Економічні науки/ 4.Инвестиційна діяльність та фондові ринки.

К.е.н. Скоробогатова Н.Є.

НТУУ «Київський політехнічний інститут», Україна

Аналіз загроз сталого розвитку інвестиційної активності адміністративно-територіальних одиниць України

Однією з передумов сталого розвитку країни є впровадження Стратегії інноваційного розвитку України на 2010 – 2020 роки [1], що базується на принципах збалансованого розвитку її адміністративно-територіальних одиниць. Останній розглядається як такий розвиток країн і регіонів, коли економічне зростання, матеріальне виробництво і споживання, а також інші види діяльності суспільства відбуваються в межах, які визначаються здатністю екосистем відновлюватися, поглинати забруднення і підтримувати життєдіяльність теперішніх і майбутніх поколінь. Не останню роль у вирішенні даного питання відіграють інвестиції, що спрямовані на реалізацію інноваційних проектів зазначеного спрямування.

Тенденція зміни рівня інвестиційної активності регіонів України за останнє десятиріччя наведена на рис. 1. Незважаючи на часові зміни, лідерами з інвестиційної активності виступають м. Київ, Донецька, Дніпропетровська області тощо. Основними факторами, що визначають зазначену тенденцію є наступні: економічний (збільшення частки регіону в країні, рівня прямих іноземних інвестицій, рівня розвитку підприємництва тощо); соціально-демографічний (зростання рівня доходів населення, співвідношення рівня безробіття та зайнятості, заробітної плати тощо); ресурсно-географічний та екологічний (підвищення рівня утилізації відходів); інноваційний (покращення рівня інноваційної активності підприємств, рівня забезпечення інноваціями) тощо. Відповідний результат оцінки обумовлюється тим, що Дніпропетровський регіон має досить потужну мінерально-сировинну базу та загалом сприятливий природно-ресурсний потенціал, доступ до джерел електроенергії, розвинену інфраструктуру тощо.

Рис. 1. Рейтинг інвестиційної активності регіонів України, 2000 – 2011рр.

Донецький регіон є потужним металургійним та хімічним центром. Тут зосереджено виробництво азотних добрив, лакофарбова та паливна промисловістю, видобування різних корисних копалин тощо. Донецький регіон має стратегічне значення, однак поряд із високими доходами, які отримуються за рахунок функціонування підприємств регіону, існують значні витрати, що не завжди покриваються доходами. Оскільки, головною метою інвестора є отримання прибутку, то цей регіон є менш привабливим. Перспективним для економіки України, зокрема її промисловості, виступає Запорізький регіон, де розміщені значні поклади корисних копалин (залізна руда, марганець, нікель, буре вугілля тощо). Він має потужну і розвинену інфраструктуру, до якої ще й додається електроенергетика. Проте, порівняно з іншими регіонами України, останній є менш розвиненим та потребує більшого ступеня модернізації та реконструкції діючих підприємств. Наростання негативних тенденцій кризового та післякризового періодів викликають серйозні ризики та загрози для розвитку регіонів, їх інноваційно-інвестиційної діяльності та розвитку країни в цілому. Найбільш небезпечними серед них є наступні: нерівномірність територіального розвитку країни; зниження рівня інноваційного розвитку у базових галузях промислових регіонів, оскільки необхідне значне ресурсне забезпечення для здійснення необхідної структурної модернізації; суттєве послаблення позицій експортоорієнтованих регіонів внаслідок зміни кон’юнктури та зростання конкуренції на світових ринках; значне скорочення податкової бази через зменшення кількості платників податків та обсягів діяльності; скорочення обсягів бюджетного фінансування соціальної інфраструктури та інших життєво важливих сфер (медицина, освіта, культура).

Слід зазначити, що внаслідок структурної перебудови світової економіки та переорієнтації кон’юнктури світових ринків на інноваційну продукцію кінцевого призначення з низькою матеріало- та енергоємністю виробництва, повернення до існуючого розподілу сил в регіональному розрізі буде неможливим. Сучасні промислові регіони України в нових умовах господарювання мають загрозу втрати свого традиційного конкурентного потенціалу, внаслідок чого країна може опинитися без джерел валютних надходжень. Тому, з метою врахування наведених загроз в Україні має зрости роль державних важелів управління регіональним розвитком, а також активізуватись діяльність місцевих органів влади та органів місцевого самоврядування в процесі впровадження дієвої антикризової політики в регіональному вимірі. Дослідження світового досвіду дозволяє виокремити низку інструментів: розширення пропозиції кредитних ресурсів; підтримка малого й середнього бізнесу; стимули для інвестицій та інновацій; підтримка галузей-експортерів; впровадження податкових інструментів тощо.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Стратегія інноваційного розвитку України на 2010 – 2020 роки в умовах глобалізаційних викликів / Авт.-упоряд.: Г. О. Андрощук, І. Б. Жиляєв, Б. Г. Чижевський, М.М. Шевченко. - К: парламентське вид-во, 2009. - 632 с.