Колісник М.К. ; за заг. ред. О.Є.Кузьміна, І.В. Алєксєєва. – Львів : Вид-во національного університету «Львівська політехніка», 2007. – 152с.