Педагогические науки /3. Методические основы воспитательного процесса

Сачава К. Д.

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, Україна

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК НАВЧАЛЬНОЇ ПРАЦЕЛЮБНОСТІ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ

Перед сучасною школою стоїть завдання формування в учнів здатності мислити й діяти в нових виробничих умовах, виховання таких найважливіших якостей особистості, як працездатність, воля, трудова й пізнавальна активність, самостійність, інтерес, схильність і любов до праці взагалі й навчальної праці зокрема. У зв’язку з цим у Національній доктрині розвитку освіти в Україні, Концепції національного виховання акцентується увага на посиленні виховного й розвивального векторів навчання школярів, зорієнтованих на формування творчої, активної, працелюбної особистості, здатної навчатися впродовж життя, підготовленої до життєдіяльності в умовах високотехнологічного інформаційного суспільства.

Зазначені завдання висувають на перший план проблему виховання в школярів такої особистісної якості, як навчальна працелюбність, що знаходить вияв у любові й звичці до навчальної праці, сумлінному, старанному і своєчасному виконанні навчальних дій без примусу, зацікавленості у досягненні позитивних результатів і слугує не тільки дієвим засобом життєзабезпечення людини, але і її духовної самореалізації. Воднораз навчальна працелюбність сприяє підвищенню якості навчання школярів, оскільки забезпечує позитивне ставлення їх до навчання, уміння доводити справу до кінця, сприяє активізації навчально-пізнавальної діяльності, що вимагає виявлення учнями пізнавальної активності, самостійності, ініціативності, наполегливості, вольових якостей.

Різнобічне вивчення навчальної працелюбності як психолого-педагогічного феномену дало можливість визначити це поняття як інтегровану особистісну якість, яка виявляється в яскраво вираженому позитивно-активному ставленні особистості до навчальної діяльності, що екстеріоризується (поетапний перехід внутрішньої діяльності у зовнішній розумовий план) в навчально-пізнавальній діяльності і характеризується готовністю при виконанні навчально-пізнавальної роботи діяти з повною віддачею, здатністю тривалий час займатися цією діяльністю.

Отже, важливою характеристикою навчальної працелюбності є позитивно-активне ставлення до навчально-пізнавальної діяльності, тобто навчальної працелюбність необхідно передбачає вияв пізнавальної активності.

Активність як важлива характеристика діяльності розглядається сучасними педагогами і психологами як головна, пріоритетна передумова творчої й ефективної навчальної праці (Л. Арістова, Н. Бібік, Л. Божович, Н. Гавриш, М.Данилов, Д. Ельконін, І. Лернер, В. Лозова, В. Паламарчук, Т. Шамова, Г. Щукіна та інші), адже саме активність зумовлює інтенсивність, результативність діяльності.

У психолого-педагогічній науці немає єдиного підходу до визначення поняття «пізнавальна активність». Учені акцентують увагу на різних суттєвих характеристиках цього феномену, які значною мірою пов’язані з навчальною працелюбністю особистості.

Так, наприклад, Л. Арістова вважає, що пізнавальна активність людини виявляється у процесі її перетворювальної діяльності й передбачає ставлення суб’єкту до оточуючих явищ і предметів [1, с. 34]. На її думку, активність виступає як невід’ємна умова пізнавальної діяльності суб’єкту і змінюється відповідно до того, як змінюється рівень і характер змісту його діяльності.

Д. Вількєєв визначає пізнавальну активність як психічний стан, який виявляється в настрої розв’язувати інтелектуальні завдання [2].

Зі створенням в учнів потреби у знаннях, вихованням інтересу до навчання та високою вимогливістю вчителя, вихованням відповідального ставлення учня до навчання пов’язує активність у навчанні М. Данилов [3].

З погляду Н. Половнікової, пізнавальна активність – це готовність і прагнення до енергійного оволодіння знаннями [7].

Пізнавальну активність як діяльний стан учня, який характеризується прагненням до навчання, розумовою напругою і виявом вольових зусиль у процесі оволодіння знаннями розглядає І. Харламов [8, с. 31].

На думку Т. Шамової [9], активність у навчанні – це не просто діяльний стан учня, а якість цієї діяльності, в якій виявляється особистість самого учня з його ставленням до змісту, характеру діяльності і прагненням мобілізувати свої морально-вольові зусилля для досягнення навчально-пізнавальних цілей.

Пізнавальна активність, як відзначає Г. Щукіна, − це особистісне утворення, яке виражає індивідуальний відгук на процес пізнання, живу участь, розумово-емоційну чуйність учня в пізнавальному процесі [10, с. 18].

П. Підкасистий розглядає пізнавальну активність як найважливішу рису характеру, якість особистості, що виявляється в енергійності, ініціативній діяльності, у праці, навчанні, суспільному житті, у різноманітних видах творчості, у грі тощо [6].

Слушною в контексті проблеми, що розглядається, є думка М. Лісіної про те, що пізнавальна активність – це стан готовності особистості до пізнавальної діяльності, той стан, що передує діяльності й породжує її розумову активність як потребу в розумовій діяльності та інтелектуальну як потребу мислити, а не взагалі когнітивну діяльність [4].

Найбільш ємне визначення пізнавальної активності, на наш погляд, зроблено В. Лозовою [5], яка розглядає це поняття як рису особистості, що виявляється в її ставленні до пізнавальної діяльності, яка передбачає стан готовності, прагнення до самостійної діяльності, спрямованої на засвоєння індивідом соціального досвіду, накопичених людством знань і способів діяльності, а також знаходить вияв у якості пізнавальної діяльності.

Активність навчання формується у процесі пізнавальної діяльності, характеризується прагненням до пізнання, розумовим напруженням і виявленням морально-вольових якостей школяра, і в той же час сама активність впливає на якість діяльності.

Отже, зіставлення суттєвих рис навчальної працелюбності й пізнавальної активності дає підстави для висновку про тісний взаємозв’язок і взаємозумовленість цих особистісних якостей.

Література.

1. Аристова Л. П. Активность учения школьников / Л. П. Аристова. − М. : Просвещение, 1968. − 138 с.

2. Вилькеев Д. В. Познавательная деятельность учащихся при проблемном характере обучения основам наук в школе / Д. В. Вилькеев. − Казань, 1967. − 76 с.

3. Данилов М. А. Воспитание у школьников самостоятельности и творческой активности в процессе обучения / М. А. Данилов // Советская педагогика. − 1961. − № 8. − С. 32−42.

4. Лисина М. Развитие познавательной активности детей в ходе общения со взрослыми и сверстниками / М. Лисина // Вопросы психологии. – 1982. − № 4. – С. 18−35.

5. Лозова В. І. Цілісний підхід до формування пізнавальної активності школярів / В.І. Лозова. − 2-е вид., доп. − Х. : ОВС, 2000. − 164 с.

6. Пидкасистый П. И. Самостоятельная познавательная деятельность школьников в обучении: Теор.-эксперим. исслед. / П. И. Пидкасистый. − М. : Педагогика, 1980. − 240 с.

7. Половникова Н. А. Воспитание познавательной самостоятельности / Н. А. Половникова. Казань: Таткнигиздат, 1968. – 203 с.

8. Харламов И. Ф. Как активизировать учение школьников / И. Ф. Харламов. − Минск: Народная асвета, 1975. − 208 с.

9. Шамова Т. И. Активизация учения школьников / Т. И. Шамова. − М. : Педагогика, 1982. − 208 с.

10. Щукина Г. И. Активизация познавательной деятельности учащихся в учебном процессе: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов / Г. И. Щукина. − М. : Просвещение, 1979. − 160 с.