Экономические науки/6.Маркетинг и менеджмент

Мукомела-Михалець В.О.

Хмельницький Національний університет, Україна

Визначення коефіцієнтів вагомості складових ділової активності машинобудівних підприємств Хмельницької області

З метою підтвердження правильності напрямків дослідження з управління діловою активністю підприємства, які знайшли відображення в попередніх наукових працях [1,2], нами висунуто гіпотезу щодо наявності єдиної тенденції з оцінки вагомості складових ділової активності внутрішнього середовища серед незалежних експертів, які відносяться до різних суб’єктів господарювання, що займаються подібними видами економічної діяльності та розташовані в межах одного регіону.

Для проведення дослідження нами було відібрано 8 машинобудівних підприємств Хмельницької області. Дані підприємства виробляють різну за асортиментом машинобудівну продукцію, зокрема електронні пристрої, термопластавтомати, трансформатори, сільськогосподарську продукцію, військову техніку, тощо. Підприємства відрізняються за формую власності, організаційною формою, чисельністю працюючих та обсягам реалізації. Зокрема, це 5 публічних акціонерних товариства, 2 державних підприємства, 1 товариство з додатковою відповідальністю. З них 2- це великі підприємства, середньооблікова чисельність яких перевищує одну тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації понад п’ять мільйонів євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні. Решта - це середні підприємства.

Для визначення коефіцієнтів вагомості підсистем ділової активності розроблено анкету для опитування експертів.

По кожному підприємству було опитано по 10 респондентів, яким було запропоновано по 5-ти бальній шкалі оцінити вагомість 7 підсистем ділової активності підприємства (логістичну, операційну, інноваційну, інвестиційну, кадрову, фінансову, маркетингову). Оцінка мала відображати ступень впливу підсистеми на загальну ділову активність підприємства в динаміці на протязі 2006-2011 років. Експертами виступали працівники підприємства які займають керівні посади, а також провідні спеціалісти та інженерно- технічний персонал різні за віком та статтю.

Обробка отриманих анкет проводилась в два етапи. Спочатку визначалась узгодженість думок експертів в межах одного господарюючого суб’єкта та розраховувались коефіцієнти вагомості на підставі даних агрегованого експерта по підприємству. На другому етапі визначався агрегований експерт по всім восьми підприємствам. На нашу думку, розрахунок проміжних даних по окремому господарчому суб’єкту дозволяє уникнути похибки, пов’язаної із залученням некомпетентного експерта на первинному рівні та у випадку отримання неузгодженої експертної оцінки , оперативно провести додаткове анкетування. Фахівці, які залучаються до анкетування на одному підприємстві, знаходяться в єдиному внутрішньому середовищі, їх погляди як правило мають одну векторну орієнтацію.

Технологія, яка застосовувалась для обробок анкет на першому та другому етапах були подібні. Спочатку всі відповіді були зведені в узагальнюючу вихідну таблицю, на основі якої було побудовану матрицю балів. Наступним кроком – ми трансформували матрицю балів в матрицю рангів. Оскільки більшість відповідей мали однакову кількісну оцінку, нами було застосовано поправочний коефіцієнт для пов’язаних рангів. Далі знаходили ступінь узгодженості думок експертів за допомогою коефіцієнта конкордації. В усіх отриманих результатах коефіцієнт був більше 0,5, що вказувало на існування суттєвого зв’язку між експертами. Крім того, нами оцінювалась значущість коефіцієнта конкордації за допомогою критерію Пірсона. В усіх випадках гіпотеза про узгодженість думок експертів приймалась. Наступним кроком було визначення рангу по групі. Нами застосовувалось 3 метода визначення центральної тенденції: середня арифметична, медіана та мода. Визначення рангу по групі за методом середньої арифметичної надавав найменшу кількість пов’язаних рангів. Кінцева таблиця коефіцієнтів вагомості визначалась на підставі рангів по середній арифметичній з урахуванням поправочних коефіцієнтів для зв’язаних рангів.

Таким чином можна стверджувати про якість проведеного опитування та отриманих результатів

Таблиця 1

Узагальнені коефіцієнти вагомості підсистем ділової активності

Підсистеми ділової активності підприємства	Кіль-кість опиту-ваних	Кількість підпри-ємств /груп експертів	Коефіцієнт вагомості (α)
			2006р.	2007р.	2008р.	2009р.	2010р.	2011р.
Логістична підсистема	80	8	0,11	0,11	0,11	0,11	0,11	0,11
Операційна (виробнича) підсистема	80	8	0,25	0,25	0,25	0,14	0,18	0,18
Інноваційна підсистема	80	8	0,04	0,04	0,07	0,04	0,04	0,04
Інвестиційна підсистема	80	8	0,07	0,07	0,04	0,07	0,07	0,07
Кадрова підсистема	80	8	0,18	0,18	0,18	0,18	0,14	0,14
Фінансова підсистема	80	8	0,21	0,21	0,21	0,25	0,25	0,25
Маркетингова підсистема	80	8	0,14	0,14	0,14	0,21	0,21	0,21
Разом			1,00	1,00	1,00	1,00	1,00	1,00

Проаналізуємо отриманні коефіцієнти вагомості.

Найбільш важливими для підприємства експерти вважають фінансову та маркетингову підсистеми ділової активності, оскільки вони виконують функції, які дають можливість оптимально використовувати фінансові ресурси і просувати на ринок вироблену продукцію( послуги ). Середнє значення мають коефіцієнти вагомості логістичної, операційної та кадрової підсистем, що відповідає їх місцю в діяльності підприємства. Дуже низькі коефіцієнти вагомості по інноваційній та інвестиційній підсистемах. Це говорить про недовіру експертів стосовно залучення коштів інвесторів і значне ігнорування ролі інновацій у виробництві.

Література

1. “Методологічні засади визначення індексу ділової активності підприємств” “Економіка: проблеми теорії та практики”, Збірник наукових праць, В 264, Дніпропетровськ: ДНУ, 2010, с. 220-225

2. “Концептуальні засади створення ефективної системи управління діловою активністю машинобудівного підприємства” Вісник Хмельницького національного університета, 2011, №3, т.1, с.23-27