Копєйцева Л.П.

Мелітопольський державний педагогічний університет

імені Богдана Хмельницького

Структурно-семантичні параметри

мінімальних іменних структур

Структура мінімальних конструкцій залежить від текстових позицій, які в сукупності є реальним виявом кожної форми. Висока функціональність мінімальних синтаксичних речень визначається не лише їхніми структурними параметрами та граматичними характеристиками, але й завантаженістю цієї конструкції в мові, її реальною можливістю забезпечувати процес комунікації як з погляду змістової сторони цього процесу, так і з боку нормативно-стилістичного аспекту.

Моделювання синтаксичної структури мінімальних конструкцій кваліфікується як двоаспектне явище, що становить ієрархізовану систему формально-граматичних та семантичних компонентів із властивим їм граматичним і семантико-синтаксичним змістом. На формально-граматичному рівні при класифікації моделей мінімальних синтаксичних структур береться до уваги морфологічне вираження головного (ядерного) конституента, що зумовлює виокремлення дієслівних і недієслівних моделей, а також квазі-речень, які є яскравими експресивами.

Оскільки синтаксичні мінімальні конструкції є виражальними засобами емотивної та волюнтативної функцій мови, виділено такі мінімальні формально-структурні та семантичні моделі іменного класу: номінативні, генітивні та вокативні.

Модель І – N (мінімальні номінативні речення): Надвечір’я. Бронзолиця Через поле молодиця Йде із сином на руці (В. Сосюра).

Номінативні речення становлять активну й дедалі більш уживану синтаксичну конструкцію. Форма ядерного конституента мінімальних номінативних речень втілює в собі функцію номінації (називання), реалізується у відповідній номінативній, номінативно-вказівній, номінативно-оцінній чи номінативно-окличній інтонації.

До мінімальних іменних номінативних речень належать такі, що виконують експозиційну функцію, тобто використовуються для змалювання реалій навколишнього середовища, стану людини і виражаються в таких моделях: модель 1 – N; модель 2 – Adj + N: Зловісна тиша. Холодно і млосно (В. Симоненко).

Номінативні структури функціонують у сценічних ремарках і виражаються такими моделями: модель 1 – Adj + N; модель 2 – N + Prepos. +N₆: Кладовище в Севільї. Пишні мавзолеї, білі постаті смутку, мармур між кипарисами, багато квітів тропічних, яскравих (Леся Українка).

Мінімальні синтаксичні номінативні структури, ужиті для переліку, реалізуються в моделі N + N: Злети і падіння. Віра і голод. Життя і острах. Біль і перемога! Конче – перемога (А. Любченко).

Називні речення, використані на позначення явища або предмета, що характеризується у наступних реченнях, репрезентуються такими моделями: модель 1 – Pron + N!; модель 2 – N!: Наше буття! Наше чудесне, прекрасне, запашне, чи як там його ще називають, буття! (А. Любченко).

До мінімальних номінативних “присудкових” речень належать ті, що виконують фінальну функцію, узагальнюють попередній зміст і реалізуються в таких моделях: модель 1– N!; модель 2 – Adj + N!: Закон! Судили! Що значить сказати одне маленьке слово те: ізгой! Невинне слово! (І. Франко).

Номінативні речення з оцінною семантикою репрезентовані такими моделями: модель 1 – N + N! ; модель 2 – Adj + N!: Зухи хлопчаки! – промовив дід. – Відважні хлопчаки! (І. Франко); Пекучий біль… І вона, самітна, В цвіті вся, як в думах голова (І. Драч).

Номінативні мінімальні речення можуть бути спонукально-бажальними та знаходять вияв у таких моделях: модель 1 – N!; модель 2 – Pron + N!: Документи! – Документи у нас, товаришу, різні, – сказав повстанець... (О. Довженко ); Ваш партквиток! Давайте! (М. Хвильовий).

Помітне місце в системі іменних структур посідають мінімальні генітивні, генітивно-квантитативні речення, які представлені моделями: N_gen; N_gen + Quant: А тюрм! А люду!.. Що й лічить! (Т. Шевченко); Триста років. Хіба жарт, – заплакала бабуся (О. Довженко).

