Економічні науки / 2. Зовнішньоекономічна діяльність

Бабінська О. В.

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Близький і Середній Схід:

геоекономічний вимір нестабільності

Останнім часом, зважаючи, що Близький і Середній Схід (БСС) є одним з ключових центрів формування нової геоекономічної системи світу, що обумовлено підвищенням його ролі у глобальній енергетичній системі, питання політико-економічної стабільності в регіоні набуває особливо важливого значення. Геоекономічна модель БСС, розвиток якого обумовлюється складним комплексом різноспрямованих тенденцій, внутрішньополітичною і соціально-економічною нестабільністю, детермінується, насамперед, географічними та економічними параметрами. На підтвердження вищесказаного зазначимо, що БСС є ключовим регіоном постачання нафти на світовий ринок — 8 із 12 провідних експортерів нафти ОПЕК (Саудівська Аравія, Іран, ОАЕ, Кувейт, Алжир, Ірак, Лівія, Катар) забезпечують приблизно 1/4 світового попиту на нафту та розташовані у неспокійному регіоні [1]. Сьогодні з цих позицій проблематика розвитку БСС є об’єктом серйозних досліджень у науковій літературі.

Безперечно, ключовим питанням для подальшого розвитку світової економіки є ефективне забезпечення відповідними енергоресурсами за адекватними цінами. Обов’язково необхідно враховувати той факт, що будь-яка нестабільність або навіть тільки можливість її виникнення змушує гравців світового ринку миттєво реагувати на ймовірні складнощі з поставками, провокуючи відповідно зростання цін на сировину. Яскравим підтвердженням даного факту є заворушення у Тунісі, Єгипті, Ємені, Лівії, Бахрейні, нестабільність в Омані, Алжирі та Саудівській Аравії. Зокрема, прикладом різкого підвищення цін на нафту за незначного для світового ринку зменшення обсягів видобутку та експорту стала Лівія, яка має найбільші запаси нафти в Африці та є однією з країн, що входять до пулу найбільших світових експортерів нафти. Так, через протести в Лівії протягом лише одного дня ціна на нафту зросла на Лондонській біржі на 1,2 дол., а на Нью-Йоркській біржі ціна нафти підскочила на 6,45 $/бар. [1].

Водночас в умовах нестабільної ситуації у багатих на енергоносії регіонах, зокрема на БСС, існують ризики значного підвищення цін через очікування дефіциту на світовому ринку, основними причинами якого можуть бути такі:

ý узгодженне окремими країнами-експортерами обмеження видобутку або транспортування енергоносіїв споживачам;

ý обмеження поставок через окремі транспортні коридори у результаті ряду факторів (загроза піратства, пропускна спроможність тощо) (табл. 1).

