Економіка / 5. Управління трудовими ресурсами

Григор’єва І.С., к.т.н., доц. Кулаков В.О.

Автомобільно-дорожній інститут

Державного вищого навчального закладу

„Донецький національний технічний університет”

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ І ВИКОРИСТАННЯ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ

В сучасних умовах розвитку економіки змінюється технологічний базис суспільного виробництва. Особливого значення при цьому набуває людський капітал, який визначає структуру національної економіки, а також ефективність функціонування господарства на всіх його організаційних рівнях. Саме цим обумовлюється актуальність визначення особливостей формування, розвитку та використання людського капіталу.

Вивченням питання формування і використання людського капіталу займались такі вчені, як І. Шумпетер, Р. Солоу, П. Саліван, П. Страссман, А. Прусак, С. Клімов, О. Амоша, В. Антонюк, О. Грішнова, А. Воронкова та інші.

Метою даної статті є обґрунтування особливостей формування та використання людського капіталу підприємства, необхідного для реалізації його стратегії.

Аналізуючи відтворення людського капіталу, можна виділити два основні етапи цього циклу [3]:

1. Формування людського капіталу – це процес, який відбувається на індивідуальному (сімейному), бізнес (виробництво) та державному рівні і передбачає в результаті інвестицій в здоров’я, освіту, культурний розвиток, виховання створення продуктивних здібностей людини.

2. Використання людського капіталу – це процес залучення у суспільне виробництво наявного у кожної конкретної людини сформованого людського капіталу з метою створення матеріальних і нематеріальних благ, надання послуг, а також процес, який передбачає підвищення ефективності людського капіталу через стимулювання інноваційної, трудової та підприємницької активності працівників, а тим самим підвищення мотивації, збільшення продуктивності праці і економічного зростання на всіх рівнях.

Формування людського капіталу – це складний багаторівневий процес трансформації знань персоналу, більша частина якого відбувається в розумі працівників. Людський капітал стає насправді капіталом тільки у випадку використання здібностей фахівця в трудовому процесі. Тому при його формуванні варто акцентувати увагу не на визначенні залежності вкладів у знання та інформацію і результати функціонування підприємства, а на залежність цілеспрямованих внесків у інтелектуальну активність працівників. Але при цьому необхідно окреслити чітку межу між інтелектом працівників (потенційними здібностями), потенційними компетенціями та їх творчою активністю, адже високий інтелект зовсім не визначає високу спроможність працівника до творчої праці.

Вивчення наукової літератури дозволяє виділити основні підходи до дослідження особливостей руху людського капіталу в будь-якій сфері економіки [1]:

- в сучасних умовах людський капітал є головною цінністю суспільства і головним чинником економічного зростання;

- формування людського капіталу вимагає від самої людини і всього суспільства значних витрат;

- людський капітал у вигляді навичок і здібностей є певним запасом, тобто може бути накопичуються;

- людський капітал може фізично зношуватися, економічно змінювати свою вартість і амортизуватися;

- людський капітал відрізняється від фізичного капіталу за ступенем ліквідності;

- людський капітал невіддільний від його носія – живої людської особистості;

- незалежно від джерел формування, які можуть бути державними, сімейними, приватними та ін, використання людського капіталу і отримання прямих доходів контролюється самою людиною.

Відмічені істотні особливості формування, накопичення, відтворення людського капіталу вимагають розробки специфічної моделі для опису, якісної характеристики і кількісної оцінки даних процесів.

Зовнішні чинники формування людського капіталу визначатимуться як загальноглобалізаційними процесами, так і внутрінаціональними тенденціями та особливостями. Найбільш суттєвими серед них є наступні [2]:

- зміна генерації (зміна поглядів, цінностей та пріоритетів), серйозні демографічні зрушення та високий рівень міграції;

- недосконала система професійно-освітньої підготовки та перепідготовки кадрів, особливо стосовно молоді;

- загальна ситуація в національній економіці – не адаптованість до ринкових умов господарювання.

У процесі формування людського капіталу слід враховувати, що працівники зазвичай не бажають постійно працювати на одному місці, а прагнуть нехай мінімального проте зростання у кар’єрі.

Таким чином, формування людського капіталу здійснюється у сфері освіти і виховання підростаючого покоління. Відтворення і накопичення – забезпечується в період активної трудової діяльності людини.

Література:

1. Грішнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки. – К. : Вид-во "Знання", 2001. – 254 с.

2. Гриньов А.М. Модель формування людського капіталу підприємства. – Вісник Хмельницького національного університету. – 2009, № 6, T. 3.

3. Журавльова І.В. Управління людським капіталом підприємства: наукове видання – Харків : Вид. ХНЕУ, 2004. – 284 с.