Степаненко І.І.

Київський національний університет будівництва і архітектури, Україна

Аналіз потенціалу енергоефективності в житловому секторі України

На 1 січня 2011 р. житловий фонд України становив 1066,6 млн. м² загальної площі, включаючи житловий фонд (1,7 млн. м²), що знаходився на балансі підприємств-банкрутів та тих, що припинили свою діяльність, а також незаселених будинків (29,4 млн. м²). Житловий фонд міських поселень становив 64,2%. Площа гуртожитків та житлових приміщень у нежилих будівлях в загальному житловому фонді склала 1,9% (20,7 млн. м²). Частка приватного житлового фонду в загальному обсязі становила – 92,2%, комунального – 6,3%, державного – 1,5%.

Загальна кількість квартир в Україні становила 19,3 млн., тобто на 2,4 жителя країни у середньому припадала одна квартира. За кількістю кімнат квартири розподілились наступним чином: 19,3% – однокімнатні, 37,2% – двокімнатні, 33,0% – трикімнатні, 10,5% квартир мали чотири і більше кімнат.

Станом на 1 січня 2011 р. житловий фонд налічував 10148,9 тис. будинків, включаючи будинки (9,8 тис. од.), що знаходились на балансі підприємств-банкрутів та тих, що припинили свою діяльність, а також незаселені будинки (598,7 тис. од.).

Структура розподілу будинків житлового фонду України за роками зведення станом на 1.01.2011 р. наведена на рис. 1.

На підставі офіційних статистичних даних неможливо провести аналіз впливу енергоефективних заходів в житлових будинках. Житловий фонд країни постійно збільшується, наприклад в порівнянні з 1997 р. житловий фонд станом на 2009 р. збільшився на 7%. В той же час, кількість теплової енергії, що виробляється і, відповідно, відпускається населенню постійно зменшується – у 2009 р. на 37% рази менше, ніж у 1997 р. Витрати на комунально-побутові потреби знизились ще більше – на 46% за вказаний період.

Рис. 1. Розподіл житлових будинків за роками зведення на 1.01.2011 р.

Зниження відпускної кількості теплової енергії можливо за рахунок наступного:

- підвищення енергоефективності будинків;

- пом’якшення зовнішнього клімату;

- зниження якості послуг з теплозабезпечення житлових будинків;

- зміни структури теплопостачання, що не відображено офіційною статистикою.

Основною експлуатаційною характеристикою існуючих житлових будинків, є витрати на їх опалення. Результатом зниження вказаної характеристики є відповідний рівень енергозбереження. Зниження тепловитрат на опалення у житловому фонді можливо за рахунок проведення термомодернізації існуючих житлових будинків. При цьому під термомодернізацією будівлі розглядається комплекс ремонтно-будівельних робіт, спрямованих на підвищення теплотехнічних показників огороджувальних конструкцій будівель згідно вимог державних будівельних норм, показників енергоспоживання інженерних систем та забезпечення енергетичної ефективності будівлі не нижче встановлених мінімальних вимог.

Оцінка потенціалу енергозбереження проводилась на підставі наступних методичних положень.

Нормативні мінімальні вимоги встановлюються згідно з ДБН В.2.6-31. Так, нормами визначено, що питомі тепловитрати на опалення будинків повинні задовільняти умові:

q_буд ≤ E_max. (1)

де q_буд – розрахункові або фактичні питомі тепловитрати;

E_max – максимально допустиме значення питомих тепловитрат на опалення будинку за опалювальний період, кВт·год/м², що визначається залежно від призначення будинку, його поверховості та температурної зони експлуатації.

Розрахункові питомі тепловитрати на опалення існуючого житлового фонду визначаються для будинків-представників характерних для міської, місцевості.

В міських поселеннях присутні як багатоквартирні житлові будинки, так і одноквартирні малоповерхові будинки. В офіційних статистичних джерелах відсутня інформація щодо структурного розподілу багатоквартирних та одноквартирних житлових будинків міських поселень, а наявна тільки узагальнена інформація. В такому випадку не можливо точно встановити узагальнене значення розрахункових тепловитрат на опалення житлового фонду міських поселень, оскільки не можливо чітко визначити у відсотковому відношенні кількість типових об’єктів до загальної кількості житлових будинків. Цей, факт, в свою чергу, не дозволяє зважено оцінити питому вагу кожного типу з об’єктів-представників у загальній величині розрахункових питомих витрат на опалення житлового фонду міських поселень.

