Павленко Н.М.

Київський національний університет будівництва і архітектури, Україна

уПРОВАДЖЕННЯ НИЗЬКОВИТРАТНИХ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНИХ ЗАХОДІВ У ВИЩИХ ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ ІЗ ЗАЛУЧЕННЯМ ОСНОВНИХ СТЕЙКХОЛДЕРІВ

Установам та організаціям бюджетної сфери, у тому числі, вищим навчальним закладам (ВНЗ), за радянські часи не було необхідності серйозно займатися проблемою економії енергоресурсів. Витрати на оплату теплової та електричної енергії, газу, води передбачалися в кошторисі, справно фінансувалися, та й унаслідок низьких тарифів становили мізерну частку від загальних витрат вишів. Не дивно, що в той час у ВНЗ практично не було приладів обліку тепла та води.

В сьогоднішніх умовах постійного зростання вартості енергоносіїв оплата за комунальні послуги є однією з найвагоміших статей витрат ВНЗ. За даними [1] у 2006…2008 рр. рівень відшкодування фактичних витрат на оплату послуг теплогазопостачання, електропостачання, водопостачання, водовідведення тощо закладам, що підпорядковані Міністерству освіти і науки (МОН) України та фінансуються з державного бюджету, становив 59,6%, 76,4% та 76,3%, відповідно. Недофінансовані витрати сплачуються вишами з коштів спецфонду та інших джерел.

З огляду на це, керівництво вищих закладів освіти має поставити перед колективом, в якості одного з пріоритетних, завдання зі зменшення споживання та раціонального використання ресурсів у будівлях ВНЗ - навчальних корпусах та гуртожитках.

Реконструкція відомчих котелень, заміна зношених мереж, термомодернізація гуртожитків та інші капітальні проекти, спрямовані на зменшення споживання енергетичних ресурсів ВНЗ, вимагатимуть значних фінансових вкладень і не можуть бути реалізовані без зовнішньої підтримки. Проте існують енергоефективні проекти та заходи, впровадження яких по силах будь-якому ВНЗ, оскільки потребує невеликих витрат, або може бути взагалі безкоштовним.

Метою статті є розгляд низьковитратних технічних, організаційних та інформаційно-просвітницьких заходів, упровадження яких у ВНЗ за участі зацікавлених сторін (стейкхолдерів) сприятиме підвищенню його енергоефективності.

Зацікавлена сторона (з англ. stakeholder) – це особа або група осіб, від яких залежить результат упровадження програми, проекту чи заходу (позитивний або негативний). Визначення та аналіз зацікавлених сторін, в основному, використовується в проектах та програмах, що фінансуються міжнародними організаціями та фондами з метою залучення громадськості до участі у прийнятті рішень з публічної політики [2], створення дорадчих комітетів [3] тощо. Один з рекомендованих підходів до визначення та аналізу зацікавлених сторін [4] передбачає підготовку таблиці зацікавлених сторін; здійснення оцінки важливості кожної зацікавленої сторони для певної діяльності та її відносного впливу на результати цієї діяльності; визначення характеру участі зацікавлених сторін у заходах, що плануються, та ризиків щодо їхньої участі.

Залучення до участі зацікавлених сторін під час планування та упровадження енергоефективних заходів у ВНЗ є дуже важливим, оскільки позитивно зацікавлені сторони можуть активно сприяти успіху цієї діяльності.

Розглянемо основні зацікавлені у впровадженні заходів з підвищення енергоефективності ВНЗ сторони. До них можна віднести такі:

- керівництво ВНЗ (ректор, проректори, декани факультетів);

- керівники та працівники підрозділів ВНЗ, що можуть бути пов’язані з реалізацією енергоефективних заходів (головний інженер, головний енергетик, головний механік, адміністративно-господарчий відділ, відділ капітального будівництва, відділ експлуатації будівель та інженерних систем, бухгалтерія, планово-економічний відділ тощо);

- професорсько-викладацький склад;

- студенти;

- персонал студентських гуртожитків;

- профком тощо.

Один з перших заходів, з упровадження якого ВНЗ має починати «боротьбу за енергоефективність», практично не потребує вкладення коштів. Він передбачає проведення детальної інвентаризації технічної документації, що стосується будівель і споруд ВНЗ, інженерного обладнання систем теплогазопостачання, водопостачання та водовідведення, освітлення, вентиляції, кондиціювання тощо. Для забезпечення надійної роботи інженерних систем, проведення обстежень стану будівель, ВНЗ повинен мати відповідну технічну документацію, зокрема, схеми теплових та водопровідних мереж, будівельні кресленики навчальних корпусів, гуртожитків та інших будівель і споруд ВНЗ, які є споживачами енергоресурсів і води.

