Андрєєва О.В

Державний економіко-технологічний університет транспорту, Україна

ДІАГНОСТИКА ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЗАЛІЗНИЦЬ УКРАЇНИ

Інвестиційний потенціал визначає можливість підприємств галузі інвестувати свій розвиток, створювати додаткові фінансові потоки за рахунок власних і залучених коштів. Необхідно підкреслити, що потенційна можливість до збільшення потужності галузі за рахунок власних ресурсів визначає потенціал підприємства до залучення саме позичкових коштів.

Інвестиційний потенціал галузі визначає динаміку її інвестиційної діяльності, тому для її максимально ефективного проведення необхідно: по-перше, проаналізувати інвестиційний потенціал залізничних підприємств; по-друге, сформувати стратегію її використання; по-третє, оцінити характер майбутньої віддачі.

Інвестиційний потенціал залізничного транспорту, як сукупність матеріальних, фінансових, інтелектуальних і кадрових ресурсів галузевих підприємств, які можуть бути використані в інвестиційній діяльності у формі капітальних вкладень та забезпечити підвищення рівня її ефективності, визначає можливість підприємств залізничної галузі інвестувати свій розвиток, створювати додаткові фінансові потоки за рахунок власних і залучених коштів. Тому його визначення і оцінка є невід’ємною складовою дослідження процессу інвестування на залізничному транспорті.

Складовими інвестиційного потенціалу підприємств залізничного транспорту є потенціали: ресурсний, фінансовий, кадровий, інтелектуальний, виробничий, інноваційний, інфраструктурний.

Взаємодіючи, складові потенціали визначають необхідність підприємств галузі в інвестиційних ресурсах і, водночас, формують інвестиційну привабливість галузі, реалізація якої виникає через передачу інвесторами засобів в галузь для їх подальшого використання у вигляді капітальних вкладень при інвестуванні. При цьому основними факторами інвестиційного потенціалу є:

– інтелектуальний капітал;

– можливість залучати ресурси;

– можливість перетворювати інвестиційні проекти в ріст ринкової вартості підприємств.

Ресурсний потенціал залізничних підприємств, як сукупність всіх існуючих ресурсів, використання яких принесе підприємствам економічний ефект, має реалізацію через діяльність. Причина його динаміки - старіння основних засобів, недофінансування реальних інвестиційних проектів, спад попиту на продукцію і послуги.

На залізницях України склалась негативна ситуація з оснащеням основними засобами і це є відображення процесу хронічного недофінансування інвестиційних програм. Так, по даним Укрзалізниці, с 1992 року потреба залізничного транспорту в інвестиціях покривалась лише на 25-30%. Об'єми інвестицій в розвиток залізничного транспорту в періоді з 2008-2010 рр. склали біля 3% загальних державних капітальних вкладень на рік, в той час як в розвинутих країнах ця цифра складає понад 10-15% [5]. Майже в 10 разів скоротився темп оновлення основних виробничих фондів, а їх технічний стан досягнув критичного рівня [5].

Ключовим напрямом для інвестування на залізничному транспорті повинен стати пріоритетний сегмент компанії, який генерує прибуток, а саме вантажні перевезення.

За прогнозними даними Укрзалізниці, у період 2012–2020рр. зростання об'ємів перевезення вантажів до 505 млн. т. в 2015 році і до 555 млн. т. в 2020 році відповідно, що у відносних цифрах складе зростання на 23%. Для забезпечення такого зросту вантажообігу, в плановому обсязі 3% щорічно, до 2020 року необхідно закупити 111 тис. нових вантажних вагонів і понад 2 тис. локомотивів.

Пасажирські перевезення, на долю яких приходиться біля 21% об'єму [4], значно впливають на економічні результати галузі. Діяльність даного сегменту є соціально значущою, відповідальною і повинна супроводжуватись постійними інноваційними впровадженнями з ціллю безпеки перевезення пасажирів

Стратегічна діагностика, що проводилась Укрзалізницею показала необхідність в періоді 2011-2020 рр. інвестувати в оновлення рухомого складу для пасажирських перевезень дальнього сполучення 37 млрд. грн., а для перевезення пасажирів в приміському сполученні – 8,7 млрд. грн. 2020 рр.

Кажучи про інвестиційні програми з оновлення рухомого складу для пасажирських перевезень в приміському сполученні, слід зазначити необхідність їх фінансової підтримки зі сторони держави і міських органів влади. Така підтримка стала б формою реалізації на практиці системи економічних відносин, що визначено законодавчо і яка склалась між залізницями України, держбюджетом і місцевими бюджетами [3].

Ресурсний потенціал, як складова інвестиційного потенціалу, знаходиться в тісному взаємозв'язку з виробничим потенціалом залізничного транспорту, фактично визначая його динаміку. В контексті приведеної вище характеристики ресурсного і виробничого потенціалів залізничного транспорту слід відмітити, що недоінвестування не дозволить галузі вийти на запланований ріст вантажообігу - 3% в рік, що співставно з логікою розширеного відтворення і не відповідає основному призначенню залізничного транспорту.

