Надобко Сергій Володимирович

Національний Університет «Юридична академія України ім. Я. Мудрого»

Походження поняття «поліархія»

Під поліархією (від грец. pολi – багато і αρχία – правління, влада ) ще на початку ХХ ст. автори Оксфордського словнику (1909р.) розуміли «управління державою чи містом багатьма на противагу монархії» (вперше в широкий науковий обіг цей термін був уведений на початку 50-х р.р. ХХ ст. американським політологом Робертом Далем , але він вкладав широке значення в дану категорію , вважаючи поліархію типом громадянського суспільства). Тому поняття «поліархії» є тісно пов’язаним із сутністю громадянського суспільства. Розглянемо, що собою являє, власне - громадянське суспільство.

У сучасній юридичній науці погляди щодо громадянського суспільства досить різні, інколи навіть протилежні. Поняття «громадянське суспільство» все більше викликає цікавість у науковців – правників , а також у політологів, нерідко вживається у повсякденному житті. Аналізуючи юридичну літературу, можна твердо зазначити, що теорія громадянського суспільства встановлюється в нашій державі, а це дає можливість розроблювати певні наукові узагальнення.

Найбільш узагальнені та розповсюджені підходи розуміння громадянського суспільства:

· це суспільство, члени якого пов’язані між собою належними їм на правах власності майном (іншою власністю) на засадах рівності й автономності, і які не мають над собою іншого авторитету, окрім власної волі. Держава в цьому випадку спрямовує свої дії лише на захист їх об’єктивних прав, підтримку потрібної рівноваги між приватними і публічними інтересами [1];

· це система відносин, зв’язків між людьми (а також їх спільнотами, об’єднаннями ), котрим належать визнані державою формально рівні юридичні можливості бути власниками засобів і результатів своєї праці та брати участь у політичному житті, в управлінні суспільством [2];

· це система самостійних і незалежних від держави суспільних інститутів та відносин, які забезпечують умови для реалізації приватних інтересів і потреб індивідів та колективів, життєдіяльності соціальної, культурної та духовної сфер, їхнього відтворення й передачі з покоління в покоління [3];

· це система взаємодії в межах права вільних і рівноправних громадян держави, їхніх добровільно сформованих об’єднань, що перебувають у відносинах конкуренції й солідарності, поза безпосереднім втручанням держави, яка покликана створювати умови для їхнього вільного розвитку [4] .

Ознаками громадянського суспільства є: головною цінністю є людина, громадянин, права та свободи; рівноправність та недоторканність усіх форм власності; ефективна система соціального захисту населення ; політичний плюралізм; активна участь в управлінні державними справами громадських організацій, політичних партій; верховенство права, розподіл державної влади на законодавчу, виконавчу, судову.

Термін «поліархія» широкого поширення набув серед політологів, під яким розуміють політичну систему засновану на конкуренції різних політичних сил в боротьбі за підтримку виборців.

В тім науковці – правники вважають поліархію як одну із видів форм державного правління, які вмістила у собі як ознаки монархії так і ознаки республіки, має власну структуру та поліархічні форми правління.

Спираючись на головні ознаки поліархічної форми правління , і на ті, що кардинально відрізняють її від монархії та республіки, можна дійти висновку, що поліархія – це спосіб вираження сутності особливої політичної організації громадянського суспільства, який відображається у сформованій на основі волі громадян (народу) правової , політичної системи законодавчих та виконавчих органів влади, організація й функціонування якої ґрунтується на принципі поділу влади та відповідній системі стримувань і противаг.

Список використаної літератури:

1. Богінич О.Л. Громадянське суспільство як основа функціонування правової держави // Правова держава. 1995. - №6. с.66

2. Рабінович П.М. Громадянське суспільство і правова держава (загальнотеоретичні міркування) // Українське право. – 1996. - №3. – с.22 – 34.

3. Тодика Ю.М. Роль Конституції України в становленні громадянського суспільства // Вісник Академії правових наук. – 1999. - №2. – с.3 – 12

4. Скакун О.Ф. Теория государства и права. – Харьков: Консум, Ун-т внутр. дел, 2000. – с. 62-68