Педагогічні науки/3.Методические основы воспитательного процесса

к. пед. н., доц. Ягоднікова В. В.

Одеський інститут Міжрегіональної Академії управління персоналом

Особливості інноваційної діяльності педагогів

у вихованні

Школа як один із інститутів соціалізації людини, підготовки її до ролі активного суб'єкту суспільних процесів повинна відповідати новим реаліям і тенденціям суспільного розвитку. Тому головним завданням школи сьогодення є формування сучасної особистості, яка характеризується життєздатністю і життєстійкістю у швидкоплинному світі, ініціативністю, цілеспрямованістю, креативністю, мобільністю, конкурентоспроможністю, соціальною активністю, життєвою компетентністю, лідерським потенціалом, здатністю до постійного саморозвитку, самоосвіти і самореалізації. Отже, модернізація вітчизняної освіти покликана зробити процес виховання відповідним до вимог теперішнього часу, тому особливого значення набуває проблема інновацій у виховному процесі загальноосвітнього навчального закладу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить, що проблемі інноваційної діяльності педагогів, вивченню її особливостей, структури присвячено багато досліджень відомих вчених: І.Д. Беха, І. М. Богданової, Л. І. Даниленко, І. М. Дичківської, О. Г. Козлової, Н. І. Клокар, К. В.Макагона, В. О. Сластьоніна, В. І. Слободчикова, В. В. Химинець, А. В.Хуторського та ін. Однак, проблема інноваційної діяльності класних керівників розкрита в роботах недостатньо. Тому метою статті є розкрити особливості інноваційної діяльності педагогів у вихованні.

У “Положенні про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності” визначено сутність терміну “інноваційна освітня діяльність”, в який вкладено наступний зміст: “розробка, розповсюдження та застосування освітніх інновацій” [1]. Однак, науковий аналіз проблеми інноваційної педагогічної діяльності дозволяє представити її як багатоаспектну (див. табл. 1).

Таблиця 1.

Проблема інноваційної педагогічної діяльності в наукових дослідженнях

№ п/п	Автори, в роботах яких представлений даний аспект	Сутність інноваційної діяльності
1	І. М. Богданова, І. М. Дичківська, О. Г. Козлова, Н. І. Клокар, Л. О. Петриченко, В. І. Сафіулін, Г. О. Сиротенко, В. І. Уруський	Інноваційна діяльність як створення і введення нового в педагогічну практику
2	Н. І. Лапін	Інноваційна діяльність як найвищій ступінь педагогічної творчості, педагогічне винахідництво нового в педагогічній практиці
3	В.О.Сластьонін, Л.С.Подимова, З.Абасов, В.І. Слободчиков	Інноваційна діяльність як відмова від традиційних нормативів у навчально-виховному процесі
4	Ю.Г.Максимов, М.А.Меладзе, Л.Г.Чернікова, Т.Б.Волобуєва	Інноваційна діяльність як науково-творче дослідження та експеримент
5	Л.І.Даниленко, Л.С.Гавриленко, В.С.Лазарєв, Б.П.Мартиросян	Інноваційна діяльність як етапи розвитку інноваційних процесів розробки, пошуку, освоєння та розповсюдження нововведень
6	А.В.Хуторськой, К.В.Макагон	Інноваційна діяльність як комплекс заходів і технологій по забезпеченню інноваційного процесу

Всі вищезазначені визначення поняття “інноваційна діяльність” ґрунтуються на глибокому осмисленні та аналізі сутності та змісту даного поняття та доповнюють одне одного, що визначає складність даного процесу.

В. О. Сластьонін стверджує, що “зрозуміти основні функції інноваційної діяльності вчителя можна лише враховуючи специфіку його професійних дій, різноманіття відносин і спілкування, системи мотивів, ціннісних орієнтацій, рівня креативності та рефлексії” [2, с. 73].

В. В. Химинець наголошує, що зміст інноваційної діяльності визначається основною ідеєю інноваційного процесу, обґрунтовується метою та очікуваними результатами. Результатом інноваційної діяльності, як відмічає дослідник, є максимальна відповідність між метою та досягнутими критеріями, оптимальна фінансова ефективність, доцільність використаних матеріально-технічних і людських ресурсів, затрачений час на впровадження нововведення та психологічна комфорт-продукт, що зазнав технологічних змін. Інноваційним продуктом може бути новий зміст і технології виховання, форми і методи організації освітньо-виховального середовища [3, с. 168].

