Економічні науки/14. Економічна теорія

К. е. н. Губін К. Г.

Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

Умови людського розвитку за української системи формування доходів та шляхи їх покращення

Україні притаманний низький середній рівень доходів та надмірна їх диференціація. Це призводить до того, що основна маса населення недостатньо заможна для повноцінного забезпечення людського розвитку.

Характер праці українців неоднорідний, проте загалом, в порівнянні з економічно розвиненими країнами, умови праці не сприяють інтенсивному людському розвитку.

Кількість формально вільного часу у різних категорій населення скоротилася порівняно з радянським минулим та економічно розвиненими країнами. Низький життєвий рівень примушує збільшувати трудові зусилля; при цьому скорочується час на навчання та підтримку здоров’я.

Загалом, розподіл ресурсів людського розвитку в Україні набуває бінарного характеру, як в управлінській системі формування доходів. Основній частині суспільства, що не має суттєвих ресурсів для людського розвитку, протистоїть вузький прошарок багатих та надбагатих людей, що користуються доступом до усіх сучасних можливостей людського розвитку.

Ступінь розвитку матеріальної та нематеріальної культури високий и загалом достатній для забезпечення інтенсивного людського розвитку.

Розподіл прав та свобод між членами суспільства вкрай нерівномірний. Незважаючи на формальну рівність всіх перед законом, правоохоронна та судова системи нерідко віддзеркалюють інтереси тих, хто більше платить або має неформальні важелі впливу; корумпованість чиновників повертає їх владні повноваження на користь заможних членів суспільства.

Отже, доступні напрями використання ресурсів людського розвитку у більшості українців обмежені, на противагу членам політико-економічної еліти, що користуються надмірними, неприйнятними в розвинених країнах, правами та свободами. Причому права та свободи політико-економічної еліти розширені значною мірою за рахунок звуження можливостей інших членів суспільства.

Система суспільної організації передовсім стимулює не тих, хто приносить суспільству найбільшу користь, а тих, хто краще перерозподіляє створений продукт на свій зиск, тих хто вміє використовувати механізми необґрунтованого збагачення. Будь-яка економічна реформа несе потенціал посилення перерозподільної активності, а в процесі ринкової трансформації чітко виявляється феномен домінування прибутковості перерозподільної активності над прибутковістю виробництва [1, с. 8].

Притаманна цивілізованим країнам установка «хочеш добре заробляти – працюй багато і сумлінно» не завжди спрацьовує і відкидається. Професійне зростання далеко не всіма українцями розглядається оптимальним шляхом до успіху.

В нормально функціонуючій ринковій системі, аби отримати підприємницький прибуток, необхідно дати споживачам те, за що вони готові платити. Ціни на виробничі ресурси не контролюються підприємцями, тому головні зусилля вони спрямовують на ефективне використання цих ресурсів, що досягається за рахунок впровадження інновацій, як суттєвих, так і незначних.

Проте в нашій країні впровадження інновацій у процесі конкурентної боротьби не є головним джерелом підприємницького прибутку. Значно вигідніше налагоджувати неформальні зв’язки із владою, аби прийняти участь у перерозподілі державної власності, отримати від держави преференції, створити неконкурентні бар’єри для інших підприємців. Іншим джерелом підприємницького прибутку в Україні є використання монопольної влади за умов безсилля чи бездіяльності владних структур.

Захоплення контролю над видобутком, імпортом та експортом сировинних матеріалів, продукції сільського господарства, паливно-енергетичного комплексу – також важливі джерела економічно не обґрунтованих надприбутків.

В розвинених країнах, впроваджуючи на свій страх і ризик інновації у гонитві за надприбутком, підприємець водночас реалізує суспільний інтерес, що полягає у підвищенні ефективності виробництва. В Україні ситуація протилежна: у гонитві за надприбутком підприємці створюють елітні економіки, головне призначення яких – формування та збереження неринкових джерел надприбутків. За таких умов бізнес не зацікавлений у інноваційній діяльності та не сприяє підвищенню ефективності суспільного виробництва [2, с. 326–327].

Владні повноваження перетворюються для багатьох чиновників на джерела незаконного збагачення, через що виникає тіньовий ринок посад. Не сумлінне виконання обов’язків, а здатність заробити на нову посаду стає підставою службового просування.

В зв’язку з переліченими проблемами, спрямованість зусиль українців недостатньо, в порівнянні з країнами із розвиненими ринковим інститутами, сприяє людському розвитку.

Інституційна структура, порівняно із розвиненими країнами, недостатньо сприяє людському розвитку в Україні, проте не є головною перешкодою для нього.

Україні притаманний високий рівень загроз людському розвитку, що суттєво обмежує його темпи.

Головним напрямом покращення умов розвитку людського потенціалу в України слід розглядати розбудову соціально-ринкової системи формування доходів.

Три фундаментальні проблеми: низька керованість економіки (чверть якої є тіньовою), дорожнеча розвиненої системи регулювання економіки й корумпованість бюрократичного апарату, що здійснює регулювання, змушують обмежувати ступінь державного регулювання доходів. Тому розбудову в нашій країні соціально-ринкової системи формування доходів населення слід здійснювати в два етапи, перший з яких створює передумови для другого (зокрема, за рахунок підвищення ступеню регульованості економіки).

Змістом першого етапу перебудови системи формування доходів населення в Україні мають стати: розвиток ринкового саморегулювання доходів населення; розвиток системи регулювання доходів населення державою, фірмами і, найголовніше, – розвиток регулювання з боку інститутів громадянського суспільства; реалізація відносно нечутливих до обмежених можливостей з регулювання економіки заходів із регулювання доходів населення.

На другому етапі реформування необхідно завершити розвиток соціально-ринкової системи формування доходів шляхом поширення регулювання доходів на всі три рівні регулювання (створення умов формування доходів, вплив на первинний розподіл доходів, перерозподіл доходів), застосування широкого кола інструментів прямого і непрямого впливу. Окрім держави та фірм, активним учасником процесів регулювання доходів має стати громадянське суспільство.

Реалізація вказаних напрямів удосконалення української системи формування доходів неможлива без активної участі населення у процесах суспільних реформ. Потрібне збільшення соціально-економічної сили основної частини населення на противагу політико-економічній еліті.

Література:

1. Полтерович, В. М. Общество перманентного перераспределения: роль реформ [текст] / В. М. Полтерович // Общественные науки и современность. – 2005. – № 5. – С. 5–16.

2. Безпека людського розвитку: економіко-теоретичний аналіз [текст] : монографія / Л. С. Шевченко, О. А. Гриценко, Т. М. Камінська та ін. / За ред. Л. С. Шевченко. – Х. : Право, 2010. – 448 c.