К.пед.н. Пишун С. Г.

Сумська філія Харківського національного університету внутрішніх справ, Україна

ДОЗВІЛЛЄВА АКТИВНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ У МІСЬКОМУ ПРОСТОРІ

Сукупність теоретичних і практичних способів організації міського простору привели до розуміння того, що соціальний простір сучасного міста багатогранний. У його межах можна виділити простір політичних стосунків, простір культури, простір побутової життєдіяльності та ще багато конкретних соціально-просторових форм, у кожній з яких втілюються ті або інші види життєдіяльності суб’єктів разом з їх матеріально-речовою структурою.

Незважаючи на свою уявну очевидність, дефініції понять «дозвілля», «відпочинок», «рекреація» відрізняються за своїм семантичним змістом. С. Паркер поділяє усі визначення поняття «дозвілля» на три групи:

- дозвілля - час (за винятком того, який ми витрачаємо на задоволення фізіологічних потреб у сні, роботі, їжі);

- дозвілля - діяльність, що здійснюється на основі вільного вибору;

- дозвілля - вільний від роботи та інших обов’язків час, який може використовуватися для релаксації, різноманітності, соціальних досягнень і розвитку особистості.

Соціологія дозвілля пропонує аналіз не окремого виду дозвіллєвої активності у відриві від сукупності дозвіллєвих практик, а простору усіх видів дозвіллєвої активності як системи, кожен елемент якої має певне значення. Таким чином, для розуміння будь-якого виду дозвіллєвої активності треба визначити позицію, що зайнята ним у просторі всього дозвілля, тобто розглянути простір системно пов’язаних дозвіллєвих активностей.

Дозвілля особистості в міському просторі визначається нами як територіальна соціокультурна організація діяльності певних індивідів у вільний час. Таке дозвілля полягає в сукупності трьох складових:

- розподілі людського масиву міста, який віддає перевагу тим або іншим видам дозвіллєвої активності відповідно до їх статусної позиції в соціальному просторі;

- схильності або цілеспрямованому прагненні, які забезпечують дозвіллєву активність;

- можливостях, які надаються міським простором для реалізації дозвіллєвої активності.

Такий простір ураховує зв’язок між видами дозвіллєвої активності й міським простором, між різноманітністю дозвіллєвих практик і сукупністю соціальних позицій особистостей. У дозвіллєвій діяльності реалізуються варіативні прояви особистості, здійснюється не примусовий вибір відповідно до ціннісних орієнтацій, мотивів, уподобань людини. «Вільний вибір діяльності уможливлює аналіз змісту дозвілля як «свободу для…», але не «свободу від…» правил соціального життя. Особистість, яка обрала свободу для творчої, зокрема, соціальної самореалізації, тобто засвоїла цінності культури на досить високому рівні, стає суб’єктом культурно-дозвіллєвої діяльності» [2, 174-175].

На думку М. Вебера, дозвілля є складовою «стилю життя», залежить від соціального класу, має чітко виражену класову диференціацію. Територіальна локалізація визначає життєві шанси індивіда, впливає на його майбутнє за допомогою місця народження та проживання, зумовлює вибір і специфіку дозвіллєвої поведінки. Активність у сфері дозвіллєвої діяльності обумовлена не лише особистими схильностями, але й об’єктивними чинниками, у даному випадку - просторовою організацією дозвілля. Територія може виступати ознакою, що утворює соціальні групи внаслідок обмеженості та нерівномірності розміщення ресурсів у певних точках міського простору.

Ю.О.Вєдєнін наголошує, що дозвіллєва та рекреаційна діяльність є одними з найбільш просторово виражених, тісно пов’язаних з територіальною різноманітністю видів соціальної діяльності [1, 114].

Д. Пірс вважає, що дозвілля може мати наступні хронологічні періоди:

1. Щоденний відпочинок, що здійснюється в безпосередній близькості від будинку або місця роботи впродовж коротких періодів дня.

2. Відпочинок упродовж цілого дня, що, можливо, полягає в екскурсіях на околиці міста, але в досяжності від будинку, не роблячи ночівель.

3. Уїк-енди та свята, короткі канікули можуть проводитися з певною частотою поблизу від присадибних ділянок, житла родини або інших місць тимчасового проживання.

Беручи за основу класифікацію потреб А. Маслоу, масовими видами дозвіллєвої активності прийнято вважати ті, які задовольняють перші три рівні потреб, - фізіологічний, у безпеці, в соціальній належності [3]. До подібних видів належить масовий спорт, перегляд розважальних ТВ - програм, читання журналів, слухання популярної музики, відвідування клубів за інтересами та культурно-масових заходів. Це відносно дешеві, доступні більшості людей види дозвіллєвої активності, тобто поширені задоволення. Проте слід зазначити, що у просторі великого міста масові види дозвіллєвої активності можуть бути малодоступними для певної частини містян з причини територіальної віддаленості від місця їх проведення.

Елітарні види дозвіллєвої активності передбачають послуги й товари, які виробляються в невеликій кількості, коштують досить дорого, є високохудожніми та зоорієнтовані на певні соціальні групи. Ще один критерій елітності - це розуміння індивідом важливості володіння таким знанням, навичками, досвідом, які недоступні іншим.

Література:

1. Веденин Ю.А. Динамика территориальных рекреационных систем / Ю.А.

Веденин. — М.: Наука, 1982. — 190 с.

2. Максимовська М. О. Соціальне виховання засобами дозвілля: проблеми та

перспективи /М.О.Максимовська // Теоретико-методичні проблеми виховання

дітей та учнівської молоді. Зб. наук. праць. Вип. 14, кн. ІІ. — К, 2010. —

С.170—178.

3. Маслоу А. Дальние пределы человеческой психики /А. Маслоу. — СПб.:

Изд.группа Евразия, 1999. — 432 с.