Педагогические науки/2.Проблеми підготовки специалистов

Аспірант Перута  І. І.

Хмельницький національний університет,м.Тернопіль, Україна

Підготовка майбутніх соціальних працівників до професійної діяльності на основі акмеологічного підходу як запорука досягнення вершинного «акме»

Цивілізація ХХI століття характеризується інтегративними процесами, взаємодією різних культур і видів людської діяльності: прискорення темпів економічного, наукового і культурного розвитку, підсиленням вірогідного стану соціальних перспектив, що визначають новий тип освіти й новий тип спеціаліста-професіонала. Традиційна парадигма освіти, орієнтована на засвоєння готових висновків, зразків діянь, об'єму знань призводить до послаблення розвитку розумових здібностей особистості. Тому вона поступається місцем «проектній» парадигмі, стратегічна сутність якої відображає духовно-перетворюючий характер людської праці, її спрямованість на створення образу, моделі майбутнього, проекту самореалізації творчого потенціалу фахівця в перспективі. Нові ідеї і парадигми несуть в освіту нові метанауки в системі людинознавства, що виникли в минулому столітті. До їх числа відноситься акмеологія.

Ідеї повноцінного розвитку особистості на основі реалізації її задатків та обдарувань зустрічаються у працях багатьох як вітчизняних, так і зарубіжних філософів, психологів, соціологів, педагогів і представників інших наук, посередньо чи безпосередньо пов'язаних із проблемами «розквіту» людини. Вони й стали вагомим підґрунтям виникнення, становлення і розвитку, в останній чверті минулого століття, нової науки. Появі її слід завдячити, насамперед відомим російським вченим Н. Кузьміній та А. Деркачу.

Нині ж акмеологія – новий інтегративний напрям у професійній освіті майбутнього соціального працівника – багатопрофільного фахівця, підготовка якого ґрунтується на цілому комплексі дисциплін. Існує величезна палітра відмінностей у моделях підготовки фахівців цієї спеціальності. Поки що немає єдиною міжнародної вповноваженої організації у справі навчання соціальних працівників [5, с. 49]. Відтак, вже сьогодні підготовка майбутніх соціальних працівників до професійної діяльності у вищих навчальних закладах повинна бути продуктивною, а для цього необхідно їх озброїти теорією саморуху до вершин професіоналізму і продуктивності

В умовах гуманізації освіти значно зросла роль людинознавства як методології педагогічної діяльності і соціальної роботи. Сучасна педагогіка ще не сформувалась як система знань про розвиток підростаючої і дорослої людини в процесі освіти, а тому подальший розвиток особистості в цьому напрямі неможливий без інтеграції знань з педагогіки і психології в нових концептуальних моделях навчання і виховання. Така модель навчання актуальна і перспективна, може бути розроблена на основі нової, інтегративної філософсько-психолого-педагогічної галузі наукових знань – акмеології освіти [2, с. 6].

Первинність акмеології по відношенню до вже складених наук про людину полягає у тому, що вона досліджує увесь життєвий шлях людини. При цьому надзвичайно важливим є те, що акмеологія вивчає проблеми корекції професійної діяльності. Акмеологія виходить з того, що вершин діяльності – «акме» – людина досягає сама. Акмеологія в сучасній трактовці її предмета розуміється як теорія вищих досягнень людини і цивілізації, а методологічна категорія «акме» розглядається як універсальний феномен, як можливість вищих досягнень людини в різних просторах її буття, видах діяльності, в різних формах (акмеформах) їх здійснення в усі вікові періоди життя людини (О. Бодальов, А. Деркач, Н. Кузьміна, В. Гажин, Ю. Гагін, В. Зазикін, В. Максимова, А. Маркова, О. Ситніков, С. Пожарський, В. Тарасова та інші). Акмеологічний підхід, в свою чергу, з необхідністю припускає формування високої мотивації досягнень, прагнення до успіху, до творчості, до високих результатів у професійній діяльності, до відродження духовного світу людини, її духовному розвитку й духовній зрілості.