В процесі вивчення сутності інноваційної діяльності науковцями (Л. І. Даниленко, Н. І. Клокар, В. А. Кан-Калик, М. М. Поташник та ін.) були виокремлені структурні компоненти інноваційної діяльності:

- мотиваційний компонент - забезпечує готовність педагогічних працівників до інноваційної діяльності;

- креативний компонент – забезпечує цілеспрямований, осмислений, планомірний, творчий характер діяльності;

- когнітивний компонент - забезпечує рівень знань та вмінь, необхідних для здійснення інноваційної діяльності;

- рефлексивний компонент – самоаналіз інноваційної діяльності з наступним її коригуванням.

В. О. Сластьонін та Л. С. Подимова визначають компоненти інноваційної діяльності:

- структурні: мотиваційний, креативний, технологічний і рефлексивний;

- функціональні: особистісто-мотивовану переробку та оцінку нововведень, прийняття рішень про використання нового та формування цілей інноваційної діяльності, корекцію й оцінку концептуальних підходів, планування етапів експериментальної роботи, прогнозування труднощів, упровадження нового в педагогічний процес.

Інноваційна діяльність характеризується певними складовими, етапами, які, як відмічає В. В. Химинець [3, с. 161], поступово змінюють одна одну:

1. Виявлення інноваційної ініціативи – виявляють на рівні підтримки колегами і керівниками інноваційної ідеї;

2. Створення інновації, яке включає в себе наступні етапи:

1) Розроблення інновації – реалізує автор інновації;

2) Експертизи інновації, під якою автор розуміє складний процес, що охоплює:

– діагностику інноваційної ідеї на предмет її новизни, актуальності, можливості її реалізації,

– попереднє оцінювання інновації на предмет його педагогічної доцільності, практичності й теоретичної значущості,

– прогнозування передбачуваних кінцевих результатів від застосування інновації на предмет його життєздатності та конкурентноздатності;

– експериментування;

– отримання експериментальних результатів та їх аналіз;

– апробації отриманих експериментальних результатів.

3) експертиза апробованої інновації;

4) поширення й освоєння інновації;

5) етап збереження інновації.

Таким чином, інноваційна діяльність тлумачиться вченими як специфічна діяльність, для якої характерними є етапи, структура, взаємопов’язані компоненти спрямовані на розробку, розповсюдження та застосування інновацій.

Розглядаючи особливості інноваційної діяльності у вихованні зазначимо, що різноманітність тлумачення поняття “виховання” обумовлено різними методологічними підходами, концепціями виховання, уявленнями вчених-дослідників про формування особистості, про роль і місце педагога та вихованця у вихованні. Це поняття найчастіше розглядають як суспільне явище, діяльність, систему, дію, цінність, взаємодію, процес.

Характеризується сучасний процес виховання, як складова цілісного педагогічного процесу, цілеспрямованістю, циклічністю, системністю, технологічністю, аксіологічністю, поліваріантністю, полікуртурністю, діалогічністю, емоційністю, комплексністю, двосторонністю. Дослідники визначають особливості, що ускладнюють виховний процес – це багатофакторність, довготривалість, неперервність, суб’єктивність, психофізіологічні особливості вихованців, специфіка й складність оцінювання поведінки та якостей особистості у зв’язку з неточністю методів діагностики виховання, віддаленість та латентний характер результатів,

Отже, зважаючи на вищеозначене, спираючись на сучасні підходи до визначення виховання як закономірну, послідовну, неперервну зміну моментів розвитку взаємодіючих суб'єктів, де основним системоутворювальним елементом цього процесу виступає педагогічна взаємодія, можна вважати, що інноваційна діяльність у вихованні, як педагогічна категорія, характеризується складним і багатоплановим феноменом, який своїм змістом охоплює:

- процес взаємодії суб’єктів виховання, спрямований на їх особистісний розвиток;

- особливий вид творчої діяльності, що об´єднує різноманітні виховні ідеї і дії, спрямовані на розвиток інноваційного мислення, інноваційної культури, інноваційної поведінки;

- системну діяльність педагогів щодо створення, освоєння, застосування та поширення інноваційних моделей, систем, технологій, методів, засобів, прийомів виховання.

Таким чином, інноваційна діяльність у вихованні має притаманні тільки їй особливості, вираховування яких забезпечить її ефективність.

Література

1. Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності // Наказ МОН України № 522 від 07.11.2000 р.

2. Сластенин В.А. Учитель в инновационных образовательных процессах // Известия Рос-й акад-и образования. – 2000. - № 3. – С.73-79.

3. Химинець В. В. Інноваційна освітня діяльність / В. В. Химинець. – Тернопіль: Мандрівець, 2009. – 360 с.