Серед стверджувальних генітивних мінімальних однокомпонентних і двокомпонентних структур можна виділити такі моделі:

модель 1 – N_gen: За плугами в полі – сонця! Блиску! (А. Малишко);

модель 2 – Adj + N_gen!: Дитина б тая виростала Без матері, і ми б не знали І досі правди на землі! Святої волі! (Т. Шевченко);

модель 3 – там-то, там же + N_gen!: З гір на воду городи бучні розвелись. Там-то зілля, овощу! Там-то цвіту! (Марко Вовчок);

модель 4 – і яких, всяких + N_gen!: А всякого зілля, квіток! (Марко Вовчок); Побачив би ти тільки, яку він має фалангу кореспондентів у найрізноманітніших околицях краю! І яких кореспондентів! (І. Франко);

модель 5 – що + N_gen!: На небі що там зір! Що зір! (П. Карманський);

модель 6 – стільки+ N_gen!: Стільки вигод! Стільки трунків! Стільки розкошів!.. (І. Багряний);

модель 7 – N_gen + таки: Ото хіба тільки як не похопишся в двері. Народу-таки (А. Тесленко);

модель 8 – N_gen.!: Злість кипить, кипить, кипить... Язик сухий... Води! (О. Довженко);

Генітивно-квантитативні стверджувальні речення репрезентовані в сучасній українській мові такими структурно-семантичними моделями:

модель 1 – Quantit + N_gen з квантитативним числівниковим компонентом: Землі 58 десятин, є де розмахнутися. Дві пари волів. Троє коней (А. Головко);

модель 2 – Quantit + N_gen! з квантитативним іменниковим компонентом: Тут з роботягами побесідуєш по душах, щось і їм цікаве підкинеш... Ідей хмари! (О. Гончар);

модель 3 – Quantit + N_gen з прислівниковим квантитативним компонентом: Хм... мало, зовсім мало приданого (А. Тесленко);

модель 4 – Quantit + N_gen з фразеологізованим словосполученням у ролі квантитативного конституента: Риби і меду – хоч лопатою греби. У нас на Росі і не снилося такого... (В. Малик).

Структура головного компонента генітивних заперечних речень (Neg + N_gen) знаходить вияв у таких варіантах: модель 1 – ні (ані) +N_gen: І тривога, і труби грози Проростуть із іржавого серця глухого Бетховена! Але очі сухі. Ні сльози. Тільки так. Ні сльози (Л. Первомайський); модель 2 – жодних, ніяких + N_gen !: Жодного вогника, жодної постаті! (В. Малик); модель 3 – Prongen! (нікого, нічого): Тиша. Навкруги нікого! (У. Самчук); З баби-прабаби в цебрах воду носили. І нічого! (А. Головко); модель 4 – N_gen + ні (ані)+ фразеологізоване сполучення зі значенням міри, кількості: Сну – ані на волосок (Народна творчість).

Серед іменних структур виділяються вокативні речення, які реалізуються в моделях:

модель 1 – N₇!: Україно! Сьогодні звірів-ворогів Ти грудьми вогняними зустріла (М. Бажан);

модель 2 – N₇ + Pron !; N₇+Adj!: Світе мій! Моя ти зоренько святая! Моя ти сило молодая! Світи на мене, і огрій, І оживи моє побите, Убоге серце, неукрите, Голоднеє! (Т. Шевченко); Душе проклята! Душе з того світа! Чую твій голос і плач чую твій... (С. Чарнецький);

модель 3 – Pron! : Ви! Трикляті гітлерівці! Не подужать все’дно вам нас ніколи! (П. Тичина);

модель 4 – Adj!; Interj + Adj+ Pron!: Кохана! Чом серце твоє не таке? (П. Тичина); О златоглавий мій! Не раз голота Татарська пила твою чисту кров... (Є. Плужник).

В усному мовленні поширеними є іменні незакінчені, обірвані речення, які мають структурну схему з відповідним типовим значенням, виступають засобом формування та вираження думок, виконують комунікативну, когнітивну, емотивну функції.

Література:

Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис: Монографія / Анатолій Панасович Загнітко. – Донецьк: Дон НУ, 2001. – 662 с.

Чабаненко В.А. Стилістика експресивних засобів української мови / Віктор Антонович Чабаненко. – Запоріжжя: ЗДУ, 2002. – 351 с.