Становление современной науки/2.Проблемы подготовки специалистов

К.п.н. Упатова І.П.

Харківська гуманітарно-педагогічна академія

Методична підготовка молодого вчителя

в історії педагогічної думки

На всіх етапах розвитку суспільства для більш швидкого та прогресивного його розвитку було необхідним піднесення престижу педагогічної професії й утвердження високого соціального статусу вчителя.

У Державній програмі «Вчитель» зазначено, що освіта є пріоритетною сферою в соціально-економічному, духовному й культурному розвитку Української держави, а ключова роль у системі освіти належить учителю [4].

Упротягом багатьох років ученими й вчителями-практиками здійснюється пошук більш ефективних науково-методичних напрямів діяльності освітян, пропонуються різні шляхи, способи та форми її ефективної реалізації на різних рівнях, виявляються різноманітні причини порушень.

Однак і до нині зазначена проблема не втратила актуальності. Модернізація вітчизняної системи освіти й у зв'язку з цим посилення вимог до якості підготовки фахівців висувають проблему науково-методичної підготовки молодого вчителя на передній план.

Безперечно, проблема науково-методичної підготовки вчителя на сучасному етапі розвитку шкільної освіти набуває першорядного значення у групі проблем успішної професіоналізації молодого вчителя і знаходяться у тісному взаємозв'язку з історико-педагогічною думкою.

Аналіз науково-педагогічної літератури щодо проблеми методичної підготовки молодого вчителя дає підстави свідчити про те, що постановка питання про методи шкільної роботи в різні історичні періоди розвитку освіти завжди була актуальною.

Найбільший внесок у вивчення проблеми методичної підтримки молодого вчителя зробили такі відомі педагоги, як Я. Коменський, Г. Сковорода, М. Корф, С. Миропольський, Ю. Федькович, М. Пирогов, П. Юркевич, Ф. Дістервег, К. Ушинський, А. Макаренко, В. Сухомлинський та інші.

Науково-педагогічні дослідження зазначеної проблеми містять цінні філософські, педагогічні та психологічні думки про професійне становлення молодого вчителя.

Загострення цієї проблеми прийшлося на період становлення радянської школи. Так, П. Архангельский у своїй статті «Загальні методи роботі в новій трудовій школі» (1924), порушує питання про методи шкільної роботи, він уважає, що воно є центральним і найважливішим для шкільного працівника. «Від правильного вирішення цього питання залежить подальший напрям шкільної справи по новому шляху, тому в даний час серед учительства спостерігається гострий інтерес до нових методичних питань і завдань» [2].

У статті «Методи шкільної роботи та їх класифікація в педологічному і рефлексологічному висвітленні» Н. Севастьянов відзначає методичну «безграмотність» на місцях, акцентує увагу педагогів на питанні «Які методи ви запроваджуєте у своїй шкільній роботі?» (1926). Автор указує на те, що з цим питанням неминуче стикається кожен педагог і часто потрапляє в глухий кут…, іноді доводиться констатувати цілковиту методичну безграмотність на місцях і, як наслідок цього, методичне безсилля» [5]. Науковець свідомо наводить ці факти з практики масової школи, щоб зазначити, що вирішення питання про методи шкільної роботи має велике значення для кожного вчителя-практика.

Аналізуючи вище зазначену проблему І. Автухов, у книзі «Загальні методи шкільної роботи» (1929), розкриває різноманітне підходи до розуміння питання про методи, що зустрічається в педагогічній практиці зазначеного періоду [1].

У 20-30 роки широку практику отримала діяльність районних, міських і шкільних методичних об'єднань, пізніше були затверджені нормативно-правові документи, якими регулювали процес методичної роботи освітян.

Хоча роботи, присвячені дослідженню проблем молодих учителів з'явилися ще на початку минулого сторіччя (В. Емененов, М. Соколов; В. Афанасов та ін.) [3, 6, 7], проте інтерес до методичної роботи в педагогіці та школоведенні значно посилився лише в 70-80-і роки. У цей період удосконалилася структура методичної роботи, приділялася особлива увага молодим фахівцям. Для них організовувалися семінари, практикуми, групові та індивідуальні консультації, цикли лекцій тощо. За умов такої організації професійної діяльності молодого вчителя в короткий термін відбувалося його професійне вдосконалення й самореалізація.

Слід зазначити, що найбільшу відповідальність за методичний рівень молодого педагога в усі часи брав на себе навчальний заклад, а саме: директор школи, заступники директора, наставники, методична рада, методичні об'єднання.

У сучасних закладах освіти впроваджується система роботи з молодими спеціалістами, якою передбачається проведення різних науково-методичних заходів, серед яких найбільш ефективними є методичні оперативки, теоретичні семінари (доповіді, повідомлення); семінари-практикуми, тренінги, декади ініціативи та творчості молодих спеціалістів, дискусії («круглий стіл», діалог-суперечка, дебати, форум); різноманітні виставки, звіти за темою самоосвіти, виставки кращих продуктів творчості; обговорення окремих відкритих, взаємовідвіданих уроків, заходів або їх циклу; сучасних новітніх методик, технологій, досягнень психолого-педагогічної науки; обговорення й оцінювання авторських програм, навчальних посібників; передового педагогічного досвіду особливостей його поширення й упровадження, педагогічний аналіз «зрізів знань» тощо.

Отже, оптимальне поєднання класичної спадщини минулого та сучасних досягнень наукової думки, її зв'язок з вітчизняною історією, культурою та педагогічним досвідом дає можливість усувати хиби в розв'язанні зазначеної проблеми й успішно впроваджувати в практику сучасної школи кращий науково-методичний досвід розв'язання проблем молодого вчителя.

Література

1. Автухов И. Общие методы школьной работы / Автухов И.- М. : Работник просвещения, издание третье, 1929. - 144 с.

2. Архангельский П. Общие методы работы в новой трудовой школе / П. Архангельский // Учительская газета. - 1924 - № 1. - С. 12.

3. Афанасов В. Типичные затруднения в работе молодых учителей и пути совершенствования их педагогического мастерства / В. Афанасов // Ученые записки Рязанского пединститута. - 1959. - Т.23.- С.7-62.

4. Державна програма «Вчитель» // Інформ. зб. Мін-ва освіти і науки України. - 2002. - № 10. - С. 4-32.

5. Севастьянов Н. Методы школьной работы и их классификация в педологическом и рефлексологическом освещении / Н. Севастьянов // «Просвещение» Пензенского губоно и губпроса - 1926. - № 8.

6. Соколов М. Молодые учителя на работе / М. Соколов // Вопросы изучения учителя. - М. : Учпедгиз, 1935. - С.12-37.

7. Эменов В. Трудности работы по математике (в школе) / В. Эменов // Вестник просвещения. - 1929 - №1.