Економічні науки/8.Математичні методи в економіці.

к.е.н., Сибірянська Ю.В.

Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Україна

Прогнозування доходів бюджету: обґрунтування вибору методів і моделей та апробація їх на практиці

Прогнозування доходів бюджету - важлива складова у системі бюджетного та податкового менеджменту, роль якого до останнього часу недооцінювалась науковцями та практиками. Недооцінка прогнозування податків в організації державних фінансів та визначенні бюджетних доходів призвела до виникнення дисбалансів в податковій політиці та управлінні бюджетними потоками. Рівень же соціально-економічного розвитку країни та пов’язане з ним наповнення дохідної частини бюджету залежать не лише від налагодженості процесу адміністрування податків (зборів), а й від наявності реальних, науково обґрунтованих планів і прогнозів, ефективності і дієвості розроблених на їх основі управлінських рішень, прозорості механізмів формування, розподілу і використання ВВП.  Саме тому проблематика прогнозування доходів бюджету на базі сучасних економіко-математичних методів не втрачає актуальності.   

Загальною рисою методів прогнозування, що застосовуються в Україні, є брак кількісного аналізу, без чого прогнозна оцінка, навіть попри її можливу точність, не може вважатися обґрунтованою, а тому й надійною. Так, основним в бюджетній сфері є метод екстраполяції, проте він не враховує необхідних даних про структуру податку та можливу взаємозалежність доходів, які будуть отримані від його введення та від інших економічних параметрів. Цей метод можна використовувати лише як додатковий, наприклад, комбінуючи із багатофакторною трендовою моделлю [1, с. 347].

Для аналізу та прогнозування доходів бюджету можна використовувати велику кількість відомих на сьогодні економіко-математичних та статистичних методів та моделей. Проте перш ніж прогнозувати або планувати податки, потрібно обґрунтувати вибір саме цього, а не іншого методу, так як одні і ті ж методи можуть мати різні результати залежно від ситуації. Специфіка передбачення макрофінансових показників в тому, що до них не можна необдумано застосовувати будь-який метод прогнозування, яких на сьогодні відомо більше 150. Спершу слід довести доцільність його застосування, бо при прогнозуванні доходів бюджету важливо не лише отримати числовий результат, а й економічно його інтерпретувати, і лише потім розробляти та приймати управлінські рішення.

Так як цьому питанню не приділяють належної уваги на передпрогнозному етапі, отримані недостатньо вірогідні та завищені прогнози податкових надходжень прийнято списувати на недосконалість методів прогнозування, що використовуються в Україні. Завищені ж планові показники податкових надходжень хоч і виконуються, але в основному за рахунок: існування переплат податків легально працюючими платниками; донарахувань за результатами документальних перевірок; впливу інфляційних процесів, які полегшують номінальне виконання планових показників, тощо. 

Слід враховувати, що завданням економіста є не розробка нових методів прогнозування, так як вони вже розроблені науковцями, а адаптація вже існуючих до вирішення поставленої проблеми.

При виборі методу прогнозування спершу, на основі експертної оцінки, необхідно виявити та проаналізувати ендогенні змінні, що можуть вплинути на прогнозовані показники, а також оцінити істотність їх впливу, для чого можна застосовувати економіко-математичні методи, зокрема кореляційно-регресійний аналіз. При цьому слід також враховувати специфіку платника та механізм сплати прогнозованого податку, стабільність джерела оподаткування, можливість точно визначити базу оподаткування тощо.

Вибір методу має здійснюватись на основі аналізу існуючої макроекономічної ситуації. Так, трендові моделі ефективні за умов еволюційного розвитку економіки країни зі стабільними темпами зростання. Факторні моделі доцільно застосовувати за умов зміни прогнозного показника в зоні їхнього ймовірного інтервалу. За різкої ж зміни економічної ситуації розрахунки краще проводити на основі нормативного методу за допомогою якого можна спланувати близько 75% дохідних статей бюджету. Для прогнозування податкових надходжень науковці пропонують використовувати метод експоненціального згладжування через його високу точність [3, с. 89-98], проте він дозволяє здійснити прогноз лише на один крок вперед. Експертні методи працюють лише при необхідності узгодження результатів часткових прогнозів між собою; ризиками їх застосування є висока імовірність похибки, зумовленої зацікавленістю експертів у результатах, браком інформації щодо досліджуваного об’єкта, недостатньою компетенцію експертів; труднощі виникають і під час узгодження часткових прогнозів в умовах принципових суперечок експертів і конфліктності предметної ділянки, що властиве для завдань у сфері прогнозування доходів бюджету. Для прогнозування податкових надходжень та податкового боргу доцільно також застосовувати методи фільтрації сезонної компоненти часового ряду та декомпозиції часового ряду, регресійні моделі, оцінювати вплив податкових ризиків.

За розрахунками деяких економістів близько 70-75% статей доходів бюджету можуть визначатись за методом нормативного розрахунку (серед них ПДВ, акцизний податок, плата за землю, податок на доходи фізичних осіб, плата за воду тощо) [2, с. 70]. Вважається, що нормативний метод доцільно застосовувати при різкій зміні економічної ситуації. Ттому при плануванні доходів за основу доцільно брати "норматив доходів бюджету" (частка у ВВП) у розрізі окремих видів доходів.

