Экономические науки/12. Экономика сельского хозяйства

Д.е.н. Котикова О.І.

Миколаївський державний аграрний університет, Україна

обґрунтування теоретичних засад формування інноваційної моделі екологобезпечного землекористування

Стратегічний напрям підвищення рівня ресурсо-екологічної безпеки ґрунту, головного фактора життєдіяльності нинішнього й наступних поколінь, полягає у радикальній перебудові взаємовідносин між людиною і земельними ресурсами, що визначає необхідність переходу на інноваційну модель розвитку землекористування, яка враховує особливості функціонування суспільства на сучасному етапі та закономірності процесів використання земельних ресурсів і вплив на них інтенсивної виробничої діяльності, допустимі рівні антропотехногенних навантажень тощо.

На сучасному етапі розвитку науки визначення сутності терміна «інновації» [1, 2, 3, 4, 5, 6, 7] має п’ять основних підходів: об’єктний (у вітчизняній літературі в цьому випадку даний термін часто виступає словом «нововведення»); процесний; об’єктно-утилітарний; процесно-утилітарний; процесно-фінансовий.

Однак усі ці підходи відносно інновацій у сільськогосподарському землекористуванні мають суттєвий недолік: виникає ситуація, коли будь-яке нововведення можна трактувати як інновацію, навіть, коли таке нововведення має негативний екологічний чи соціальний результат. Слід також враховувати особливості сільськогосподарського землекористування, які створюють специфічні ознаки інновацій у цій сфері діяльності:

- інновації завжди пов’язані із практичним використанням оригінальних рішень у процесі використання землі [8];

- конкретна еколого-економічна і соціальна вигода не тільки для землевласників та землекористувачів, але і споживачів сільськогосподарської продукції та ін. [8];

- у виробничій функції земля як фактор виробництва, у порівнянні з капіталом та працею, має ряд принципових відмінностей: гранична межа заміни землею інших ресурсів визначається не тільки спадним ефектом масштабу, а, в першу чергу, просторовою обмеженістю; межі замінності землі працею чи капіталом дуже звужені; запровадження у виробничий процес досягнень НТП дещо розширює ці границі, але на незначні величини; здатність землі підвищувати родючість ґрунту за умов правильного використання дозволяє отримувати зростаючий ефект без збільшення масштабу виробництва [9].

- інновації призводять до якісних змін ґрунтів.

Дослідження сутності інноваційного розвитку дозволяє зробити висновок про те, що він є філософією й мистецтвом стратегічного розвитку землекористування, який відкидає експлуататорське використання земельних ресурсів та забезпечує підкорення людини законам біосфери, яка, за словами В.І. Вернадського, перетвориться в ноосферу, де розум людини буде знаходитися в гармонічній єдності «людина – природа» [8].

Виходячи з вищезазначеного, сутність категорії «інвестиція» при використанні її в термінологічному апараті економіки землекористування, зводиться до наступного – це новація, використання якої в процесі сільськогосподарського землекористування дозволяє отримати еколого-економічний та соціальний ефект за умови раціонального використання та охорони земель.

Якщо виходити з того, що стійкий розвиток землекористування – це модель функціонування системи землекористування із обмеженими параметрами, що забезпечує збалансовану динамічну рівновагу між компонентами інтегрованої соціо-економіко-екологічної системи протягом визначеного проміжку часу [8], очевидно, що інноваційна модель розвитку сільськогосподарського землекористування за змістом, цілями та завданнями є тотожною моделі стійкого розвитку сільськогосподарського землекористування для тих підприємств, які ще не перейшли на модель стійкого розвитку, і складовою – для господарств, які вже перейшли на принципи стійкого розвитку сільськогосподарського землекористування. Відповідно засади формування інноваційної моделі сільськогосподарського землекористування будуть відрізнятись для господарств залежно від того, чи перейшли вони на модель стійкого розвитку, чи ще не перейшли (табл. 1).

Таблиця 1

Теоретичні засади формування інноваційної моделі

сільськогосподарського землекористування

Параметри	Інноваційна модель для:
	господарств, які ще не перейшли на модель стійкого розвитку	господарств, які вже перейшли на модель стійкого розвитку
Зміст категорії	новація, використання якої в процесі сільськогосподарського землекористування дозволяє отримати еколого-економічний та соціальний ефект за умови раціонального використання та охорони земель	модель функціонування системи землекористування із обмеженими параметрами, що забезпечує збалансовану динамічну рівновагу між компонентами інтегрованої соціо-економіко-екологічної системи протягом визначеного проміжку часу
Ціль	отримання еколого-економічного та соціального ефекту
Завдання	перехід на модель стійкого розвитку	- запровадження новітніх систем землекористування та землеробства (органічне, органо-біологічне, біодинамічне, екологічне та ін.) - впровадження природоохоронних заходів на основі застосування новітніх технологій - раціональна організація території сільськогосподарських земель з застосуванням дій комплексного землеустрою та ін.

Література

1. Бездудный Ф. Ф. Сущность понятия «инновация» и его классификация / Бездудный Ф. Ф., Смирнова Г. А., Нечаева О. Д. // Инновации. – 1998. – №2. –3(13).

2. Янсен Ф. Зпоха инноваций / Пер. с англ. / Янсен Ф. – М. : ИНФРА-М, 2002. – 416 с.

3. Гальчинський А. С. Інноваційна стратегія українських реформ / Гальчинський А. С., Геєць В. М., Кінах А. К., Семиноженко В. П. – К. : Знання України, 2002. – 56 с.

4. Дагаев А. Рычаги инновационного роста / Дагаев А. // Проблеми теории и практики управления. – 2000. – №5. – С. 70–76.

5. В’юн В. Г. Специфіка впровадження інновацій у сучасному аграрному виробництві / В’юн В. Г. // Матеріали четвертих зборів Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників 25-26 червня 2002 року. – К. : ІАЕ УААН, 2002. – С. 410–416.

6. Горлачук В. В. Еколого-економічні проблеми раціонального землекористування Західної України / Горлачук В. В. – Львів : Вища школа, 1996. – 210 с.

7. Сохнич А. Філософські та прикладні аспекти природокористування / Сохнич А. – Львів : Ліга-Прес. – 2011. – 216 с.

8. Песчанська І. М. Теоретичні аспекти інноваційного розвитку землекористування / І. М. Песчанська // Економічні науки. – 2005. – С. 32–36.

9. Котикова О. І. Земля та її потенціал у виробничій функції: особливості та шляхи підвищення ефективності використання / О. І. Котикова // Економіка АПК. – 2006. – №12. – С.71–74.