Економічні
науки/1. Банки і банківська система.
к.е.н.
Гузенко О.П., Азовська А.О.
Криворізький економічний
інститут ДВНЗ «КНУ»
Лізинговий
аспект діяльності комерційних банків
Лізинговий бізнес в
Україні характеризують змінні позиції окремих суб’єктів щодо його розвитку. У
більшості випадків це пояснюється мінливістю фінансово-економічного середовища
його розвитку та низьким рівнем якісного важеля вітчизняного законодавства його
регулювання. На даний час, науковці та фахівці визначають наявність проблеми у
механізмі функціонування лізингового аспекту діяльності комерційних банків.
З кожним роком в
Україні з’являється достатньо потужна платформа наукових досліджень, котрі
присвячені лізингу з позиції банківської діяльності. Варто лише згадати праці
таких науковців як: А.А. Пересада, Т.В.
Майорова, [1], Б.Л. Луців [2], Т.П. Куриленко [3] та інші.
Практикою доведено,
одним з ефективних інструментів фінансування
інвестиційних проектів є лізинг. Лізинг, як правило, це довгострокова оренда машин і обладнання, видача
обладнання напрокат. Він дозволяє промисловим, торговим,
транспортним та іншим підприємствам (орендаторам) отримувати в комерційних
банках і лізингових компаніях (орендодавців) за певну орендну плату в
довгострокове користування широкий перелік основних засобів.
Причинами бурхливого розвитку лізингових
операцій у світовій комерційній практиці були: швидке моральне старіння
техніки; зростання конкуренції; збільшення кількості капіталомістких проектів;
економія грошових коштів фірм-споживачів та лізинговий ринок як накопичувач
прибутку [1].
Кожна зазначена причина має свій суттєвий
зміст і пояснення. З позиції швидкого морального старіння техніки, можна
стверджувати, що стають вигідними лізингові операції, які залишають за
орендарем право дострокового припинення договору. В свою чергу, суттєвий вплив
чинить також зростання конкуренції. Тим, хто починає свою справу, пробитися на
ринок дуже складно. Отже, треба шукати таких способів маркетингу, які дали б
можливість клієнтам на практиці ознайомитись із зразками продукції, що
виготовляється. Пропонуючи її в лізинг на певний термін, виробник нерідко бере
на себе проблеми зі встановлення й обслуговування обладнання, навчання
персоналу свого клієнта.
Останнім часом відмічається збільшення
кількості капіталомістких проектів, а, як наслідок, актуалізується лізинг з
позиції банківської діяльності. Крім того, відбувається економія грошових
коштів фірм-споживачів, особливо спеціалізованих і невеликих за розмірами
(дешевше орендувати обладнання, ніж придбати його за повну вартість).
Практика свідчить, лізинговий ринок є
ідеальним засобом збільшення прибутку обох партнерів з допомогою офіційно
наданих податкових пільг. У зв’язку з цим, лізингові операції вигідні як
комерційним банком, так і суб’єктом господарювання [2].
Як зауважує Т.П. Куриленко
[3], лізинг є одним із способів
ефективної інвестиційної діяльності, коли компанія, що має вільні фінансові
кошти, може брати участь у фінансуванні підприємницьких проектів інших фірм,
які не мають необхідних коштів для повномасштабного фінансування цих проектів.
Сучасне, а тим більше майбутнє лізингового бізнесу в країні неможливо
уявити без активної участі в ньому банків. Зарубіжна практика свідчить про
різноманітні форми такої участі. Найбільш поширеним є кредитування комерційними
банками спеціалізованих лізингових компаній, які, укладаючи договір,
зобов'язуються брати позики лише в цьому банку, а той, у свою чергу, бере на
себе зобов'язання покривати всі кредитні потреби компанії.
Кредитування лізингових фірм, у більшості випадків, це звичайна позичкова
операція для банків. Завдяки їй вони дістають можливість впливати на напрями
лізингу і через нього зміцнювати зв'язки з клієнтами.
Ще більше перспектив у банків, які надають лізингові послуги, не вдаючись
до посередництва лізингових фірм. Між клієнтом і банком у такому разі виникають
своєрідні, відмінні від традиційних кредитних зв'язків, взаємовідносини,
зумовлені подвійною роллю банку.
Однією
з практик в Україні може стати досвід
Польщі, де лідерами в лізинговому бізнесі є спеціалізовані компанії, які
підконтрольні банкам. Як вважають фахівці, основні причини створення лізингових
компаній при потужних банках: падіння платоспроможності підприємств; криза в
інвестиційній сфері; складна ситуація на світових фінансових ринках.
Тому
прогнозованим стало те, що лізингові компанії зацікавлені в створення
інвестиційних груп разом з більш потужними інвестиційними посередниками, а саме
– з банками. Така форма організації має ряд суттєвих переваг як для банків так
і для лізингових компаній:
Враховуючи
вищевикладене зауважимо, що для швидкого розвитку лізингового бізнесу слід
розробити та здійснити систему організаційно-економічних заходів щодо
стимулювання та державної підтримки лізингу в Україні. Лише в цьому випадку
можливе швидке зростання такого дуже потрібного виду бізнесу, за допомогою
якого досягається подвійна мета: розширюються ринки збуту продукції,
реанімується діяльність виробників засобів виробництва, а господарюючі суб’єкти
ринку, у тому числі нові підприємницькі структури, отримають можливість
розвивати свою виробничу базу. Водночас, банківський сектор також потребує
більш удосконаленого законодавчого регулятора, який об’єднує правові аспекти
проведення лізингових операцій з різними суб’єктами господарювання.
Література:
1.
Пересада А.А. Проектное финансирование: [ученик] / А.А. Пересада, Т.В.
Майорова. – К.: КНЕУ, 2007. – 767 с.
2.
Луців Б.Л. Банківська діяльність у сфері інвестицій: [монографія] /
Б.Л. Луців. – Тернопіль: Економічна думка, Карт-бланш, 2001. – 320 с.
3.
Куриленко Т.П. Проектне фінансування: [підручник] /
Т.П. Куриленко. – К.: Кондар, 2006. – 208 с.