Серед науковців немає єдності у питанні вибору найкращого методу прогнозування доходів бюджету, так як всі вони в певних ситуаціях мають свої переваги і недоліки. Головними вимогами при їх виборі є забезпечення точності, своєчасності та зрозумілості отриманих результатів. Обраний метод прогнозування, з одного боку, повинен забезпечити функціональну повноту, достовірність і достатню точність прогнозних розрахунків, а з іншого –  зменшити затрати часу і фінансових ресурсів на сам процес прогнозування (бути економічно ефективним). Вибір методу прогнозування не має бути предметом суб'єктивних схильностей прогнозиста або їх групи і має визначатися відповідно до об'єктивних критеріїв вибору. Теоретично вибір методу прогнозування в першу чергу має залежати від поставленої мети. В дійсності ж він залежить від рівня досвідченості та кваліфікації податківців (прогнозистів), технічної оснащеності органів ДПС та МФУ.

Нами доведено доцільність застосування багатофакторної регресії до планування доходів бюджету і одночасного врахування факторів, що на них впливають. Для цього було побудовано та проаналізовано три моделі (варіанти) регресії, здійснено порівняння отриманих на їх основі розрахункових показників з фактичними даними і на підставі цього обрану найкращу. Опрацьовано наступні моделі: Перша модель (М1) розкриває зв'язок між доходами бюджету (ВІ) та ВВП, абстрагуючись від всіх інших чинників; Друга модель (М2) характеризує зв'язок між доходами бюджету (ВІ) та двома змінними: ВВП і час (t); Третя модель (М3) характеризує зв'язок між доходами бюджету (ВІ) та змінними: ВВП, час (t), податковий борг (D).

Для побудови рівняння регресії було використано пакет аналізу "Аналіз даних" – "Регресія" MS Excel. В розрахунках використано статистичну інформацію за 1996-2011 роки, отриману із офіційних джерел ДПС України. Міністерства фінансів України, Державної служби статистики.

У результаті розрахунків отримано коефіцієнти регресійного рівняння, що відображають наступні функціональні рівняння для моделей:

М1: ВІМ1=0,3 ВВП-2,17        ;                                               (1)

М2: ВІ М2=0,316 ВВП-1,1 t + 1,02;                                       (2)

М3: ВІ М3=0,3ВВП+0,45t-1,27D+6,01;                       (3)

де BIМ1, BIМ2, BIМ3 – розмір доходів бюджету (результативна ознака) для моделей 1-3 відповідно, млрд грн.

Графічно результати розрахунків представлені на рис 1.

Як видно з рис 1, всі три моделі виявились достатньо точними. Коефіцієнт детермінації R2 свідчить про дуже високий ступінь зв’язку випадкових змінних з доходами бюджету. Отже, всі три моделі можуть використовуватись для прогнозування доходів бюджету.

Рис. 1. Фактична динаміка доходів Зведеного бюджету України та моделі регресії

Разом з тим, обираючи найкращу серед них слід зазначити, що найбільший рівень як абсолютного, так і відносного відхилення має М1, до того ж у неї найнижча серед аналізованих моделей оцінка ступеня взаємозв’язку факторної та результативної ознак. Це зумовлено тим, що не всі статті бюджетних доходів корелюють з ВВП. Найнижчий рівень середнього відносного відхилення має М2, яка характеризує зв'язок між доходами бюджету та часом і динамікою ВВП (рис. 2).

Рис. 2. Графік відносного відхилення фактичних та розрахункових показників по моделях регресії.

М3 доцільно використовувати як песимістичний прогноз через складність передбачення дійсного рівня погашення боргу та появи нової його суми у прогнозованому періоді. Проте відхилення між моделями М2 та М3 незначне (в межах 1%), тому вони обидві можуть використовуватись на практиці. 

Розрахунки довели, що динаміку доходів бюджету можна планувати виходячи із очікуваного розміру ВВП з врахуванням часового фактору та податкового боргу за побудованими нами моделями регресії.  Для отримання планової суми доходів бюджету достатньо знати очікуваний розмір ВВП, безпосереднім прогнозуванням якого займається Міністерство економіки. Самі методи регресійного аналізу необхідно доповнювати іншими економіко-математичними та експертними оцінками, щоб якомога повніше врахувати саме економічний зміст доходів бюджету. Згідно розрахунків, за М2 доходи бюджету у 2012 р. становитимуть 457,9 млрд грн., а за М3 – 447,8 млрд грн, в дійсності уряд планує отримати доходи на рівні 449,3 млрд грн (відхилення від прогнозу в межах 2%, що є припустимим). На неточність прогнозних розрахунків може вплинути завищення очікуваного ВВП з боку урядовців, а також вплив змін у результаті прийняття Податкового кодексу.

В цілому, одержані результати свідчать на користь апробованої методики до планування і прогнозування доходів бюджету. Вони підтверджують обґрунтованість запропонованої концепції і вказують на доцільність продовження подальших досліджень з метою удосконалення методики економіко-математичного прогнозування доходів бюджету.

Література.

1. Державна фінансова політика та прогнозування доходів бюджету України / М.Я.Азаров, Ф.О.Ярошенко, Т.І.Єфименко та ін. – К.: НДФІ, 2004. – 712 с.

2. Куценко Т. Ф. Бюджетно-податкова політика: навч. посіб. / Куценко Т. Ф. – К. : КНЕУ, 2005. – 508 с

3.  Падалка В. М. Економетричне прогнозування бюджетних надходжень / В. М. Падалка, Н. І. Красноступ, В. І. Крапивка  // Фінанси України. – 2002. - №10. – С. 89-98.

4. Сайт Державної служби статистики України: http://www.ukrstat.gov.ua  

5. Офіційний сайт Державної податкової служби України: http://www.sta.gov.ua