Результати серії глибинних інтерв’ю, проведених нами з керівництвом адміністративно-господарчих підрозділів 24 вищих навчальних закладів (як державних, так і національних) у жовтні-листопаді 2010 р., засвідчили, що повну та актуальну (переглянуту та уточнену протягом останніх трьох років, з відображенням поточних змін у конфігурації систем, фіксацією місць проведення ремонтів, заміни трубопроводів тощо) технічну документацію має лише третина з досліджуваних ВНЗ. У більше половини ВНЗ, які брали участь в опитуванні, частина документації або не є досить актуальною або взагалі відсутня. Один респондент, який більше 40 років працює в адміністративно-господарчому підрозділі ВНЗ, під час інтерв’ю заявив: «Навіщо мені ці схеми, я і без них знаю, де і які труби в нас прокладено»).

Важливим також є аналіз відповідності реаліям сьогодення договірних відносин з постачальниками ресурсів. Наприклад, у частини досліджуваних ВНЗ договори з постачальниками теплової енергії не переглядалися декілька років поспіль.

Таким чином, в результаті проведеної інвентаризації можна буде зібрати «до купи» схеми електро-, тепло-, водопостачання та інші необхідні документи. Якщо інвентаризація виявить відсутність деяких з них, прийдеться наново розробити схеми та кресленики, які б відображали реальну ситуацію.

Що стосується договорів з постачальниками енергоресурсів, то за необхідності їх потрібно переукласти, оскільки додатки до договору можуть містити, наприклад, вже виведені з експлуатації об'єкти, а розрахункова кількість студентів і співробітників - набагато перевищувати фактичні значення. Верифікація розрахункових даних, наведених у договорах, може сприяти зменшенню платежів ВНЗ за комунальні послуги.

У впровадженні цього заходу основними зацікавленими сторонами є ректор, проректор з адміністративно-господарчої роботи, персонал, що обслуговує інженерні мережі, працівники відділу капітального будівництва тощо.

Іншим дієвим заходом з точки зору підвищення енергоефективності ВНЗ є налагодження обліку використання ресурсів. За даними [1] ситуація із забезпеченням об’єктів МОН засобами обліку теплової енергії, води та природного газу станом на 1 січня 2009 року становить близько 96 % від потреби.

Але ефективний облік має передбачати наявність відокремлених лічильників споживання ресурсів, зокрема:

- теплової енергії у кожному навчальному корпусі та гуртожитку;

- .гарячої і холодної води у кожному навчальному корпусі і гуртожитку;

- електричної енергії по корпусах, гуртожитках та системах внутрішнього і зовнішнього освітлення.

Встановлення лічильників само по собі не заощаджує ресурси, а фіксує їх фактичне споживання, що стимулює раціональне використання енергії та допомагає вести об’єктивні розрахунки між споживачами та виробниками (постачальниками) енергоресурсів.

Найбільш складною для ВНЗ з фінансової точки зору є проблема обліку теплової енергії, оскільки досить вартісними є як самі прилади обліку, так і їх монтаж та здача в експлуатацію. Проте повний облік необхідний, щоб не платити за неспожиті енергоносії.

Налагодження ефективного обліку сприятиме упровадженню ще одного низьковитратного але ефективного заходу - створення і функціонування системи моніторингу за споживанням енергоносіїв і води, в рамках якої має відбуватись постійний контроль і зняття показань лічильників теплової, електричної енергії, води тощо та проводитись аналіз споживання ресурсів шляхом порівняння дійсних витрат енергоносіїв і води з розрахунковими, нормованими відповідно до вимог будівельних нормативів.

Регулярний аналіз споживання ресурсів дає змогу не лише вчасно виявити завищення сум, що пред’являються до оплати, але й «вирахувати» об'єкти, що мають необґрунтовано завищене споживання. Аналізуючи графіки, можна, наприклад, побачити відмінність у споживанні електроенергії з розрахунку на одного студента в різних гуртожитках. У разі виявлення перевитрат потрібно встановити їх причини та розробити заходи з їх усунення.

Для постійного контролю за витратами енергоресурсів і води дуже ефективним (хоча і не дешевим) заходом є застосування автоматизованих систем обліку, що забезпечують безперервну реєстрацію і передачу на центральний пульт миттєвих витрат. Особливо таке доцільно в умовах компактного розташування будівель університетського містечка. ВНЗ може планувати впровадження такого заходу за умов появи фінансової можливості.

Важливою зацікавленою стороною, яка може вплинути на результати планування та впровадження заходу зі створення і функціонування системи енергомоніторингу, є працівники відділу експлуатації будівель та інженерних систем ВНЗ. Саме вони повинні здійснювати функції керування раціональним використанням енергії на всіх стадіях її вироблення, передачі, розподілу і споживання.

Наступним практично безкоштовним, але очевидно найбільш ефективним, з огляду на можливі результати заходом, має стати виховна робота щодо важливості економного використання ресурсів та інформування щодо практичних кроків з енергозбереження серед колективу ВНЗ.

Зміна ставлення до споживання енергоресурсів відбувається не відразу навіть на рівні керівників: проректора з адміністративно-господарчої роботи, головного інженера, головного механіка та ін. Вони займаються насамперед поточною експлуатацією систем, що поглинає весь їх час. Не дуже переймаються проблемами неефективного енерго- та водокористування і коменданти університетських гуртожитків. Що вже говорити про викладачів, студентів і співробітників ВНЗ!

