Гапоненко Л.П.

Криворізький національний університет, Україна

РЕАЛІЗАЦІЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ

На сучасному етапі розвитку України в мовах Європейської інтеграції системи вищої освіти актуальним стає питання оновлення змісту та організації навчання іноземних мов за професійним спрямуванням. Після підписання Болонської декларації, коли наша країна переходить до сучасного демократичного та розвиненого суспільства, основний акцент державної політики в галузі освіти робиться на створенні сприятливих умов для творчої самореалізації і всебічного розвитку кожної особистості. Зміни в суспільстві, технічний прогрес та науково-технічна революція несуть за собою трансформації в прийомах та методах навчання студентів вищих навчальних педагогічних закладів іноземній мові.

Болонська декларація передбачає розширення мобільності студентів та випускників, забезпечення працевлаштування молодих фахівців, знання й уміння яких повинні бути застосовані і практично використані. Стосовно викладання іноземних мов це означає поступове усвідомлення викладачами та методистами переваг інтерактивних методик та технологій викладання іноземних мов, у яких закладено розвиваючий потенціал: вдосконалення комунікативних і мовленнєвих вмінь і навичок, розвиток критичного мислення, підвищення рівня загальної культури іншомовного спілкування та соціальної поведінки студентів загалом.

Інтерактивна педагогіка як новий термін було введено у 1975 р. німецьким дослідником Гансом Фріцем. Слово «інтерактив» (від англ. «inter» – взаємний і «act» – діяти) означає взаємодію. Відповідно, інтерактивний – здатний до взаємодії, діалогу (полілогу). Інтерактивне навчання – це педагогічна система, заснована на спільній діяльності, що здійснюється засобами комунікації, це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну передбачену мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність [1,с.3].

Слово «технологія» грецького походження й означає «знання про майстерність» [2, с. 41]. Відповідно до цього, інтерактивна технологія навчання – це технологія моделювання шляху освоєння конкретного навчального матеріалу (поняття) в межах відповідного навчального предмета методами інтерактивного навчання. 

Н.С. Мурадова розглядає інтерактивне навчання як навчання, заглиблене в процесс спілкування. Для підвищення ефективності процесу навчання необхідна наявність трьох компонентів спілкування, а саме: комунікативний (передача та збереження вербальної і невербальної інформації), інтерактивний (організація взаємодії в спільній діяльності) та перцептивний (сприйняття та розуміння людини людиною) [3].

О. Пометун вважає, що інтерактивними можна вважати технології, які здійснюються шляхом активної взаємодії студентів у процесі навчання. Вони дозволяють на підставі внеску кожного з учасників у ході заняття спільною справою отримати нові знання і організувати корпоративну діяльність, починаючи від окремої взаємодії двох-трьох осіб поміж собою й до широкої співпраці багатьох [5,6].

        Основним принципом інтерактивного методу сучасні вчені виділяють принцип колективної взаємодії, який передбачає досягнення студентами комунікативних цілей через соціально-інтерактивну діяльність: дискусії, обговорення, діалоги, рольові ігри, імітації, імпровізації та дебати. Під час інтерактивної діяльності спостерігається позитивний вплив колективу на особистість кожного студента, формуються сприятливі взаємовідносини у навчальній групі.

Досвід викладання іноземних мов показує, що використання в навчальному процесі інтерактивних технологій допомагає студентам поступово перейти від автоматичного набуття лексичних мовленнєвих одиниць та граматичних знань до вільного практичного використання їх у процесі комунікації, поповнити запас активної фахової термінологічної, соціальної та побутової лексики та перетворити навчання іноземній мові на особистісно значущий процес.        

Ми використовуємо різноманітні технології інтерактивної діяльності на практичних заняттях, серед яких представлені: групова робота, рольові ігри, мозковий штурм, робота на розвиток припущення, робота на розвиток уяви, робота за методом „мереживної пилки” та ін. Достатньо дієвим різновидом групової діяльності є метод „мереживна пилка”, розроблений Е.Аронсоном в 1978р. У навчальній ситуації, яку створює викладач, студенти виступають у ролі педагога, обмінюючись між собою певною інформацією. Навчальна діяльність проходить невеликих групах (від 3 до 6 студентів) для роботи з певними частинами навчального матеріалу, який об’єднаний у блоки за змістом і логікою. Кожен член групи опрацьовує свою частину матеріалу, потім представники різних груп, що вивчали одне й те саме питання, зустрічаються і обмінюються інформацією. Такий обмін називають „зустріч експертів”.  Після цього „експерти” навчають власні групи тому, що дізналися. У свою чергу інші члени групи аналогічним чином опрацьовують власну частину матеріалу, як зубці однієї пилки. Засвоїти матеріал та отримати цілісне уявлення про явище, що вивчається, можливо лише уважно слухаючи колег і роблячи відповідні записи,  тому студенти будуть зацікавлені у сумлінному виконанні власної  та спільної частин роботи. Цікаво те, що звітує по темі як кожний окремо, так і група в цілому. На завершальному етапі викладач пропонує будь-якому члену групи питання по темі. Всі ці аспекти дозволяють залучати до роботи та активізувати навіть пасивних студентів із низькою мотивацією чи недостатнім рівнем володіння іноземною мовою.

