Педагогические науки / 5. Современные методы преподавания

Латина ХХІ століття: проблеми і перспективи курсу у вищій школі

Балалаєва О.Ю.

Національний університет біоресурсів і природокористування України, Україна

На початку ХХІ ст. у викладанні латини простежуються тенденції, які були характерними і для початку минулого століття – відновлюються спроби запровадити методи, що застосовуються при навчанні розмовних мов (А. Ю. Мусорін, А. Г. Слєдніков). Однак більшість дослідників схиляється до зіставного методу навчання. Проблему формування самоосвітньої компетенції при навчанні іноземних мов досліджує Д. С. Дроздова; формування автономності студента лінгвістичного ВНЗ на основі міждисциплінарної взаємодії англійської та латинської мов – О. О. Цивкунова; О. Л. Алтонен обґрунтовує навчання, що будується на взаємопроникненні латинської та англійської мов; О. А. Лисак розробляє методику навчання латинської мови, засновану на порівняльному аналізі концептів права у російській, латинській та англійській мовах. Т. П. Слєсарєва вивчає можливості реалізації компетентнісного підходу із використанням модульного навчання у процесі викладання латинської мови для гуманітарних спеціальностей.

Багатоаспектний аналіз проблеми навчання медичної латини представлено у працях В. Ф. Новодранової, яку вважають засновницею наукової школи медичного термінознавства. Гуманітарні аспекти викладання латинської мови у медичних вишах вивчали В. М. Катеринич, М. Н. Чернявський, культурологічні – Л. І. Іванова, О. Н. Полухіна. Л. O. Бережна, О. В. Кожанкова, Г. В. Овсяннікова, М. В. Старікова, розглядають навчання латинської мови в медичному ВНЗ у світлі міжкультурної комунікації. М. М. Лазарєва розробляє проблему організації дистанційного навчання латинської мови в галузі медичної освіти.

На межі XX–ХХІ ст. відзначається значне збільшення кількості навчально-методичних видань з латинської мови для спеціальностей різного профілю. Назвемо лише найзначніші вітчизняні навчальні видання.

Серед сучасних підручників і посібників із латини для медичних і ветеринарних напрямів звертають на себе увагу праці О. М. Бєляєвої, В. М. Бобирьова, М. М. Закалюжного, П. Ф. Іваницької, О. Г. Кісельової, Г. О. Краковецької, Г. Б. Паласюк, Л. Ю. Смольської, В. Н. Савченка, Є. І. Світличної, В. І. Семілєтко, С. Б. Столбецької, Є. М. Шевченко.

Вагомий внесок у розвиток навчальної літератури для гуманітарних спеціальностей (філологів, істориків, юристів) зробили С. Т. Жулай, Л. Л. Звонська, О. К. Куварова, В. М. Миронова (Трипуз), С. П. Ничаюк, Р. М. Оленич, М. Г. Сенів, Л. П. Скорина, В. В. Ставнюк, Л. П. Чуракова, З. М. Хоміцька, В. Д. Шинкарук, В. М. Шовковий, Н. М. Яковенко.

Навчально-методичну базу дисципліни «Латинська мова» для біологічних та агробіологічних спеціальностей розробляють О. Ю. Балалаєва, І. І. Вакулик, С. П. Гриценко, Н. І. Дранішев, М. М. Закалюжний, Н. В. Орлова, В. Г. Потуй, І. Д. Соколов, Б. Н. Фомін, Т. А. Шибінська, В. М. Шовковий.

Серед вітчизняних лінгвістичних досліджень різних аспектів латинської мови звертають на себе увагу наукові праці В. М. Миронової, К. В. Третьякової, Н. В. Бойко, Р. А. Щербини, С. П. Гриценко. Ґрунтовних педагогічних досліджень питань навчання латини значно менше.

Методичні основи застосування взаємозіставного методу в навчанні граматики класичних мов розроблено В. М. Шовковим. Їх сутність полягає у відсутності чіткого протиставлення «основної» і «другої» мови, а матеріал однієї мови може використовуватися для вивчення іншої. Учений дослідив лінгвістичні та психологічні засади цього методу, принципи та сферу функціонування, а також шляхи впровадження в процес навчання граматики класичних мов. Крім дидактичних принципів функціонування взаємозіставного методу дослідник указує методичні принципи (урахування рідної мови, мовного унаочнення, домінуючої ролі вправ) та спеціальні методичні принципи (лінійно-концентричний, історичності, раціонального компаративізму, самостійного пошуку, випереджувального навчання, оперування абстрагованими мовними категоріями, психологічної готовності) [3].

Є. П. Копіца вивчала питання збагачення словникового запасу учнів медичних класів гімназії науковою навчально-термінологічною лексикою на основі міжпредметних зв’язків української мови, української літератури, біології та основ латинської мови з медичною термінологією [2].

Проте за О. М. Бєляєвою, малодослідженими або такими, що взагалі не досліджувалися, залишаються питання цілей, змісту, підходу, методів і прийомів професійно орієнтованого навчання латинської мови [1:1]. Учена однією з перших порушила проблему навчання латинської мови за фаховим спрямуванням у медичних ВНЗ.

Отже, пріоритетні напрями дослідження методики навчання латинської мови у мовних і немовних ВНЗ стосуються викладання латини на гуманітарних (філологічних, педагогічних, історичних, юридичних) і медичних факультетах.

Література:

1. Бєляєва О. М. Професійно орієнтоване навчання латинської мови студентів вищих медичних навчальних закладів III-IV рівнів акредитації : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.02 / О. М. Бєляєва; Ін-т педагогіки НАПН України. — К., 2011. — 21 с.

2. Копіца Є. П. Збагачення словникового запасу учнів гімназії науковою навчально-термінологічною лексикою на міжпредметній основі : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.02 / Є. П. Копіца; Південноукр. держ. пед. ун-т ім. К. Д. Ушинського. — О., 2006. — 20 с.

3. Шовковий В. М. Методичні основи застосування взаємозіставного методу в навчанні граматики класичних мов : автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.02 / В. М. Шовковий; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. — К., 2004. — 21 с.