Таблиця 1

Основні морські нафтотранспортні маршрути*

Нафтотранспортний маршрут	Значення нафтотранспортного маршруту	Альтернатива транспортування
Ормузька протока (з’єднує Перську та Оманську затоки з Індійським океаном)	Обсяг транспортування (2009 р.) — близько 15,5 млн. бар. нафти на день. 33% світового морського трафіка нафти, а разом з нафтопродуктами — 40%, або 17% світового транспортування нафти; 75% нафти через цю протоку спрямовується на азійські ринки.	Нафтопровід Схід — Захід від східного узбережжя Саудівської Аравії до узбережжя Червоного моря пропускною здатністю 4,8 млн. бар. на день. Нафтопровід від родовища Габшан до порту Фуджейра в ОАЕ пропускною здатністю 1,5 млн. бар. на день.
Суецький канал територією Єгипту (з’єднує Червоне море з Середземним)	Обсяг транспортування (2009 р.) — близько 1,8 млн. бар. на день нафти і нафтопродуктів; 24 млрд. м^3 СПГ. Блокування призведе до збільшення на 6 тис. морських миль шляху транспортування уздовж Африки.	Нафтопровід SUMED (Suez — Mediterranean) пропускною здатністю 2,3 млн. бар. нафти на день.
Протока Баб-ель-Мандеб (з’єднує Аденську затоку з Червоним морем)	Обсяг транспортування (2009 р.) — близько 3,2 млн. бар. нафти на день у напрямку Європи, США, Азії. Перекриття спричинить проблеми з доставкою нафти і нафтопродуктів, що призведе до збільшення часу доставки до покупців і ціни.	Протоку можна обійти, або оминаючи Африку з півдня, або транспортуванням нафти нафтопроводом Схід — Захід територією Саудівської Аравії.
Чорноморські протоки (Босфор і Дарданелли) (з’єднують Чорне море через Мармурове з Егейським і Середземним морями)	Обсяг транспортування (2009 р.) — 2,9 млн. бар. нафтопродуктів на день (з них 2,5 млн. — сира нафта). Чорноморські протоки є одними з найскладніших для навігації у світі.	Нафтопровід Баку — Тбілісі — Джейхан; «Дружба», БТС, Одеса — Броди. Проекти нафтопроводів для обходу турецьких проток: Самсун — Джейхан, Бургас — Александруполіс, Констанца — Омішаль — Трієст, Бургас — Вльора, Кейєкей — Ібріхаба.
Панамський канал (з’єднує Тихий та Атлантичний океани)	Обсяг транспортування (2009 р.) — близько 0,8 млн. бар. нафтопродуктів на день. Неспроможність пропуску танкерів класу VLCC і ULCC, які нині використовують більшість нафтотрейдерів. Перекриття каналу збільшить шлях доставки нафтопродуктів на 8 тис. миль.	Транспанамський нафтопровід (у 2009 р. працює у реверсному режимі для доставки колумбійської та африканської нафти до західного побережжя США). Пропускна здатність — близько 1 млн. бар. на день.
Данські протоки (з’єднують Балтійське море з Північним і далі — з Атлантикою)	Обсяг транспортування (2009 р.) — 3,3 млн. бар. у західному напрямку та 0,3 млн. бар. на день у східному напрямку. Значне зростання значення каналу пов’язане з введенням у дію РФ Балтійської трубопровідної системи.
Малакська протока (з’єднує Індійський океан з Південно-Китайським морем і Тихим океаном)	Обсяг транспортування (2009 р.) — 13,6 млн. бар. нафти на день. Найкоротший шлях доставки близькосхідної нафти на азійські ринки.	Шлях уздовж Індонезійського архіпелагу. Нафтопровід Бірма — Китай пропускною здатністю 240 тис. бар. на день з перспективою розширення.

*Складено автором на основі [1]

Проте припинення (зменшення) поставок нафти на світовий ринок можна компенсувати шляхом створення стратегічних запасів або збільшення видобутку окремими експортерами нафти для покриття поточного дефіциту. Так, у відповідь на нафтове ембарго 1973 р. було створено Міжнародне енергетичне агентство (МЕА), початковим завданням якого стала допомога країнам з метою координації їхніх дій задля подолання кризових ситуацій, спричинених перериванням поставок нафти на світові ринки, шляхом використання створених на такі випадки запасів нафти. 28 країн-членів МЕА, які імпортують близько 24 млн. бар. на день (27% світового споживання нафти), повинні мати запаси, які покривають 90 днів імпорту нафти. Євросоюз, більшість країн якого є членами МЕА, вимагає від усіх країн-членів ЄС також підтримувати запаси нафти на рівні 90-денного споживання. На сьогодні тільки державні запаси нафти країн-членів МЕА становлять 1,6 млрд. бар., що покриває 145 днів їх імпорту. Загальні світові резервні можливості з поставок нафти становлять 5-6 млн. бар. на день [1].

Таким чином, можна констатувати, що конфлікти та нестабільна ситуація у регіоні набувають геоекономічного виміру з огляду на те, що у рамках посилення конкуренції між державами за енергетичні ресурси саме БСС є сьогодні сферою національних інтересів і виявлення претензій багатьох країн світу щодо контролю над природними багатствами регіону. Події на БСС однозначно змусять світову спільноту підвищити увагу до геоекономічних аспектів енергетики та енергобезпеки, нададуть нового імпульсу розвитку альтернативної енергетики та активізують енергетичне партнерство між країнами, що має критично важливе значення для функціонування світової економіки.

Література:

1. Гончар М. Безпека поставок нафти і газу через призму подій на Близькому Сході: реалії та спекуляції [Електронний ресурс]. / М. Гончар, С. Жук // Дзеркало тижня. Україна. ― 2011. ― №10. ― Режим доступу : URL : — www.zn.ua. ― Назва з екрану.