В якості об’єктів-представників для розрахунків питомих тепловитрат на опалення багатоквартирних житлових будинків міських поселень прийняті наступні будинки:

- будівля 5-ти поверхова житлова на 4 під’їзди;

- будівля 16-ти поверхова житлова на один під’їзд.

Потенціал енергозбереження у житловому фонді розглядається з огляду на можливість проведення спеціальних заходів, що в подальшому забезпечать рівень питомого енергоспоживання на опалення будинків не нижче нормативного. Таким чином, проведена оцінка мінімального значення енергетичного потенціалу, тобто при умові досягнення тих характеристик, що встановлені в чинних будівельних нормах. При цьому слід підкреслити, що ідеологія державних будівельних норм полягає у встановленні саме мінімальних характеристик енергоефективності житлових будинків, нижче яких не допускається введення в експлуатацію об’єктів, але об’єкти з більш високими характеристиками енергоефективності можуть застосовуватися по рішенню інвесторів.

На підставі статистичних даних визначається структура розподілу житлового фонду України за температурними зонами (рис. 2).

Рис. 2. Розподіл загальної кількості житлових будинків України за температурними зонами на 1.01.2011 р.

Фактичне питоме споживання теплової енергії на опалення 1 м² визначається за формулою:

, (2)

де Q_i – енергоспоживання на опалення багатоквартирних житлових будинків і-ої температурної зони України, кВт·год;

Fб_і – загальна площа житлових багатоквартирних житлових будинків і-ої температурної зони України, м².

Потенціал енергозбереження розраховувався за формулою

, (3)

де ΔQ – розрахунковий потенціал енергозбереження, кВт·год/рік;

Δqi – різницею між фактичними та нормативними значеннями питомих тепловитрат на опалення житлових будинків і-ої температурної зони України, кВт·год/м².

Отримання енергетичного ефекту Δqі можливо за рахунок здійснення термомодернізації будівель шляхом підвищення показників теплової ізоляції огороджувальних конструкцій, зменшення повітрообміну до допустимих за санітарно-гігієнічними вимогами значень, встановленні приладів регулювання подачі теплової енергії.

Розрахунки показали, що запровадження заходів по термомодернізації існуючих житлових багатоквартирних будинків і перевід їх з класів енергоефективності D, E, F до класу C дозволить досягти зменшення енерговитрат на їх опалення в масштабах України на 0,82·10⁵ ТДж/рік. Тобто при загальних витратах 2,16·10⁵ ТДж/рік економія може складати до 37%.

Таким чином, реалізація визначеного потенціалу енергозбереження тільки у багатоквартирних житлових будинках міських поселень дозволить отримати сумарний економічний ефект за рахунок проведення термомодернізації близько 9,8 млрд. грн. на рік. при середньої собівартості виробництва 1 Гкал. теплової енергії на 1.01.2012 р.

Література:

1. Political Soience Students Writer’s Manual, by Gregory M. Scott, et all. – Upper Saddle River, N.J., Prentice Hall, 1998. – Chapt. 13.

2. Житловий фонд України у 2010 році. Статистичний бюлетень. – Державний комітет статистики України. – Київ, 2011.

3. Статистичний бюлетень про основні показники роботи опалювальних котелень і теплових мереж України за 2010 рік. – Державний комітет статистики України. – Київ, 2011.

4. ДБН В.2.2-15-2005 Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення

5. Галузева програма підвищення енергоефективності у будівництві на 2010-2014 роки. Міністерство регіонального розвитку і будівництва України. Київ, 2009.

6. ДБН В.2.6-31:2006 Конструкції будинків і споруд. Теплова ізоляція будівель

7. ДСТУ-Н Б А.2.2-5:2007 “Проектування. Настанова з розроблення та складання енергетичного паспорту будинків при новому будівництві та реконструкції ”