Филологические науки/ 1. Методика преподавания языка и литературы

Сиборова О.Л., Дубина М.О.

Східноєвропейський університет економіки і менеджменту,Черкаси, Україна

Мультикультурний контекст

сучасної англійської літератури

У сучасних умовах, коли англійська мова поширилася по всьому світу, природно змінюється і її роль, і саме розуміння англійської і навіть британської культури та літератури.

До 70-х років XX століття під терміном «англійська література» малася на увазі лише творчість письменників, які проживають на території Британських островів. Твори авторів, які живуть і працюють за межами Британії, зовсім не вивчалися або ж розглядалися в рамках британської літературної традиції.

З другої половини ХХ століття стан англійської літератури зазнає змін внаслідок процесів, що відбувалися в світі починаючи приблизно з 60-х років – розпад великих європейських імперій, заміна їх світовим економічним пануванням США, руйнування традиційних геополітичних кордонів, масова міграція і створення багатонаціональних спільнот, руйнування бар’єрів між культурами, національностями, цивілізаціями і подальше мультикультурне змішання, яке є наслідком свого роду «реактивної колонізації» Великобританії, в результаті якої на туманному Альбіоні осіли і асимілювалися тисячі нащадків колишніх колонізованих народів. Колоніальна ідеологія, тематика і естетика, які протягом майже двох століть були, явно чи імпліцитно, серед факторів, що визначали своєрідність англійської літератури, відійшли за певних історичних обставин. Літературні процеси, сформовані постколоніальною ситуацією, призвели до виникнення в рамках британської літератури напрямку британського постколоніального роману, що пов'язано з прагненням письменників-представників національно-культурних меншин, що живуть сьогодні на території Великобританії, переглянути концепцію національної самосвідомості та взаємовідносин культур, піддати сумніву багато з усталених стереотипів і привернути увагу до того факту, що в сучасному світі монолітна культура (або культура, яка вважає себе такою) все частіше поступається місцем культурному різноманіттю. У Великобританії «нову англійську літературу», яка являє собою складний багатонаціональний і різножанровий естетичний феномен, представляють вихідці практично з усіх континентів і регіонів колишнього колоніального простору. Це в минулому жителі африканського континенту, Близького Сходу, Пакистану, Індії, Шрі-Ланки, Сінгапуру, країн Карибського басейну, Австралії, Канади, та інших країн. Зокрема, найбільшою популярністю користуються твори Салмана Рушді, Тімоті Мо, Шиви Найпол, Відіа Найпол, Бена Окрі, Ханіфа Курейші, Вікрама Сета, Аніти Десаї, Роми Тірні, Аравінда Адіга, Зеді Сміт і інших.

Міграція, як ключова тема твору, опиняється в центрі уваги багатьох сучасних романістів. Одне з головних питань, яке виносить на порядок денний міграція, як найголовніший фактор, що формує мультикультурність художнього світу сучасних англійських авторів – ідея нації, почуття національної приналежності. Виміряти і оцінити міграцію можна і потрібно, не тільки в процесі географічного переміщення, але, що значно важливіше, через призму психологічних і культурних аспектів, що лежать в її основі, оскільки мігранти утворюють нові ідентичності в суспільному і особистому житті, реформуючи свою ідеологію в процесі освоєння чужоземного простору. Місце, яке письменники-мігранти займають у житті й літературі, можна найкраще проаналізувати, вдавшись до поняття «проміжний простір», який представляє собою стан, що дозволяє накладатися і переміщатися територіям відмінності, таким чином, що письменник-мігрант виявляє риси приналежності до обох світів і в теж час не вписується в жоден з них. Постколоніальна література дуже часто зображує героїв, що мають змішану, гетерогенну ідентичністю. При сприйнятті мультикультурної ідентичності в рамках домінуючої культури, виникає можливість розгляду та переосмислення свого «я» та розуміння «іншого» в рамках опозиції «свій» – «чужий», а також можливість протистояння стереотипним знанням про «інше» і ймовірність більш адекватного його визначення. Письменники-мігранти, перебуваючи між двох культур, пишуть твори з точки зору свого маргінального досвіду і становища, в якому вони змушені існувати і творити. Таким чином, їх проза поєднує в собі традиційні британські парадигми і національні особливості їх рідної культури. Тематика, якій присвячені твори таких авторів, їх стиль, сюжет можуть бути дивними, чужими європейському читачеві, оскільки йому доводиться стикатися з традиціями жителів колишніх колоній, з особливостями їх життя і світогляду, а деколи і вирішувати проблеми міжкультурної комунікації, вступаючи в спілкування з носіями неєвропейських культурних стереотипів. Іншими словами, корінні європейці потрапляють в нове культурне поле, збагачене неєвропейськими парадигмами і дискурсами. У зв'язку з цим неминуче виникає питання про використання для цих цілей англійської мови та про її здатність служити універсальним кодом міжнаціонального спілкування.

У постколоніальних творах змінюється не тільки загальна ідеологічна точка зору – змінюються художні засоби створення літературного твору. Найбільш очевидним, визначеним проявом мультикультурного контексту сучасної англійської літератури стають зміни, що відбуваються на рівні мови. Автори постколоніального напрямки активно користуються ресурсами «нових англійських мов», тобто мовних варіацій, що виникли в колонізованих областях на базі нормативного англійської мови. Важливий феномен, який відбувається з англійською мовою в постколоніальному мультикультурному просторі, – відміна його привілейованого становища. На зміну йому приходить інша мова, яка: а) свідомо використовується авторами-носіями різних культур для диференціації своєї культурної ідентичності, б) допомагає знайти ключ до розуміння мультикультурної прози. Поряд з лінгвістичним розмаїттям, у творах виникають нові культурні концепти, відмінні від стандартних англійських культурних норм.