Економічні науки/ 12. Економіка сільського господарства

Гава Марія Олександрівна, магістр

Наук. керівник — к.е.н., доцент Кравчук Л.С.

Миколаївський національний аграрний університет

АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ В АГРАРНІЙ СФЕРІ

Між кризовими і циклічними явищами в природі, демографії, техніці, економіці, суспільстві, науці і культурі існує зв’язок і певна закономірність. Ці процеси в першу чергу знаходять своє відображення у аграрній сфері, оскільки ведення сільського господарства тісно пов’язане з природними умовами і живими організмами. Сільськогосподарські підприємства мають найбільший період обороту капіталу. Від їх діяльності залежить розвиток переробної, харчової та інших галузей промисловості.

В умовах реструктуризації та переходу суб’єктів господарювання до ринку постає проблема підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції та забезпечення фінансової стійкості підприємств. Незначні тенденції стабілізації розвитку галузі не спричинили суттєвих зрушень у підвищенні ефективності виробництва сільськогосподарських організаційно-правових структур, більшість з яких перебувають сьогодні у кризовому стані.

Таке становище потребує розробки заходів протидії кризовим явищам, пошуку шляхів і напрямів оздоровлення фінансового стану реформованих сільського-сподарських підприємств. Вирішення даної проблеми можливе за умов розробки теоретичних основ кризових явищ, методичного забезпечення їх діагностики, організації процесів виживання в кризовій ситуації, прогнозування наслідків виникнення стану банкрутства, формування антикризової програми та організації контролю за її виконанням [1].

За таких обставин значної актуальності набуває дослідження теоретичних та практичних засад антикризового управління. З метою негайного реагування на проблемні ситуації під час діяльності ринкових агентів, недопущення кризи в майбутньому важливим завданням має стати впровадження системи антикризового менеджменту суб’єктами господарювання в Україні.

Проблемам антикризового управління присвячено праці таких науковців, як З. Айвазян, С. Бєляєв, Н. Багацький, С. Бурий, В. Василенко, В. Вовк, Ю. Гайворонська, Н. Гетманцева, А. Градов, А. Грязнова, В. Захаров, Й. Кац, М. Махнорилова, Д. Мацеха, Е. Мінаєв, І. Мітрофф, С. Оборська, В. Панагушин, Б. Паттерсон, Т. Пєнкіна, В. Пилипчук, П. Покритан, Н. Родіонова, К. Ру-Дюфор, О. Терещенко, Е. Уткін, К. Хамфріс, А. Чернявський, З. Шершньова та ін.

Досліджуючи таке явище, як антикризове управління, необхідно зупинитись на сутності даного поняття. Виходячи з відносної новизни терміна “антикризове управління”, незважаючи на його поширеність, в економічній літературі досить довгий час не було єдиного узгодженого визначення цього поняття. Це питання суттєве і потребує достатньої уваги, оскільки саме правильне трактування змісту і предмета антикризового управління дасть змогу правильно застосовувати концепцію, що досліджується.

Пропонується виділити такі концептуальні підходи до тлумачення антикризового менеджменту.

1. Управління в умовах кризи, що настала, спрямоване на вихід зі складної ситуації та стабілізацію становища суб’єкта господарювання.

Згідно з першим із зазначених підходів, передбачається введення суб’єктом господарювання даного виду управління в той час, коли криза досягає критичного рівня й установа потребує сторонньої допомоги для санації в кращому випадку (або ліквідації в гіршому), тобто коли вона вже фактично збанкротувала.

2. Процес, спрямований на недопущення й уникнення появи кризових ситуацій суб’єкта господарювання.

Відповідно до цього підходу антикризовий менеджмент здійснюється на докризовому етапі. Таким чином, він передбачає діагностичні заходи, моніторинг поточної ситуації з метою своєчасного виявлення ознак кризи та недопущення розвитку кризових явищ у діяльності суб’єкта господарювання. Проте прихильники даного трактування антикризового управління не розглядають процес виведення ринкового суб’єкта з проблемної ситуації.

3. Комплекс антикризових превентивних та реактивних заходів.

На мою думку, таке тлумачення антикризового менеджменту найбільш вдале, оскільки включає всі необхідні етапи управління кризовими ситуаціями: запобігання, виведення з кризи та ліквідацію негативних наслідків.

Головною метою антикризового управління є забезпечення стійкого фінансового стану в результаті своєчасного реагування на зміни, викликані зовнішнім середовищем (економічними, політичними, соціальними, міжнародними метаморфозами), через введення в дію внутрішніх антикризових інструментів, що дають змогу усунути тимчасові фінансові ускладнення на підприємстві та подолати кризові явища [2].

Підбиваючи підсумки, слід зазначити, що антикризовий менеджмент є новим видом управління, особливо у вітчизняній економіці, який викликає великий інтерес у сучасних учених-економістів. Проте, незважаючи на велику кількість наукових досліджень, наразі немає однозначного трактування категорії “антикризовий менеджмент”.

Таким чином, в умовах світової фінансової кризи, зростання неплатоспроможності й інших економічних проблем антикризовий менеджмент, зорієнтований як на запобігання проблемам, так і на їх подолання стає необхідним для ефективної діяльності всіх суб’єктів господарювання.

Література

1. Жалко О.В. Банкрутство як наслідок впливу фінансової кризи на господарську діяльність підприємств / О.В. Жалко // Університетські наукові записки. Економіка. – 2010. - №2. – С.163 – 173.

2. Терещенко О. О. Антикризове фінансове управління на підприємстві : монографія / О. О. Терещенко, Г. М. Пухтаєвич. – 2-ге вид., без змін. – К. : КНЕУ, 2006. – 268 с.