К. І. Приходченко¹, В. В. Приходченко², О. В. Приходченко²

1 – Донецький національний технічний університет

2 – Донецький національний медичний університет ім. М. Горького

Позааудиторна робота як підсистема загального виховного процесу з молоддю

Великої ваги у здійсненні позитивних виховних впливів на молодь надається позааудиторній роботі. В Українському педагогічному словнику зазначається, що позааудиторна робота організовується та проводиться органами студентського самоврядування за активною допомогою та при тактичному керівництві з боку педагогічного колективу, особливо кураторів, вихователів, організаторів позааудиторної та позанавчальної роботи.

Б. С. Кобзар використовує термін «позанавчальна виховна діяльність», під якою він розуміє складову професійно-педагогічної діяльності педагога. Позааудиторну роботу розглядають як один із основних шляхів у здійсненні різних напрямків виховання, як підсистему загального виховного процесу. Виховання, за І. Ф. Харламовим, здійснюється у системі навчальних занять та позааудиторній роботі. Всебічному розвитку особистості повинні сприяти різноманітні форми навчально-виховної роботи, які тією чи іншою мірою сприяють розумовому, технічному, моральному та естетичному вихованню навчаючих, виявленню та розвитку їхніх творчих здібностей. Основою процесу виховання є діяльність навчаючого як суб`єкта у різних видах та формах. Генетично вихідною є зовнішня, предметна діяльність, яка породжує усі види внутрішньої психічної діяльності. Загальну психологічну структуру діяльності характеризують дії та операції, що співвідносяться з проблемами, мотивами, шляхами навчаючого; засоби діяльності, її результати. Тому до складу процесу виховання також входять компоненти: цільовий, стимуляційно-мотиваційний, змістовий, операційно-діяльнісний, контрольно-регулювальний, оцінно-результативний. У вихованні, як і в будь-якому суспільному процесі, теорія прогнозує лише середній стан. Відхилення від нього в конкретних випадках можуть бути значними. Якщо їх не контролювати і не коректувати процес, то можна отримати результати, далекі від поставленої мети. У зв`язку з цим виховний процес завжди має певну послідовність корекції, кожна з яких спрямована на відновлення його оптимальної течії. Частину виховного процесу, яка знаходиться між двома корекціями, називають виховною ситуацією. Як «відрізок» процесу, виховна ситуація містить у собі всі структурні компоненти цілісного процесу. Основу ситуації складає виховна дія, яка має завдання виховання, адекватні її змісту, способам виховання. Виховна дія не ототожнюється лише із впливом педагога. До складу цього поняття входять безпосередні й опосередковані впливи. Серед них – впливи, організовані педагогом, вплив самої особистості вихователя, окремого навчаючого, групи, колективу; акт керівництва самовихованням. Суттєвою ознакою виховної дії є наявність завдання виховання. Виховною ситуацією може бути відверта розмова, диспут, зустріч, свято тощо.

Таким чином, виховна ситуація є основним «відрізком» виховного процесу, а сам процес виховання – взаємозв`язаним ланцюгом виховних ситуацій, які розвиваються. За такого розуміння процес виховання є саморозвиваючою системою, в якій удосконалюються не лише вихованці, виховна діяльність, сам вихователь, його взаємодії з вихованцями; долається однобічність відокремлених підходів до розуміння виховання психологічного, соціально-психологічного, соціального, технологічного; теорія виховання набуває власний об`єкт дослідження.

Література

1. Приходченко К. І. Творче освітньо-виховне середовище: теоретичний і практичний концепти : монографія / К. І. Приходченко. – Донецьк : Ноулідж, 2011. – 384 с.

2. Приходченко К. І. Виховання як система / К. І. Приходченко // Теоретико-практичні аспекти виховної роботи в закладах інтернатного типу. – К., 2010. – С. 87-101.