Щоб подолати багаторічну звичку марнотратного споживання енергії та води, треба пов'язати у свідомості людини її благополуччя з економним ставленням до цих ресурсів. Саме на це має бути спрямована інформаційно-роз'яснювальна робота з викладачами, студентами та персоналом ВНЗ.

Керівництво вишу, у першу чергу, ректор, проректори, декани факультетів мають всіляко демонструвати колективу, що забезпечення енергозбереження та раціонального використання ресурсів є не менш важливим завданням, ніж забезпечення навчального процесу та наукової діяльності у ВНЗ. Обговорення проблеми ощадного використання енергоносіїв з аналізом динаміки їх витрат та планів упровадження заходів з енергозбереження має відбуватись на ректоратах, під час проведення рад університету та факультетів (і не в частині «Різне», а одним з перших пунктів порядку денного).

Участь зацікавлених у проведенні інформаційної кампанії з енергозбереження сторін представлена у таблиці.

Дані щодо динаміки витрат ВНЗ на оплату комунальних послуг (у тому числі, по гуртожитках) мають оприлюднюватися серед колективу ВНЗ. Результатом масштабної інформаційно-роз’яснювальної роботи має стати залучення студентів, професорсько-викладацького складу і обслуговуючого персоналу до розробки заходів з енергозбереження у ВНЗ, активізація їх участі у підготовці будівель до опалювального періоду, контролі за використанням електроенергії, води та інших ресурсів.

Не можна залишити без уваги й організаційно-технічні заходи, деякі з яких (вже після ознайомлення з ними) можуть видатись очевидними і навіть банальними, але чомусь до їх реалізації у керівництва ВНЗ «руки не доходять».

Наприклад, затуляння опалювального приладу (батареї) декоративними плитами (для краси) або шторами знижує тепловіддачу батареї на 10…20 %. Меблі у приміщенні не повинні перешкоджати циркуляції теплого повітря від батарей.

Фарбування опалювального приладу олійною фарбою знижує його тепловіддачу на 8…13 %, а фарбування цинковими білилами підвищує тепловіддачу на 2,5 %.

Простими але ефективним технічними рішеннями з економії теплової енергії, також є:

- розміщення термовіддзеркалювального матеріалу (утепленої алюмінієвої фольги) за радіатором системи опалення (зменшення втрат теплоти на 20…25 %);

- нанесення низькоемісійної ї термовіддзеркалювальної плівки на вікна (зменшення витрат тепла через вікна на 35…45 %);

- установка терморегуляторів на батареї (радіаторні термостати);

- встановлення на вході у вентиляційні канали найпростіших регулювальних пристроїв (регулювальних ґраток);

- ущільнення віконних рам, тамбурів, горищних люків тощо.

У святкові та вихідні дні доцільно зменшити подачу теплоносія. Упроваджуючи цей організаційний захід, необхідно забезпечити відновлення нормального теплового режиму за декілька годин до початку робочого дня.

Що стосується заходів з економії води, то найпростішим є оперативне усунення протічок сантехнічних приладів та аварій на водопровідних системах. Кран, що протікає, – це втрата 48000… 50000 л води за рік, або 4000 л води за місяць. Унітаз, у якому вода витікає невидимим струмком втрачає до 100000 л води за рік. Візуально помітний потік води (при незначному порушенні дзеркала води в унітазі) спричинить втрату близько 400000 л води за рік.

Економію гарячої води можна забезпечити обмеженням часу роботи душових у гуртожитках. При цьому відпадає марна витрата води в періоди, коли ніхто не миється (залишений невимкненим душ, не повністю закриті крани та ін.

Економію електричної енергії (до 80 %) можна забезпечити заміною ламп розжарювання на люмінесцентні компактні лампи. Зменшити рахунки за електроенергію допоможе і регулярний контроль за вимкненням світла в корпусах після закінчення занять, а також вранці за умов достатнього природного освітлення.

Тобто, у вишах треба проводити «лікнеп» щодо простих технічних рішень, які можуть підвищувати ефективність кінцевого енергоспоживання.

У кожному закладі освіти залежно від його розміру, структури, розташування і навіть історії проблема енергоефективності має свої специфічні особливості. Проте реалізація у ВНЗ комплексу низьковитратних енергоощадних заходів за активної участі зацікавлених сторін може забезпечити істотне зниження енергоспоживання і, відповідно, оплати за нього.

Подальші розвідки передбачають розробку рекомендацій для вищих навчальних закладів з визначення та проведення аналізу зацікавлених сторін під час планування проектів реконструкції і модернізації будівель та інженерних систем із залученням зовнішніх інвесторів.

Література:

1. Програма Міністерства освіти і науки України щодо зменшення споживання енергоресурсів навчальними закладами та установами освіти, підпорядкованими Міністерству і фінансування яких здійснюється з державного бюджету, на 2010-2014 рр.

2. Засади публічної політики для громадських організацій. Практичні рекомендації щодо організації робіт / В.М. Гнат, О.В. Гуменюк, В.Т. Нанівська, В.А. Нікітін, М.В. Сунгуровський. – За ред. В.Т. Нанівської.– К.: Оптима, 2004. – 208 с.