Одним з найбільш поширеним  на протязі багатьох років залишається метод проектів. Цей метод виник ще на початку ХХ ст. Основна ідея подібного підходу до навчання іноземній мові полягає в тому, щоб перенести акцент з різного виду вправ на активну розумову діяльність студентів, що вимагає для свого оформлення володіння певними мовними засобами. Ось чому ми звертаємося до методу проектів на етапі творчого вживання мовного матеріалу. Є.С. Полат відзначав, що метод проектів передбачає визначену сукупність навчально-пізнавальних засобів та дій студентів, які дозволяють вирішити ту чи іншу проблему в результаті самостійних пізнавальних дій та припускають презентацію цих результатів у вигляді конкретного продукту діяльності. Як педагогічна технологія це є сукупність дослідницьких, пошукових, проблемних методів, творчих за своєю сутністю [4].

Під час виконання проектних робіт студенти залучаються в пошукову навчально-пізнавальну діяльність. Використання проектних технологій створює сприятливі умови для формування та розвитку пошуково-дослідницьких, комунікативних, технологічних, інформаційних компетенцій студентів. Такий вид діяльності створює креативну особистість з інтелектуальною активністю, розвиненими комунікативними вміннями. Крім того, це створює позитивну мотивацію студентів, тому що вивчення мови стає не ціллю, а засобом створення кінцевого продукту діяльності. Навіть найслабші студенти можуть проявити себе тут в повній мірі, виконуючи посильні для них завдання, і, в результаті, кожен студент робить свій внесок у створення проекту.

При виборі інтерактивних методик навчання іноземної мови за професійним спрямуванням ми враховуємо той факт, що знання, отримані дорослою людиною, набувають цінності тоді, коли допомагають у вирішенні реальних життєвих і професійних проблем, сприяють особистісному самовизначенню та самореалізації людини.

Працюючи зі студентами, ми  вимушені враховувати їх індивідуальний мовний досвід, вік, освітні та життєві потреби, індивідуальні особливості.

Як  свідчить практичний досвід роботи у педагогічному вузі, більшість студентів чекають від практичних занять з іноземної мови можливості спілкуватися та висловлюватися на мові, яку вони вивчають. Ми вважаємо, що чим більше спілкуються та розмовляють студенти, тим краще організоване практичне заняття тому, що головна мета при вивченні іноземної мови – це здатність до спілкування цією мовою.

Як висновок, ми можемо сказати, що у вищій  педагогічної школі відбувається перехід до інтерактивних методик викладання  іноземної мови як найбільш ефективних. В цілому інтерактивне навчання іноземній мові створює сукупний ефект, який виявляється в тому, що на фоні програмного засвоєння знань формуються вміння співробітництва, комунікативна компетентність та з`являються можливості залучати студентів у іншомовне мовленнєве середовище.

Література:

1. Барабанова  Г.В. Когнітівно-комунікативна модель навчання професійно орієнтованого читання іноземною мовою в немовному вузі//Іноземні мови N1,2004-С.29-31.

2. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: [навч.посібник] / І.М Дичківська. – К.: Академвидав, 2004. – 218с.

3. Мурадова Н.С. Коммуникативносвязующая роль культуры общения студентов технических заведений в интерактивном обучении. –  http://www.ostu.ru/conf/ruslang2004/trend2/muradova.htm

4. Полат Е.С. Теоретические основы составления и использования системы средств обучения иностранному языку для средней общеобразовательной школы./ Е.С. Полат. - Автореф. докт. диссертац. -  М., 1989.

5. Пометун О., Інтерактивні технології навчання: [методичний посібник] / О.І.Помєтун та ін.– Умань, 2003- 68с.

6. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок: Інтерактивні технології навчання. / О.І.Помєтун та ін. – К., 2004

7. John, Ann M.  Text, Role and Context: Developing Academic Literacies.-NY: Cambrige University Press, 1977.-171p.