Слід також зауважити, що недоінвестування в 10 тис. вагонів, (приблизно 5% парку) приводить до втрати майже 15 млрд. т-км вантажообігу і недоотриманню близько 1,6 млрд. грн. виручки. Для держави це значить бюджетні втрати в податковій складовій, оскільки залізнична галузь – потужний донор держбюджету, який дає щорічно, по даним Улрзалізниці, 13,5 млрд. грн. податкових платежів.

Одним з направлень збільшення інфраструктурного потенціалу, як технологічного комплексу, що забезпечує перевезення вантажів і пасажирів, може бути оптимізація його використання. На практиці це призведе до ліквідації 2300 км “узьких місць” на вантажонапружених ділянках, які забезпечують біля 35% загального вантажообігу і скороченю малодіяльних ділянок з пропускною спроможністю менше 2 поїздів на добу. За даними стратегічної діагностики Укрзалізниці, сукупні інвестиції в оптимізацію використання інфраструктури складають до 2020 року 56 млрд. грн., куди увійдуть витрати на будівництво додаткових доріг, електрифікацію і автоматизацію.

Фінансовий потенціал залізничного транспорту, визначає його фінансові можливості. Фінансові ресурси залізниць формуються в процесі діяльності і тут підприємства стикаються з протиріччям між темпами росту тарифів і темпами росту цін на продукцію, що вони споживають.

Так, в період з 1991р. по 2011 р. тариф на перевезення 10 ткм вантажу збільшився в 22,7 разів, тариф на перевезення 10 пас/км в 12 разів, в той час як дизельне паливо (1 т. натур.) в 51,2 разіи, електроенергія (1кВт/год.) в 31,7 разів, локомотив (електровоз 2ЕЛ5) в 51,2 рази, пасажирський вагон 61-779 в 24,8 разів, вантажний вагон (напіввагон) в 37,6 разів. [5] Наслідком цього є формування фінансових ресурсів в недостатньому для інвестиційної діяльності об'ємі.

За даними Укрзалізниці за період 2012-2021 рр. в оновлення рухомого складу необхідно проінвестувати 152,4 млрд. грн., для оновлення до 60% наявного парку. За рахунок самофінансування - 50,8 млрд. грн., а сума в 101,6 млрд. грн. – переходить в розряд дефіциту.

Інтелектуальний потенціал як здатність придбати і генерувати інтелектуальні знання - це передумова ефективної діяльності залізничного транспорту. Його збільшення є і причиною і наслідком інвестиційної діяльності, закономірним результатом якої являється впровадження інновацій у технологічний процес.

Величину інноваційного потенціалу, як можливість підприємств з досягнення цілей за рахунок реалізації інноваційного проекту, визначається потужністю науково-дослідних, проектних, конструкторських, технологічних організацій, учбових закладів.

Кадровий потенціал підприємств залізничного транспорту визначає можливості трудового колективу, виконує покладені на нього функції для досягнення цілей перспективного розвитку. Інвестиції і перспектива - це два взаємодоповнюючих поняття, де на кадровий потенціал покладені функції вибору, впровадження, експлуатації і обслуговування об'єктів інвестування. Тому, управління кадровим потенціалом з ціллю його стимулювання до ефективної роботи, має кінцеву ціль - зростання ринкової вартості підприємств залізничної галузі через успішну інвестиційну діяльність.

Дослідження інвестиційного потенціалу залізничного транспорту свідчать про необхідність удосконалення мезанізму управління інвестиційними процессами в галузі, трансформацію існуючих форм і методів управлінських функцій в сфері галузевого інвестування.

ЛІТЕРАТУРА

1. Андрєєва О. В. Моніторинг інвестиційної діяльності на залізничному транспорті / О.В. Андрєєва // Збірник наукових праць Державного економіко-технологічного університету транспорту. Серія «Економіка і управління». – Вип. 19. – ДЕТУТ, 2012. – С. 168–173.

2. Енциклопедичний довідник з інвестування. // За редакцією В. Фещенка. – Киів, Украінске агенство фінансового розвітку, 2009. - 594 с.

3. Закон України “Про залізничний транспорт” № 273/96-ВР від 04.07.96 // Відомості Верховної Ради України, 1996. - № 40. С. – 183

4. Макаренко М. В. Основи управління економічними процесами на залізничному транспорті України : [монографія] /  Макаренко М.В. – К. : КУЕТТ, 2006. – 232 с.

5. Трансформація економіки та транспорт України / Ю. М. Цвєтов, М.В. Макаренко, М. Ю. Цвєтов, О. В. Левченко та ін. – К.: ДЕТУТ, 2012. – 180 с.