Акме (axmd) - древньогрецьке слово, що означає - вища точка, розквіт, зрілість, найкраща пора. Греки терміном “акме” називали той віковий період у житті людини, коли проявляється зрілість розквіт її сил і можливостей, коли вона знаходиться, так би мовити, на вершині діяльності. Вершина зрілості людини, тобто її “акме” - це багатомірний стан досить великого і значного періоду життя людини, що охоплює понад 37 років, коли вона відбувається як громадянин, як спеціаліст - професіонал у тій чи іншій галузі діяльності, як бідна чи багата своїми зв’язками з оточуючим середовищем особистість, як чоловік чи дружина, як батько чи матір.

Зрозуміло, що в кожного студента свої «акме», свої вершини, і хоча в основному кожен прагне до неї, але кінцевий результат залежить від власної перемоги над собою. Вершина зрілості – це багатовимірний стан, який охоплює значущий за часовою тривалістю етап життя особистості і завжди показує, наскільки вона формується як спеціаліст. Доречним тут є висловлювання В. Бехтерева, який прокладав шляхи комплексного вивчення людини: «Прогрес народу, його цивілізація і культура залежать від ступеня розвитку особистості, її складових… Яку б галузь праці ми не взяли, розвинена діяльна особистість висуває в ній нові плани й нові горизонти, тоді як пасивна особа, яка виросла в умовах рабства,здібна лише до повторення й наслідування»… [1, с. 101]

Акмеологія вивчає закономірності осягнення людиною суті свого існування, досягнення професіоналізму в діяльності, продуктивного виявлення в житті всіх суттєвих сил, спрямованих на розв'язання усіх соціально значущих проблем [3, с. 105].Зазначимо, що застосування акмеологічного підходу у підготовці майбутніх соціальних працівників створює засади професійного розвитку фахівців і досліджує закономірність досягнення вершин професіоналізму – «акме». Новітній підхід націлює на пошук нових можливостей у сфері професійної освіти [4, с. 25].

Впровадження нових стандартів підготовки майбутніх соціальних працівників засобами акмеології є важливою складовою розвитку освіти у ВНЗ України, метою якої є удосконалення навчального процесу; якісна підготовка студентів до професійної діяльності; підвищення рівня самосвідомості студентів, спрямування їх на досягнення високого рівня професіоналізму в майбутній професійній діяльності.Реалізація акмеологічного підходу в системі підготовки майбутніх соціальних працівників уможливлює розвиток в них творчого потенціалу професійної свідомості та рефлексії, самовдосконалення професіоналізму до рівня досягнення власного «акме», досягнення власної людської якості у вищому вимірі – духовності.Процесуальний розвиток майбутнього соціального працівника на основі акмеологічного підходу має формуватись таким чином: гармонійне поєднання умінь і навичок, набутих в період підготовки до професійної діяльності, компетентності у справах майбутньої діяльності та акмеологічних інваріантів професіоналізму, які виступатимуть як спеціальні базові вміння.

Перспективи подальших розвідок у цьому напрямку ми бачимо у дослідженні процесу застосування акмеологічного підходу при підготовці майбутніх соціальних працівників та пошуках шляхів оптимізації реалізації даного підходу.

Література

1. Губерман И. Бекхтерев : страницы жизни. ˗ М., 1977. ˗ 160с.

2.Данилова Г. С. Акмеологія – наука ХХI століття: розвиток професіоналізму / Г. С. Данилова // Матеріали до Другої Міжнар. наук.- практ. конф. ˗ К.: КМПУ ім. Б. Д. Грінченка, 2007. – 48с.

3. Данилова, Г. Акмеологічна школа: нова якість освіти [Текст] / Г. Данилова// Освіта і управління. – К., 2009. – № 2. – С. 96-108.

4. Дубасенюк, О.А. Фундаментальна акмеологія: засади вдосконалення професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів [Текст] / О.А. Дубасенюк// Акмеологія в Україні: теорія і практика / засн.: Українська академія акмеологічних наук ; Київський ун-т ім. Б. Грінченка ; редкол.: В. О. Огнев'юк, С. П. Архипова, Г. М. Будаг'янц та ін. – К. : КУ ім. Б. Грінченка, 2010. – № 1. – С. 18-26.

5.Поліщук В. Підготовка фахівців із соціальної роботи: Тернопільський державний педагогічний університет / Віра Поліщук // Соціальна політика і соціальна робота. ˗˗ 1999. ˗˗ № 1 (9). ˗˗ С. 49˗˗56.